Справа № 148/1501/20
Провадження №2/148/683/20
Іменем України
19 листопада 2020 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,
за участю секретаря Немирівської Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення сплати аліментів, -
Представник позивача звернулася до суду з позовом до до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення сплати аліментів, мотивуючи позовні вимоги тим, що рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.05.2008 у справі № 2-953/08 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 02.04.2008 і до досягнення ними повноліття. Постановою державого виконавця виконанавчий документ повернуто стягувачу, борг станом на повноліття дітей становить 23500 грн.
Відповідач не виконує своїх обов'язків по утриманню дочок. За період з 01.10.2013 по 28.02.2018 утворилась заборгованість у вказаній вище сумі.
Згідно ч. 4 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому ст. 199 СК - до досягнення нею 23 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
За розрахунками позивача сума неустойки (пені) за період з 01.10.2013 по 28.02.2018 становить 7056,03 грн.
Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 23500 грн. та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 7056,03 грн.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися. Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у її та позивача відсутність, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву у якій просить розгляд справи здійснювати у його відсутність, позов визнає.
Суд вважає можливим, відповідно до ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянути справу у відсутность учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії виконавчого листа, виданого Тульчинським районним судом Вінницької області 26.05.2008 (а.с. 6-7), з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.04.2008 і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно копії помісячного розрахунку боргу по аліментах Тульчинського районного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 28.02.2018 (а.с. 9-10) загальна заборгованість відповідача зі сплати аліментів становила 23225,10 грн.
Згідно копії постанови державного виконавця Тульчинського районного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області Дерев'яги О.П. від 04.06.2018 (а.с. 5) вказаний виконавчий документ повернутий стягувачу в зв'язку з неможливістю його виконання через відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення. Борг відповідача по сплаті аліментів становить 23500 грн. Даний виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання у строк до 04.06.2021.
Статтею 180 Сімейного кодексу України (надалі СК України) встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За змістом ч. 3 ст. 194 СК України, стягнення заборгованості за аліментами за рішенням суду сімейне законодавство передбачає лише у випадку відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника на підставі ст. 187 СК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 СК заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому ст. 199 СК, до досягнення нею двадцяти трьох років.
Згідно ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з ч. 8 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження", а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. Повторне стягнення з боржника суми, яка має бути ним виплачена у порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів є недопустимим. В свою чергу, позивач не позбавлена повторно пред'явити виконавчий лист до виконання у строк до 04.06.2021.
У даному ж випадку, між сторонами спір щодо розміру заборгованості по аліментах відсутній, відповідач не заперечує визначений державним виконавцем розмір його заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по аліментах.
Вирішуючи позов в частині стягнення з відповідача неустойки ( пені ) за прострочення сплати аліментів, суд виходить з наступного.
Наявність заборгованості по аліментах тягне відповідальність за прострочення сплати аліментів, передбачену ст. 196 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
При цьому, за змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред'явлення позову);
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред'явленням позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом враховано, що відповідач неналежно виконує покладений на нього статтею 180 СК України обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Так як заборгованість із аліментів виникла з вини відповідача, як особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, а тому позивач має право на стягнення неустойки (пені).
Дослідивши розрахунок представника позивача неустойки (пені), суд вважає, що даний розрахунок здійснений вірно, у відповідності до норм чинного законодавства, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за період з 01.10.2013 по 28.02.2018 у розмірі 7056,03 грн.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Разом з тим, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах з наведених вище підстав.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представника позивача та про існування правових підстав для їх часткового задоволення.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, те, що позивач звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, часткове задоволення позову лише щодо однієї з позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 180, ч. 3, 4 ст. 194, ч. 3 ст. 195, 196 СК України, ст. 549 ЦК України, ст. 76-81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 7056 (сім тисяч п'ятдесят шість) гривень 03 копійки.
У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості по сплаті аліментів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: