Справа № 148/771/20
Провадження №2/148/519/20
Іменем України
заочне
19 листопада 2020 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,
за участю секретаря Немирівської Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Тульчинський районний відділ Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький), про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом звільнення майна з-під арешту,
Представник позивача, від імені та в інтересах позивача, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом звільнення майна з-під арешту. Позов мотивоний тим, що з 25.06.1997 по 02.06.2006 позивач перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 . Під час шлюбу вони придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Дану квартиру зареєстровано на відповідача ОСОБА_4 . Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.11.2013 у справі № 148/5162/13-ц, яке набрало законної сили 05.12.2013, збільшено розмір частки позивача ОСОБА_1 у майні, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у двокімнатній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , із 50 % до 100 % та визнано за ОСОБА_1 право власності на дану квартиру. У даному рішенні, серед іншого, судом встановлено, що на дану квартиру накладено арешт в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 28.05.2012 у справі № 2-680/11 про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь фізичної особи боргу у розмірі 80000 грн. Зазначений борг виник у 2007 році через невиконання договору позики, тобто у період, коли позивач та відповідач ОСОБА_4 не перебували у шлюбі.
У червні 2019 року позивач звернулась до державного реєстратора з метою перереєстрації права власності на вищезазначену квартиру на себе. Однак, їй було відмовлено у реєстрації в зв'язку з тим, що на вказану квартиру накладений арешт.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.01.2020, арешт накладено на все нерухоме майно ОСОБА_4 на підставі постанови ВДВС Тульчинського РУЮ про відкриття виконавчого провадження № 27901093 від 22.07.2011, реєстраційний номер обтяження 11482452. Даний арешт накладено в зв'язку з примусовим виконанням виконавчого листа № 22-ц/0290/1443 від 06.07.2012 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 89647 грн.
Враховуючи, що позивач є власником нерухомого майна - вказаної квартири, на яку накладено арешт при примусовому виконанні рішення суду про стягнення боргу, у якому вона не є стороною у справі та, відповідно, не несе відповідальність за зобов'язання ОСОБА_4 щодо сплати боргу, тому наявність арешту порушує її право як власника на користування та розпорядження майном.
Окрім того, позивач просить врахувати, що борг ОСОБА_4 виник у 2007 році, коли шлюб між ними вже було розірвано, в зв'язку з чим, колишня дружина не може відповідати за зобов'язаннями чоловіка перед третіми особами. При цьому, дана квартира набута у шлюбі, і відповідно до ст. 60 СК України, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та не залежно від того на кого оформлені документи. Окрім того, дана квартира на день накладення арешту на неї, належала також і позивачу на праві спільної сумісної власності.
Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом, у якому просить усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом звільнення нерухомого майна з - під арешту, а саме: квартири, загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений на все нерухоме майно боржника ОСОБА_4 01.02.2010 на підставі постанови ВДВС Тульчинського РУЮ про відкриття виконавчого провадження № 27901093 від 22.07.2011, реєстраційний номер обтяження: 11482452.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися. Представник позивача подала до суду заяву про рогляд справи у її відсутність, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення судової повістки, у судове засідання не з'явився, про причину наявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив не подав.
Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, та через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, в судове засідання не з'явився, про причину наявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив не подав.
Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим, згідно отриманої в приміщенні суду розписки, в судове засідання не з'явився.
За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 223, 247 ЦПК України, в зв'язку неявкою всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази у справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.11.2013 у цивільній справі № 148/5162/13-ц (а.с. 10-13) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та визнання права власності, збільшено розмір частки ОСОБА_1 у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, у двокімнатній квартирі, житловою площею 29,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , із 50 % до 100 %. Визнано за ОСОБА_1 право власності на дану двокімнатну квартиру, житловою площею 29,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Дане рішення суду набрало законної сили 05.12.2013.
Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.01.2020 (а.с. 14-15), на все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_4 , в тому числі і на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., накладено арешт. Підставою накладення арешту вказано постанову про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 27901093, виданий 22.07.2011, видавник: ВДВС Тульчинського районного управління юстиції, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2196003 від 11.05.2013, суб'єкт обтяження: ВДВС Тульчинського районного управління юстиції, відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 11482452, 09.08.2011, реєстратор Вінницька філія Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України".
Відповідно до листа Тульчинського районного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області № 10946 від 18.12.2017 (а.с. 16), 14.12.2012 державним виконавцем відділу закінчено виконавче провадження № 33678494 про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у розмірі 89647 грн. згідно виконавчого листа від 06.07.2012, виданого Тульчинським районним судом Вінницької області, відповідно до п. 10 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та направлено за належністю. Станом на 18.12.2017 у відділі не має відкритих виконавчих проваджень по стягненню боргів із ОСОБА_4 . З приводу подальших питань зняття арешту із майна необхідно звертатись до Тульчинського районного суду Вінницької області.
Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 19.10.2020 (а.с. 71), накладений арешт на все нерухоме майно ОСОБА_4 , в тому числі вищевказану квартиру, не знято.
Копією витягу з ЄРВП від 22.09.2020 (а.с. 72-73) підтверджено існування арешту в межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу. Арешт накладено на підставі ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 08.07.2011 № 2-680.
Окрім зазначених обставин, судом, відповідно до витребуваних з архіву Тульчинського районного суду Вінницької області цивільних справ, встановлено наступне.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 08.07.2011 у справі № 2-680/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, в цілях забезпечення даного позову, накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_4 .
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 04.04.2012 у даній справі № 2-680/11 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою суду від 08.07.2011.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 28.05.2012, рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04.04.2012 скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість - 10000 $ США (еквівалентно 79 925 грн., ), 3% річних - 1216,44 $ США (еквівалентно 9722,40 грн., ), у решті позову відмовлено.
Ухвалою ВСС України від 10.09.2012 рішення апеляційного суду Вінницької області від 28.05.2012 залишено без змін.
Таким чином, накладений арешт залишився не скасованим.
В межах цієї ж цивільної справи № 2-680/11 ОСОБА_4 06.10.2014 звернувся до суду з заявою про скасування арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи її тим, що існує рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.11.2013 у іншій справі № 148/5162/13-ц про поділ майна між ним та його дружиною ОСОБА_1 , відповідно до якого частку останньої у квартирі збільшено з 50 % до 100 % та визнано за нею право власності на квартиру, тобто власником даної квартири є ОСОБА_1 .
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 21.10.2014 скасовано арешт на квартиру, накладений ухвалою суду від 08.07.2011.
Відповідно до ухвали апеляційного суду Вінницької області від 29.12.2014 скасовано ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 21.10.2014 про скасування арешту з квартири, справу щодо розгляду заяви ОСОБА_4 про зняття арешту направлено на новий розгляд.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.05.2015 під час нового розгляду заяви ОСОБА_4 про зняття арешту, його заяву про зняття арешту залишено без розгляду, в зв'язку з поданням ним відповідної заяви про залишення заяви без розгляду.
Отже, ухвала суду від 08.07.2011 про накладення арешту залишилась чинна.
Також, як вже встановлено судом, рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.11.2013 у справі № 148/5162/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та визнання права власності на квартиру, збільшено розмір частки ОСОБА_1 у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, у двокімнатній квартирі, житловою площею 29,9 кв.м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , із 50 % до 100 %. Визнано за ОСОБА_1 право власності на дану квартиру. Рішення суду набрало законної сили 05.12.2013.
Окрім того, 11.07.2014 ОСОБА_1 зверталася з заявою про скасування арешту на квартиру. У зв'язку з поданням нею заяви про залишення поданої нею заяви без розгляду, ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.07.2014 заяву про скасування арешту залишено без розгляду (справа № 148/1878/14-ц)
Також 11.06.2019 ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про скасування арешту на вищевказану квартиру. В зв'язку з поданням нею заяви про залишення поданого нею позову без розгляду, ухвалою суду від 09.01.2020 позов залишено без розгляду (справа № 148/1142/19).
Таким чином, ухвала суду від 08.07.2011 про накладення арешту не скасована, арешт на квартиру не знятий.
Відповідно до ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 33 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Судом, на підставі досліджених доказів, встановлено, що на виконанні у Тульчинському районному відділі ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_4 коштів на користь фізичних, юридичних осіб, чи держави, не має. Виконавче провадження про стягнення боргу 14.12.2012 закінчено відповідно до п. 10 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та направлено за належністю.
За п. 10 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 у редакції, чинній станом на день закінчення вказаного виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
За ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 у редакції, чинній станом на день закінчення виконавчого провадження, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Судом враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Разом з тим, суд вважає, що право позивача, яка набула на законних підставах у власність квартиру, однак не може у встановленому законом порядку здійснити державну реєстрацію свого права власності, є порушеним. Позивач, бажає здійснити державну реєстрацію, оскільки хоче стати повноцінним власником квартири, мати можливість у повній мірі розпоряджатись належним їй майном, зокрема і мати право на його відчуження. Однак, наявність арешту на все нерухоме майно, накладеного з метою забезпечення позову у справі про стягнення боргу з її колишнього чоловіка, перешкоджає в повній мірі реалізувати таке право.
З огляду на викладене, на підставі встановлених судом обставин справи, враховуючи, що позивач не може іншим чином, ніж через звернення до суду, захистити своє право, суд приходить до висновку про можливість зняття арешту з квартири, право власності на яку за нею визнано рішенням суду.
В свою чергу, належним чином повідомлені відповідачі, не надали суду жодного доказу на спростування позиції позивача.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню у рівних частках на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с. 1), а саме: по 420,40 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись п. 33 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, ст. 15, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 4, 13, 19, 76-81, ст. 141, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., підстава виникнення обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 27901093, виданий 22.07.2011, видавник: ВДВС Тульчинського районного управління юстиції, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2196003 від 11.05.2013, суб'єкт обтяження: ВДВС Тульчинського районного управління юстиції, відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 11482452, 09.08.2011, реєстратор Вінницька філія Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України".
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: