іменем України
01 грудня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/416/20
Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1230/20
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шитченко Н.В.,
суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за утримання майна, що є у спільній частковій власності,
місце ухвалення рішення суду - м. Бахмач,
дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 21 серпня 2020 року.
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у сумі 21 185,16 грн за утримання майна, що є об'єктом спільної часткової власності.
У мотивування заявлених вимог зазначав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 11 жовтня 2016 року був розірваний. Сторони відповідно до договору купівлі-продажу від 19 липня 2002 року № 1-1712 є співвласниками квартири по АДРЕСА_1 і кожному з них належить по 1/2 частині указаного житла. Однак, після розірвання шлюбу ОСОБА_2 не сплачує кошти за утримання указаної квартири. Загальна сума витрат, яку поніс позивач на утримання та збереження квартири за період з 11 жовтня 2016 року (дата розірвання шлюбу) по дату подання позову, становила 42 370,32 грн, із яких він сплатив: 28 019,54 грн за опалення, 3 866,30 грн за електроенергію, 2 223,26 грн за водопостачання та водовідведення, 7 356,02 грн за утримання будинку ЖЕК, 905,20 грн витрат по газопостачанню. За таких обставин, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 , як співвласника 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , половину сплачених ним коштів у сумі 21 185,16 грн (42370,32 : 2).
Рішенням від 18 серпня 2020 року Бахмацький районний суд Чернігівської області позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 , як співвласника 1/2 частини квартири за АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 8 675,09 грн у рахунок сплати 1/2 частини коштів за опалення квартири, сплачених на рахунок РЦ «Облтеплокомуненерго» за період з 16 квітня 2018 року по 29 лютого 2020 року включно.
Стягнув з ОСОБА_2 , як співвласника 1/2 частини квартири за АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 1 636,66 грн у рахунок сплати 1/2 частини коштів за утримання будинку та прибудинкової території, сплачених на рахунок ТОВ «Бахмацька ЖЕК» за період з 16 квітня 2018 року по 29 лютого 2020 року включно.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000 грн у рахунок повернення витрат по сплаті за правничу допомогу.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильно застосовані норми процесуального права, просить змінити рішення суду та стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 21 185,16 грн за утримання майна, що є у спільній частковій власності.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_2 є співвласником квартири по АДРЕСА_1 , тому повинна сплачувати 1/2 частину витрат по її утриманню, які згідно з наданими позивачем квитанціями становлять 21 185,16 грн. Однак, суд першої інстанції безпідставно взяв на уваги твердження ОСОБА_2 про те, що вона з 16 квітня 2018 року не проживає у спільній квартирі та не користується послугами з газопостачання, водопостачання, водовідведення та електроенергії. Вважає, що відповідачка відповідно до своєї частки у спільній частковій власності зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідачкою відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , починаючи з 16 квітня 2018 року, не проживає у квартирі по АДРЕСА_1 та не користується послугами з газопостачання, водопостачання, водовідведення та електроенергії, тому стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину сплачених позивачем коштів за період з 16 квітня 2018 року і до 29 лютого 2020 року за теплопостачання, за утримання будинку та прибудинкової території, указавши, що указані послуги надаються централізовано, незалежно від факту проживання особи в квартирі.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення сплачених позивачем коштів за комунальні послуги до 16 квітня 2018 року, суд врахував наявність лише одного особового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , а також те, що сторони проживали спільно, однією сім'єю та мали спільний бюджет.
Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2002 року за № 1-1712 є власниками по 1/2 частини квартири по АДРЕСА_1 , (а.с. 4-5), а також зареєстровані за указаною адресою (а.с. 13 зворот, 22).
11 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний (а.с. 49).
Рішенням від 18 червня 2018 року Бахмацький районний суд Чернігівської області відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою (а.с.50-52).
Відповідно до довідки ТОВ «Бахмацька ЖЕК» від 05 березня 2020 року №14, виданої ОСОБА_1 , за період з 01 жовтня 2016 року по 01 березня 2020 року за послуги з утримання будинку та прибудинкової території було сплачено 7 356,02 грн (а.с. 6).
Довідкою КП «Бахмач-водсервіс» від 05 березня 2020 року №107, виданою ОСОБА_1 , підтверджено, що з 11 жовтня 2016 року по 01 березня 2020 року за водопостачання та водовідведення було сплачено 2 223,26 грн (а.с. 7).
Згідно з квитанціями від 05 березня 2020 року ОСОБА_1 сплатив 16 327,97 грн на рахунок ПАТ «Облтеплокомуненерго» за теплопостачання (а.с. 9)
Відповідно до довідки РЦ «Чернігівобленерго» від 05 березня 2020 року № 03-553, виданої ОСОБА_1 , за період з 01 липня 2017 року і по 01 січня 2019 року за послуги по електропостачанню було сплачено 3 326,90 грн (а.с. 10).
За інформацією про сальдові обороти за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2019 року по 29 лютого 2020 року було сплачено 539,40 грн на рахунок ТОВ «ЕнераЧернігів» (а.с. 11-12).
Наданими позивачем квитанціями підтверджено, що розмір оплати за спожитий газ складає 905,20 грн (а.с. 18).
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
За змістом ст. ст. 322, 360 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном.
Таким чином, оскільки майно на праві спільної часткової власності належить усім співвласникам, то останні зобов'язані нести витрати щодо управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів та нести відповідальність за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном, у межах своєї частки у праві спільної часткової власності.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За матеріалами справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками по 1/2 частини квартири по АДРЕСА_1 .
З 16 квітня 2018 року ОСОБА_2 у зазначеній вище квартирі не проживає, при цьому участі у витратах по її утриманню не приймає.
Є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про непроживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не підтверджений належними доказами, оскільки позивач, звертаючись з даним позовом, сам зазначив її фактичне місце проживання за адресою : АДРЕСА_3 . За цією адресою відповідачка отримувала судові повістки та указувала її у заявах, скерованих до суду (а.с. 20). Зі змісту рішення Бахмацького районного суду від 18 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою також убачається, що причиною звернення позивачки з даним позовом стала неможливість спільного проживання з колишнім чоловіком, через що ОСОБА_2 змушена проживати за іншою адресою.
Таким чином, правильно установивши, що з 16 квітня 2018 року ОСОБА_2 не проживає у квартирі по АДРЕСА_1 та не користується послугами з газопостачання, водопостачання, водовідведення та електроенергії, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь позивача за період з 16 квітня 2018 року по 29 лютого 2020 року включно лише 8 675,09 грн у рахунок сплати 1/2 частини коштів за опалення квартири, сплачених на рахунок РЦ «Облтеплокомуненерго», а також 1 636,66 грн у рахунок сплати 1/2 частини коштів за утримання будинку та прибудинкової території, сплачених на рахунок ТОВ «Бахмацька ЖЕК», вірно зазначивши, що указані послуги надаються централізовано, незалежно від факту проживання особи в квартирі.
Водночас районний суд дійшов правильного висновку, що у зв'язку з непроживанням у спільній квартирі ОСОБА_2 не повинна з 16 квітня 2018 року сплачувати вартість послуг з газопостачання, водопостачання, водовідведення та електроенергії, оскільки обсяг даних послуг визначається за встановленими лічильниками і відповідачка фактично цими послугами не користувалася.
Позивач не спростував ні у суді першої, ні апеляційної інстанції жодними доказами твердження ОСОБА_2 про те, що вона з 16 квітня 2018 року не проживає у спільній квартирі, тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційним судом відхиляються. Разом із тим, ці пояснення відповідачки підтверджені змістом рішення Бахмацького районного суду від 18 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, з якого випливає, що на час подачі позову сторони разом вже не мешкали.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови у стягненні заявленої позивачем до стягнення суми коштів за комунальні послуги за період до 16 квітня 2018 року, зважаючи на те, що сторони проживали спільно, однією сім'єю, особовий рахунок по сплаті комунальних послуг оформлений на ім'я ОСОБА_1 , тому надані позивачем докази на підтвердження оплати за спожиті комунальні послуги не свідчать про те, що відповідачка не брала участі в утриманні квартири. Доказів протилежного позивачем не надано.
Беручи до уваги викладене, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, а тому, відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2020 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2020 року.
Головуюча: Судді: