26 листопада 2020 р. Справа № 120/4120/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Слюсар О.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області
про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
13.08.2020 до суду надійшла позовна заява фізичної особи ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про скасування постанови за № 198278 від 21.07.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн, Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № б/н від 02.06.2020, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових предметів № 235345 від 02.06.2020 та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 043203 від 02.06.2020.
Ухвалою суду від 07.07.2020 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 160, 161 КАС України.
18.08.2020 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви. Серед іншого, позивач подав уточнену позовну заяву, в якій визначив свій процесуальний статус як фізична особа-підприємець, а також змінив позовні вимоги.
Так, замість раніше заявлених позовних вимог, в уточненій позовній заяві позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № б/н від 02.06.2020 в сумі 2637,36 євро;
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198278 від 21.07.2020 в сумі 17000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач здійснює перевезення вантажів згідно з КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт". 02.06.2020 посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт про перевищення транспортним засобом, що належить позивачу, нормативних вагових параметрів. Відповідно до складеного акта при здійсненні вагового контролю автомобіля марки "DAF", модель "95.380", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "LAMBERT", модель "LVFS-3E1R", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , виявлено перевищення нормативно допустимої величини навантаження на строєні осі на 10,8% (24,38 т при допустимих 22 т).
На підставі зазначеного акта перевірки відповідач прийняв постанову № 198278 від 21.07.2020 про застосування до позивача, як до автомобільного перевізника, адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн на підставі положень абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім того, у зв'язку з виявленим порушенням, щодо позивача складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № б/н від 02.06.2020 на суму 2637,36 євро.
Позивач із зазначеними актами суб'єкта владних повноважень не погоджується, вважає їх незаконними і такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.
Так, позивач зазначає, що з метою здійснення господарської діяльності з перевезення вантажів він орендує сідловий тягач марки "DAF", модель "95.380", реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп марки "LAMBERT", модель "LVFS-3E1R", реєстраційний номер НОМЕР_2 . 02.06.2020 цим транспортним засобом перевозився сипучий (подільний) вантаж, а саме крохмаль, лимонна кислота та какао-порошок, який є рухомим під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час його руху. Водночас це не дає можливості достовірно встановити перевищення вагових обмежень на одну з осей.
Крім того, позивач вказує на те, що визначення загальної маси транспортного засобу та навантаження на строєні осі шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь є неправильним з огляду на те, що для визначення навантаження на кожну потроєну вісь такі три осі, що утворюють строєну вісь, повинні зважуватися разом. А оскільки затверджена у встановленому законом порядку методика зважування відсутня, то проведене відповідачем зважування не може вважатися правомірним і точним.
Також, на думку позивача, зі змісту оскаржуваних документів (акту, довідки та розрахунку) неможливо встановити жодних характеристик зважувального обладнання, що використовувалося при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, в тому числі факту проходження таким зважувальним комплексом періодичної повірки (метрологічної атестації).
Окрім наведеного, позивач звертає увагу на інші недоліки у складених відповідачем документах, а саме: в акті та розрахунку вказано маршрут "м. Харків - м. Рівне", який не відповідає дійсності, оскільки транспортний засіб пройшов інший маршрут до його зупинки посадовими особами Укртрансбезпеки; відповідач не надав водієві документа, який був автоматично сформований ваговим обладнанням за результатами зважування; підпис в акті перевірки проставлений водієм транспортного засобу ОСОБА_2 , тоді як прізвище та ініціали вказані на ім'я ОСОБА_1 .
Щодо розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, то такий, на думку позивача, складений не вірно та з очевидними арифметичними помилками, що безпосередньо впливають на загальну суму визначеної плати за проїзд.
Таким чином, позивач вважає неправомірними рішення та дії посадових осіб Укртрансбезпеки під час здійснення вагового контролю орендованого ним транспортного засобу, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.
Ухвалою суду від 28.09.2020 відкрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.10.2020.
Ухвалою суду від 28.10.2020 у відповідача витребувано докази проходження періодичної повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання при здійсненні спірного вагового контролю. У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі оголошено перерву до 16.11.2020.
На виконання вимог суду 12.11.2020 відповідач подав наступні документи (у вигляді засвідчених копій): постанову № 198278 від 21.07.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн, повідомлення про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт з відміткою про його отримання позивачем, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 235345 від 02.06.2020, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 024218 від 02.06.2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 043208 від 02.06.2020, Розрахунку плати за проїзд б/н від 02.06.2020, квитанція про зважування від 02.06.2020, товаро-транспортну накладну № 438 від 01.06.2020, щотижневий графік проведення рейдових перевірок в період з 01.06.2020 до 07.06.2020, направлення на рейдову перевірку № 000188 від 29.05.2020 та свідоцтво ДП "Київоблстандартметрологія" № П40М11205219 від 01.08.2019 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
У судове засідання від 16.11.2020 сторони не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Водночас позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та лікуванням. У зв'язку з цим розгляд справи перенесено на 26.11.2020.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги повністю підтримав та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними в уточненій позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його залученням до проведення рейдової перевірки в період з 25 до 29 листопада 2020 року.
Ухвалою суду від 26.11.2020, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, у задоволенні вказаного клопотання відмовлено на підставі п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України (суд розглядає справу за відсутності належним чином повідомленого учасника справи у разі його повторної неявки в судове засідання, незалежно від причин неявки). Відтак розгляд справи вирішено здійснювати за відсутності відповідача.
Ухвалою суду від 26.11.2020 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження в адміністративній справі за позовом ФОП ОСОБА_1 закрито в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № б/н від 02.06.2020 на суму 2637,36 євро.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача на підтримку заявлених позовних вимог та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.02.2016 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та здійснює господарську діяльність, пов'язану з перевезенням вантажів (КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт").
02.06.2020 у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-06 «Велика кільцева дорога» (м. Київ) посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль орендованого позивачем транспортного засобу марки "DAF", модель "95.380", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "LAMBERT", модель "LVFS-3E1R", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України.
Так, посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено, що фактичне навантаження на строєні осі автомобіля становить 24,38 т при допустимих - 22,00 т.
За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.06.2020, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 024218 від 02.06.2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 043208 від 02.06.2020 та Розрахунок № б/н від 02.06.2020 плати за проїзд та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з ТТН від 01.06.2020 № 437, 438 на загальну суму 2637,36 євро.
21.07.2020 в Управлінні Укртрансбезпеки у Вінницькій області відбувся розгляд справи щодо порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами розгляду справи відповідач прийняв постанову № 198278 від 21.07.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Позивач з правомірністю вказаного рішення не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).
Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.п.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Також положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Відповідно п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Судом встановлено, що 02.06.2020 в пункті габаритно-вагового контролю а/д М-06 «Велика кільцева дорога» (м. Київ) посадовими особами Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль сідлового тягача марки "DAF", модель "95.380", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "LAMBERT", модель "LVFS-3E1R", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що перебуває в оренді ФОП ОСОБА_1 , під час якого виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України, а саме, що фактичне навантаження на строєні осі автомобіля становить 24,38 т при допустимих - 22, 00 т.
Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Як видно з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.06.2020.
В акті зафіксовано порушення навантаження на строєні осі вантажного автомобіля, яке становить 24,38 т, що на 10,8% перевищує встановлену норму. Водночас документи, передбачені частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-ІІІ (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні.
В силу приписів абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, є достатньою правовою підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак суд доходить висновку, що відповідач правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства виніс постанову № 198278 від 21.07.2020 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.
Як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач звертає увагу на особливості вантажу, що перевозився, зокрема те, що вантаж є сипучим (крохмаль, лимонна кислота, какао-порошок), а тому легко деформується під час руху автомобіля, відповідно його маса не є сталою у різних точках транспортного засобу. Отже, на думку позивача, властивості подільного вантажу не дають можливості розподілити його рівномірно, а оскільки відсутня методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси транспортних засобів із вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, встановити достовірність факту перевищення вагових обмежень на одну вісь неможливо. Тому при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення сипучих вантажів необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження, а також проводити зважування у статиці.
Втім, суд критично оцінює наведені доводи позивача, адже автомобіль заїжджає на ваги повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, і така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16.
Крім того, як вже зазначалося, згідно з пп. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Також відповідно до п. 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися.
Вказаний висновок узгоджується з практикою Сьомого апеляційного адміністративного суду (див. постанову від 23.05.2019 у справі № 560/3826/18).
До того ж наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила № 363) на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які у даному випадку позивачем не виконані.
Так, відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 Правил № 363 завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно з п. 12.1 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Пунктом 12.5 Глави 12 Правил № 363 визначено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Також пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 передбачено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (п. 8.21 Глави 8 Правил № 363).
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто обов'язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж. Водночас зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що загальна маса належного позивачу транспортного засобу становила 40,3 т при допустимих 40,00 т, а навантаження на строєні осі склало 24,38 т при допустимих 22,00 т.
Відповідно до п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.
Таким чином, оскільки навантаження на строєні вісі склало 24,38 т при допустимих 22,00 т, тобто на 10,8 % більше від нормативних параметрів, суд погоджується з правомірністю застосування відповідачем оспорюваного штрафу.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Отже, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування транспортного засобу в русі, а не шляхом зважування усіх осей разом, як помилково вважає позивач.
Позивач також посилається на відсутність в Україні затвердженої у встановленому порядку методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів. Оцінюючи доводи в цій частині, суд враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин дійсно не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою згідно з п. 19 Порядку № 879 мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Проте, оскільки за змістом ст.ст. 4 та 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідний орган Укртрансбезпеки, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача і складено відповідні довідку та розрахунок.
Крім того, позивач не навів жодних обґрунтувань щодо порушення його прав у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.
Відтак в цій частині суд відхиляє доводи позивача як безпідставні і такі, що не впливають на факт виявленого порушення. При цьому суд враховує правову позицію щодо цього питання, викладену у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17 та від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що зважувальне обладнання не пройшло метрологічну атестацію, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ДП "Київоблстандартметрологія" Мінекономрозвитку України № П40М11205219 від 01.08.2019 ваги автомобільні тензометричні типу "ЛАХТА-У" СВ-80000 № 18, зав. № 1017, виробництва ТОВ "Метровес", яким здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, відповідає вимогам ТСТУ EN 15501-2016 та експлуатаційній документації виробника.
Також вказаним свідоцтвом підтверджено характеристики кожної платформи за класом точності, похибки, діапазоном вимірювання (НмГЗ - 0,2 т, НГЗ - 80 т).
При цьому свідоцтво було чинним до 01.08.2020, тобто і станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача (станом на 02.06.2020).
Отже, беручи до уваги зміст зазначеного свідоцтва та суб'єкта його видання (Київоблстандартметрологія), суд доходить висновку, що цим документом підтверджується факт повірки та метрологічної атестації відповідного зважувального обладнання, його справний технічний стан, а також те, що метрологічна характеристика застосованої відповідачем вимірювальної техніки відповідала вимогам державних стандартів у цій галузі та нормативно-технічної документації та була придатною для використання з метою зважування великогабаритних транспортних засобів.
З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача в цій частині. При цьому також враховується висновок щодо оцінки подібних обставин, наведений у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 819/586/16.
Позивач також звертає увагу на те, що відповідач не надав водію позивача документа про результати зважування (чека або талона зважування, квитанції тощо), а тому, на його думку, довідка та акт не можуть вважатися допустимим доказом реальної ваги транспортного засобу, оскільки вони є похідними від результатів зважування. Крім того, позивач зазначив, що зі змісту оскаржуваних документів неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання.
З цього приводу суд зауважує, що пункти 12, 13 Порядку № 879 не встановлюють обов'язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.
Окрім того, з матеріалів справи не вбачається, що водій ОСОБА_2 під час здійснення зважування транспортного засобу просив посадових осіб управління Укртрансбезпеки надати для ознайомлення документи, що підтверджуються сертифікацію вимірювального засобу (ваг).
Водночас не отримання водієм матеріалів перевірки не є передумовою та не свідчить про неналежність, недопустимість зазначених матеріалів як доказів вчиненого порушення.
Також суд звертає увагу на те, що пунктом 25 Порядку № 879 передбачено можливість водія транспортного засобу відмовитись від проходження габаритно-вагового контролю.
Разом з тим, судом встановлено, що під час зважування транспортного засобу марки "DAF", модель "95.380", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки "LAMBERT", модель "LVFS-3E1R", реєстраційний номер НОМЕР_2 , у водія ОСОБА_2 будь-яких зауважень не було і він беззастережно підписав усі документи, складені посадовими особами Укртрансбезпеки, що додатково підтверджує правильність результатів проведеного зважування та зафіксованого порушення.
Крім того, позивач зазначає, що акт перевірки підписаний водієм транспортного засобу ОСОБА_2 , тоді як прізвище та ініціали вказані на ім'я ОСОБА_1 .
Однак вказані доводи суд оцінює критично, адже з акта № 024218 від 02.06.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів видно, що поряд з прізвищем та ініціалами ОСОБА_1 проставлено прізвище та ініціали водія ОСОБА_2 , який і підписав акт.
Позивач також вважає, що у разі встановлення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, його подальший рух мав би бути заборонений посадовими особами відповідача до внесення плати за його проїзд, як це передбачено пунктами 22-25 Порядку № 879.
Разом з тим, наведені доводи є помилковими, оскільки за змістом відповідних норм та виходячи з положень статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тимчасове затримання транспортного засобу уповноважені здійснювати виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки.
Крім того, в разі виявлення перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, обов'язок з усунення такого порушення покладається на водія, який має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Лише після цього, і за умови внесення плати за проїзд, такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Позивач також звертає увагу на окремі процедурні порушення, зокрема те, що в документі про результати зважування транспортного засобу відповідач допустив помилку та невірно вказав номер транспортного засобу: "Номер ззаду НОМЕР_4 ".
Проте суд зазначає, що такі недоліки є несуттєвими та жодним чином не впливають на правомірність застосовування адміністративно-господарського штрафу за виявлене порушення.
Крім того, суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив наступне:
"Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18".
Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Суд не вдається до оцінки доводів позивача в частині неправильності Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № б/н від 02 червня 2020 року на суму 2637,36 євро, оскільки ухвалою суду від 26.11.2020 в цій частині позовних вимог провадження у справі закрито.
При вирішенні справи суд не бере до уваги окремі пояснення позивача, надані у судовому засіданні (щодо його неналежного повідомлення про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, щодо певних недоліків оскаржуваної постанови тощо), оскільки такі пояснення фактично є зміною підстав позову, що в силу положень ч. 1 ст. 47 КАС України може мати місце не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання та лише шляхом подання позивачем відповідної письмової заяви.
На підставі викладеного, враховуючи виявлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198278 від 21.07.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн по суті є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною не встановлено.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 1994 року у справі "RuizTorija v. Spain" статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відтак, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 належить відмовити повністю.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 );
2) відповідач: Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036).
Повне судове рішення складено 01.12.2020.
Суддя Сало Павло Ігорович