вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"01" грудня 2020 р. Cправа № 902/869/20
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРТУС АГРО" (вул. Северина Потоцького, буд. 38А, м. Харків, 61075)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Супермаркет насіння польових культур" (вул. Тиха, буд. 104-А, с. Славне, Вінницький район, Вінницька область, 23211)
про стягнення 80918,23 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача Санін А.О. згідно ордеру;
відповідача Нагорняк М.М. керівник
На розгляді Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/869/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРТУС АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Супермаркет насіння польових культур" про стягнення 80 918,23 грн заборгованості за Дистриб'юторським договором № 13/01-СНПК/ЛРА від 13.01.2014.
Ухвалою суду від 03.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 01.12.2020.
13.11.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив б/н від 09.11.2020.
13.11.2020 на адресу суду надійшло клопотання б/н та дати (вх. №01-34/10302/20 від 13.11.2020) за підписом представника позивача - адвоката Саніна А.О. в якому представник просить поновити позивачу строк на подачу до суду клопотання про витребування доказів, витребувати у відповідача та ГУ ДПС у Вінницькій області документально підтверджену інформацію про перелік зареєстрованих, станом на 30.09.2017, працівників ТОВ "Супермаркет насіння та польових культур" разом із зазначенням прізвищ та посад таких працівників.
На визначену судом дату з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача підтримав подане клопотання, просив його задовольнити.
Розглянувши вказане клопотання позивача, суд зазначає наступне.
Згідно статті 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність. Даний принцип також знайшов своє відображення у статті 13 ГПК України, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. (Рішення ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Так, за змістом частини 2 статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно, таке клопотання в порядку статті 81 Кодексу, повинно бути подано одночасно з зверненням із позовною заявою до суду або міститись в самій позовній заяві.
Крім зазначеного, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на норми частини 4 статті 80 Кодексу, до якої, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Дані процесуальні вимоги визначені і в пункті 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, статтею 80 ГПК України внормовано декілька випадків, які регулюють механізм неможливості подання позивачем доказів разом з поданням позовної заяви.
Позивачем застосовано механізм через витребування доказів в порядку статті 81 ГПК України.
З огляду на зазначені норми процесуального права, які регламентують механізм звернення позивача в порядку статті 81 ГПК України, суд констатує, що останній подав клопотання про витребування доказів з пропуском встановленого ГПК України строку. Так, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся з позовом 01 вересня 2020 року, вказане ж клопотання заявлене позивачем 09 листопада 2020 року, тобто більше ніж через два місяці після звернення до суду.
Суд звертає увагу позивача на те, що суд не збирає докази замість сторони, а лише допомагає стороні в отриманні цих доказів у разі, якщо будуть дотриманні вимоги статей 80, 81 Господарського процесуального кодексу. Дані вимоги є імперативними та націлені на надання суду інформації про відсутність можливості у учасника справи отримати певний доказ, що в свою чергу забезпечує дотримання принципу диспозитивності (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненнями нею процесуальних дій.
Позивач належними та допустимими доказами не обґрунтував неможливість подання клопотання, в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у встановлений строк (разом із позовною заявою) з причин, що не залежали від нього. Такі причини судом також не встановлені.
Слід зауважити, що встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник буде відтерміновувати винесення судом рішення по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів.
Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
За доводами позивача пропущення строку подання клопотання про витребування доказів обумовлено тим, що при зверненні до суду з даним позовом не виникало питання щодо доказування факту підписання акту звіряння взаєморозрахунків за період з січня 2012 по вересень 2017 посадовими особами відповідача. Тоді як у відзиві на позовну заяву відповідач заперечує факт підписання означеного акту, що тягне за собою необхідність доказування даного факту.
Однак, суд вважає, що вказані обставини жодним чином не підтверджують поважність причин пропуску позивачем строку на звернення з клопотанням про витребування доказів та наявність підстав для його поновлення.
Крім цього, суд зазначає, що позивач є ініціатором судового розгляду та не був обмежений у часі щодо збирання та надання доказів в обґрунтування позовної заяви у відповідності до Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, дослідивши подані матеріали, суд визнав клопотання позивача таким, що подано з пропуском встановленого строку та без обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк, а відтак, залишає його без задоволення.
Керуючись статтями 42, 80, 81, 118, 177, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Залишити без задоволення клопотання позивача б/н та дати (вх. №01-34/10302/20 від 13.11.2020) про поновлення строку на подання до суду клопотання про витребування доказів.
Копію ухвали направити позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.12.2020.
Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду відповідно до ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Северина Потоцького, буд. 38А, м. Харків, 61075)