м. Вінниця
23 листопада 2020 р. Справа № 120/5813/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із вимогами визнати протиправним рішення від 28 квітня 2020 року №905050139925, яким йому відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру", та зобов'язати перерахувати та виплачувати пенсію з 22 квітня 2020 року з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати, зазначених у довідках №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404 та №18Ф-405, що видані прокуратурою Вінницької області 20 грудня 2019 року, без обмеження її максимальним розміром.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 90 відсотків середньомісячного заробітку, що обчислена відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.
20 грудня 2019 року прокуратура Вінницької області видала позивачеві довідки про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку його пенсії, №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404 та №18Ф-405.
22 квітня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просив здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з урахуванням довідок прокуратури Вінницької області №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404, №18Ф-405 та №18Ф-406 від 20 грудня 2019 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905050139925 від 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що відповідний перерахунок здійснюється у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури. Водночас, надані заявником довідки видані не за формою, яка визначена для довідок про заробітну плату для перерахунку пенсії. Крім того, у рішенні зазначено, що дата народження заявника, вказана у трудовій книжці, відрізняється від тієї, що вказана у паспорті громадянина України, а тому трудова книжка не може бути врахована при проведенні відповідного перерахунку пенсії.
Позивач вважає такі дії органу пенсійного фонду протиправними, оскільки вважає, що при розгляді його заяви про перерахунок пенсії пенсійний орган мав би керуватися приписами статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ та статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII.
Ухвалою від 23 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
02 листопада 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Водночас, відповідно до резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України проведення перерахунку пенсій працівникам прокуратури здійснюється у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. При цьому, перерахунок пенсій провадиться за зверненнями пенсіонерів на підставі довідок про заробітну плату встановленого зразка, виданих органом прокуратури, в яких складові заробітної плати зазначаються на момент виникнення права на перерахунок (дата збільшення заробітної плати). Відтак, наведеними вище нормами передбачено, що підставою для здійснення перерахунку пенсії є відповідна заява особи та довідка про заробітну плату встановленого зразка. Однак, надані позивачем довідки видані на підставі нормативних документів про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури до 13 грудня 2019 року, а після прийняття рішення Конституційним Судом України від 13 грудня 2019 року заробітна плата працівникам органів прокуратури не підвищувалась. За наведених обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії.
При ухваленні даного рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Разом із тим, слід звернути увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновків, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.
Зважаючи на те, що ухвалою від 23 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд її здійснювати в порядку письмового провадження, тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугою років, що призначена в розмірі 90% середньомісячного заробітку відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.
22 квітня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії, разом із якою подав довідки прокуратури Вінницької області про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, ОСОБА_1 №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404, №18Ф-405 від 20 грудня 2019 року.
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905050139925 від 28 квітня 2020 року відмовлено заявникові у перерахунку пенсії за вислугу років з посиланням на те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. При цьому зазначено, що право на перерахунок пенсії виникає за умови підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Водночас, надані заявником довідки №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404, №18Ф-405 та №18Ф-406 від 20 грудня 2019 року видані не за формою, яка визначена для довідок про заробітну плату для перерахунку пенсії, тому вони не можуть бути враховані для проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру", а тому підстави для перерахунку пенсії відсутні. Крім того, записи в трудовій книжці ОСОБА_1 щодо дати його народження різняться із його паспортними даними.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Разом з тим, умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (надалі - Закон №1789-ХІ).
Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону №1789-ХІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 20 статті 50-1 Закону №1789-ХІ).
Частиною 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ передбачалося, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
В подальшому, до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI (надалі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина 17 статті 50-1 Закону №3668-VI з 01 жовтня 2011 року стала 18, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14 жовтня 2014 року ухвалено новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (надалі - Закон №1697-VІІ).
Частина 20 статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) викладено у такій редакції: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, первісна редакція частини 20 статті 86 Закону №1697-VІІ та частина 17 (з 01 жовтня 2011 року - частина 18) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас, з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (надалі - Закон №76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
- частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України";
- частину 20 статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" №1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Отже, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру", а законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Однак, Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до чисельних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та Пенсійним фондом України.
У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України в рішенні від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 вказано про втрату чинності положеннями Закону №1697-VII з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, та установлено наступний порядок виконання цього Рішення:
- частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Таким чином, з 13 грудня 2019 року втратили чинність положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" зі змінами, згідно із якими повноваження щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури делеговано Кабінету Міністрів України.
Отже, саме з 13 грудня 2019 року виникає право на перерахунок за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру".
Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 14 вересня 2020 року, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, виходив з того, що видані прокуратурою Вінницької області довідки від 20 грудня 2019 року не відповідають формі, яка визначена для довідок про заробітну плату для перерахунку пенсії.
Проте, на переконання суду, твердження пенсійного органу щодо неналежної форми довідок, з якими позивач звернувся для перерахунку пенсії є безпідставними з огляду на наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (надалі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 2.24 Порядку №22-1 при призначенні (перерахунку) пенсії, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" для визначення розміру пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.
Таким чином, дія Порядку №22-1 поширюється на відносини щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Пунктами 4.1 та 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший на підставі звернення особи з відповідною заявою.
Водночас, Порядком №22-1 не встановлена форма довідки про заробітну плату, що видається саме з метою перерахунку пенсії.
Варто також зазначити, що право на перерахунок пенсії не може і не має залежати від механізму видачі довідки про заробітну плату.
Відтак, суд дійшов висновку, що видані прокуратурою Вінницької області ОСОБА_1 довідки про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404 та №18Ф-405 від 20 грудня 2019 року є належної форми, оскільки складені на бланку органу прокуратури, містять обов'язкові реквізити (дату та вихідний номер), підписані посадовими особами, підпис яких скріплений гербовою печаткою.
Отже, відповідні довідки є належними доказами розміру заробітної плати позивача.
Крім того, зі змісту рішення №905050139925 від 28 квітня 2020 року, що оскаржується, слідує, що позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку із тим, що записи в трудовій книжці ОСОБА_1 щодо дати його народження різняться із його паспортними даними.
Судом встановлено, що згідно із паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Гніванським МВМ УМВС України у Вінницькій області 24 червня 1997 року, датою народження позивача визначено ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас, у трудовій книжці серії НОМЕР_2 міститься виправлення щодо дати народження ОСОБА_1 з "ІНФОРМАЦІЯ_2" на "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке належним чином засвідчене працівником відділу роботи з кадрами прокуратури Вінницької області.
Окрім того, слід звернути увагу на тому, що позивач не може бути обмежений у праві на перерахунок пенсії у разі недотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, відповідальність за ведення якої покладено на роботодавця.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 28 лютого 2018 року у справі №428/7863/17.
Більше того, навіть формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист, зокрема й призначення пенсійних виплат. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області під час прийняття рішення, що оскаржується, не враховано того, що не усі недоліки, які містять записи у трудовій книжці, можуть бути підставою для відмови у перерахунку пенсії, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Окрім того, підпунктом 4 пункту 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.
Проте, суду не надано доказів того, що відповідачем вживалися заходи, спрямовані на отримання додаткових документів, на підставі яких можливо було б додатково встановити суперечливі обставини.
Відтак, наведені вище аргументи свідчать про те, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідок, що видані прокуратурою Вінницької області №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404 та №18Ф-405 від 20 грудня 2019 року.
Водночас, право у позивача на здійснення відповідного перерахунку виникло з 13 грудня 2019 року у зв'язку із прийняттям рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019, відповідно до якого втратили чинність положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру".
Проте, на переконання суду, доводи представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву про те, що після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-(ІІ)/2019 нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не прийнято, що є наслідком відмови у перерахунку пенсії, є помилковими, адже чинна з 13 грудня 2019 року частини 20 статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати працівникам прокуратури. Суд враховує, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року.
Протягом усього періоду дії статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судових інституціях.
Так, Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №826/8546/18 звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Проте, рішення суду Кабінетом Міністрів України залишилось невиконаним.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905050139925 від 28 квітня 2020 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З приводу вимоги зобов'язального характеру, то варто врахувати наступне.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.
З огляду на те, що суд дійшов висновку задовольнити позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905050139925 від 28 квітня 2020 року, а тому з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача слід зобов'язати відповідача здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату призначеної позивачеві пенсії за вислугу років, виходячи із розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати (саме такий відсоток враховувався при визначенні розміру пенсії позивача), зазначеної у довідках прокуратури Вінницької області №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404 та №18Ф-405 від 20 грудня 2019 року, також підлягає задоволенню.
Окрім того, задовольняючи позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача вчинити конкретну дію, суд зважає на те, що така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.
Водночас, вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром є передчасною, адже спірні правовідносини між учасниками справи з приводу виплати відповідної пенсії з обмеженим її розміром не виникли. При цьому, суд не може у своєму рішенні врегульовувати правовідносини, що можуть виникнути у майбутньому.
Також не підлягає задоволенню вимога щодо здійснення відповідного перерахунку пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, оскільки зазначена норма ще з 01 січня 2015 року є нечинною, а тому під час перерахунку пенсії керуватись слід діючим законодавством, зокрема статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, що підтверджується квитанцією від 13 жовтня 2020 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, а тому на користь позивача слід стягнути 420,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивачки, суд зважає на те, що позивач звернулася до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 840,80 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою. А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905050139925 від 28 квітня 2020 року про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 13 грудня 2019 року провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи із розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідках прокуратури Вінницької області №18Ф-400, №18Ф-401, №18Ф-402, №18Ф-403, №18Ф-404 та №18Ф-405 від 20 грудня 2019 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Повний текст рішення складено 23.11.2020
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович