30.11.2020 місто Дніпро Справа № 908/3103/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача-1: Школова Ю.В., представник, витяг з ЄДР від 02.04.2020;
від відповідача-2: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 (повний текст оформлений 07.07.2020, суддя Науменко А.О.) у справі №908/3103/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент", м. Запоріжжя
до відповідача-1 Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, м. Запоріжжя
до відповідача-2 Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, м. Запоріжжя
про стягнення 278 300,82 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області та Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області 278 300,82 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19 позовні вимоги задоволені частково: з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" стягнуто немайнову шкоду в розмірі 12 334,00 грн.; в іншій частині позовних вимог, заявлених до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області відмовлено; в задоволенні позовних вимог, заявлених до Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області відмовлено в повному обсязі.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що судовим рішенням у справі №808/2464/17 встановлено протиправність дій Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області щодо виставлення податкової вимоги від 12.07.2017 №413-17/825 у зв'язку з наявністю спірного податкового боргу, тому обставини щодо бездіяльності відповідачів 1 і 2 щодо невиконання судових рішень у вищезазначених адміністративних справах, що пов'язані між собою, є встановленими та не потребують доказування. Місцевим господарським судом встановлено, що за приписами пункту 60.5 статті 60 Податкового кодексу, Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, з наступними змінами та доповненнями, Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 податкова вимога скасовується у зв'язку із прийняттям органом доходів і зборів (контролюючим органом, на який згідно з Податковим кодексом України покладається виконання функції формування податкових вимог) рішення про її скасування, тобто сам контролюючий орган має повноваження скасувати податкову вимогу, в тому числі і на підставі судового рішення, яким вона скасована.
За таких обставин, місцевим господарським судом відхилені твердження відповідача-1 про те, що сама процедура виконання рішення суду або відкликання податкової вимоги у Кодексі відсутня, а ухилення від виконання судового рішення, яке набрало законної сили, неправомірним та розцінюється судом як зловживання контролюючого органу своїми правами.
Як зазначено у рішенні місцевого господарського суду, бездіяльність відповідача-1 полягала у неправомірному ухиленні протягом тривалого часу від виконання обов'язку, що виникло з судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковими для виконання на всій території України, що є протиправною формою поведінки, внаслідок якої порушуються права позивача. Неможливість для позивача домогтися виконання судового рішення, становить втручання у його право на мирне володіння майном, як то визначено у першому Протоколі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; розповсюдження недостовірної інформації щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" податкового боргу формує негативну оцінку про позивача, як учасника правовідносин, і як результат зниження його ділової репутації й майнові втрати; при цьому, наслідки у вигляді немайнової шкоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.
Позивачем розрахована шкода із розрахунку розміру судового збору, сплаченого за подання позову у справі №808/2464/17, рішення у якій тривалий час не виконувалось, за кожен повний місяць прострочення виконання рішення суду (7 місяців * 39757,26 грн. = 278300,82 грн.).
Місцевий господарський суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 12.02.2019 у справі №818/674/17 щодо мінімальної розрахункової величини, яка є базою для обчислення немайнової шкоди, дійшов висновку про обчислення немайнової шкоди, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, в якому набрала чинності постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2018 у справі №808/2464/17, якою були відновлені права позивача щодо скасування податкового боргу, а саме: 1 762,00 грн. (1 762,00 грн. х 7 = 12 334,00 грн.).
Враховуючи, що законодавством визначено спеціальний порядок виконання судових рішень про відшкодування державою шкоди на підставі відповідних виконавчих документів шляхом їх подання до відповідного органу Казначейства, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що визначена судом до відшкодування немайнова шкода в розмірі 12 334,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України. В задоволенні позовних вимог, заявлених до Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області місцевим господарським судом відмовлено з тих підстав, що відповідач-2 здійснює тільки казначейське обслуговування рахунків Державного бюджету і пред'явлення позову у даній справі не було пов'язано з його неправомірними діями.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" немайнової шкоди в розмірі 12 334,00 грн.; ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до неправильного висновку щодо бездіяльності відповідача-1, яка полягала у неправомірному ухиленні протягом тривалого часу від виконання обов'язку, що виникло з судового рішення. Апелянт зазначає, що в позовній заяві не зазначено норми права, які на думку позивача, порушив відповідач-1 та не зазначені докази на підтвердження таких доводів. Зазначає, що рішення місцевого господарського суду обґрунтоване матеріалами справи, які не містять жодного доказу порушення відповідачем-1 порядку виконання судового рішення, доказів порушення прав позивача, а також заподіяння йому нематеріальної шкоди.
Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області зазначає, що після отримання інформації про набрання законної сили рішенням у справі №808/2462/17 не здійснювало заходів по примусовому погашенню сум податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі №413-17/825 від 12.07.2017, відповідно виконало рішення суду в цій частині. Щодо дій Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області при скасуванні податкового боргу, то апелянт звертає увагу на те, що жодним нормативним актом такий порядок не встановлений. Разом з тим, усвідомлюючи необхідність та обов'язок виконувати рішення суду, відповідач-1 вживав усіх можливих заходів до такого виконання, робота у взаємодії з ДФС України, як адміністратором інформаційної системи по відпрацюванню механізму виконання судового рішення тривала до жовтня 2018 року.
Апелянт звертає увагу, що позивачем вже отримано компенсацію у сумі 17 620,00 грн. за неподання звіту про виконання постанови від 29.11.2017 у справі №808/2464/17.
Також апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду, що позивач в позовній заяві посилався, зокрема на неукладення з контрагентами контрактів та неможливість приймати участь у тендерах, однак жодних доказів на підтвердження вказаних доводів матеріали справи не містять. На думку апелянта, немайнову шкоду стягнуто на користь позивача за відсутності доказів щодо настання негативних наслідків для позивача внаслідок невиконання рішення у справі №808/2464/17 протягом 7 місяців; розмір компенсації, визначений в оскаржуваному рішенні, не може розглядатись як розумний та справедливий порівняно з установленим Податковим кодексом України порядком виконання судового рішення про скасування вимоги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19; розгляд скарги призначений у судове засідання на 30.09.2020.
03.09.2020 від Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в приміщенні одного із судів, розташованих у місті Запоріжжя.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Орєшкіної Е.В., для розгляду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, розпорядженням керівника апарату суду 04.09.2020 відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 зі змінами, внесеними згідно з рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.6.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/3103/19.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфернеції у справі №908/3103/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Подобєда І.М., (доповідач), суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.) задоволено клопотання Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про проведення судового засідання у справі №908/3103/19 30.09.2020 об 11:00 год. в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення для Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області в приміщенні Господарського суду Запорізької області.
У зв'язку із усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме, вихід на роботу після відпустки судді-доповідача Орєшкіної Е.В., відповідно до пункту 2.6.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, 14.09.2020 призначений повторний автоматичний розподіл справи №908/3103/19. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.09.2020 для розгляду справи №908/3103/19 визначено колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Кощеєва І.М. Чус О.В.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" через систему "Електронний суд" подало до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 07.07.2020 у справі №908/3178/19, за тривале і зухвале невиконання рішення окружного адміністративного суду відшкодувати за рахунок держави немайнову шкоду в розмірі річного податку за 2015 рік - 8 681 027 грн. (4 130 481,00+4 550 546,00).
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №908/3103/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Орєшкіна Е.В., судді - Кощеєв І.М., Чус О.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 02.09.2020.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Орєшкіної Е.В., для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо, розпорядженням керівника апарату суду 02.09.2020 відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.6.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/3103/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020 для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо визначено колегію суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, Товариству з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги (подання доказів надсилання апеляційної скарги листом з описом вкладення відповідачу-1 та відповідачу-2 та уточнення судового рішення, яке просить змінити в апеляційній скарзі) протягом 10 днів з дня отримання ухвали.
11.09.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" надійшла заява про усунення недоліків, в якій повідомлено про описку в апеляційній скарзі щодо реквізитів судового рішення, яке просить змінити апелянт, зазначивши, що просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19 та надані докази надсилання апеляційної скарги листом з описом вкладення відповідачу-1 та відповідачу-2.
Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.6.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, у зв'язку із виходом із відпустки головуючого судді Орєшкіної Е.В. призначений повторний автоматизований розподіл судової справи №908/3103/19.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.09.2020, справу №908/3103/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) - Орєшкіна Е.В., судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
У зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Кощеєва І.М., Чус О.В. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020, справу №908/3103/19 (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) передано колегії суддів у складі: Орєшкіна Е.В. (головуючий, доповідач), судді Подобєд І.М., Антонік С.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Антоніка С.Г.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19; об'єднано апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19 для спільного розгляду; розгляд скарги призначений у судове засідання на 30.09.2020.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" мотивована тим, що оскаржуване рішення по суті є законним, однак апелянт не погоджується із здійсненим місцевим господарським судом розрахунком шкоди. Апелянт зазначає, що дійсно законодавство України не містить порядку розрахунку завданої нематеріальної шкоди, однак відсутність вказаних норм є підставою для застосування аналогії права. Так, згідно з практикою розгляду справ про наклеп та образу честі у Державному Сенаті Української Держави у 1918 році у вирішенні вказаних спорів застосовувалось законодавство Катерини ІІ, а саме штрафи за завдану образу честі державних чиновників вимірювалися розміром річного жалування. На думку апелянта, Україна є правонаступником законодавства, яке застосовувалось Українською Державою у 1918 році, тому за відсутності іншого визначення розміру моральної шкоди, розмір шкоди підлягає визначенню у розмірі річного податку Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" за 2015 рік у сумі 8 681 027,00 грн.
23.09.2020 від Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області надійшов відзив на апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент", в яких відповідач-2 вказує, що здійснює казначейське обслуговування коштів Вознесенівського району міста Запоріжжя та відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній або юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади АРК, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (АРК, органами місцевого самоврядування) у випадку, визначеному законом.
Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області звертає увагу апеляційного господарського суду, що саме Державна казначейська служба України, а не її територіальні органи здійснює виконання судових рішень про стягнення з Державного бюджету України шкоди, в свою чергу Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області здійснює лише технічну функцію прийому документів від стягувача для безспірного списання коштів державного бюджету та не має права проводити операції із коштами бюджету на відшкодування шкоди за рішенням суду.
У зв'язку із усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме, вихід на роботу після відпустки судді Кощеєва І.М. та Чус О.В., відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, 29.09.2020 призначений повторний автоматичний розподіл справи №908/3103/19. Відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.09.2020 для розгляду справи №908/3103/19 визначено колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної О.В. (доповідач), суддів Кощеєва І.М. та Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2020 справу №908/3103/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної О.В. (доповідач), суддів Кощеєва І.М. та Чус О.В.
У судовому засіданні, яке відбулося 30.09.2020, оголошено перерву у судове засідання до 04.11.2020 о 15:00 год.
08.10.2020 від Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в приміщенні одного із судів, розташованих у місті Запоріжжя: Запорізького окружного адміністративного суду, або Апеляційного суду Запорізької області, або Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.) задоволено клопотання Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про проведення судового засідання у справі №908/3103/19 04.11.2020 о 15:00 год. в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення для Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області в Запорізькому окружному адміністративному суді.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшло повідомлення Запорізького окружного адміністративного суду про припинення проведення відеоконференцій для сторін судових засідань за дорученням інших судів з 15.10.2020 у зв'язку із виявленням підтвердженого випадку захворювання на COVID-19 у працівника суду, у зв'язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.) проведення судового засідання у справі №908/3103/19 04.11.2020 о 15:00 год. призначено в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення для Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області в Ленінському районному суді міста Запоріжжя (з урахуванням технічної можливості).
06.10.2020 від Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент", в якому відповідач-1 проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін. Відповідач-1 вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, тому, на його думку, відсутні підстави для задоволення позову позивача.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Орєшкіної Е.В. у відпустці розгляд апеляційних скарг Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19, призначений у судове засідання на 04.11.2020, не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2020 (колегії суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.) розгляд апеляційних скарг Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19 призначений у судове засідання 30.11.2020 на 15:30 год.
27.11.2020 від Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області надійшла (електронною поштою) заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в приміщенні одного із судів, розташованих у місті Запоріжжя: Запорізького окружного адміністративного суду, або Апеляційного суду Запорізької області, або Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя.
27.11.2020 від Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в приміщенні суду в місті Запоріжжя.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (колегії суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.) клопотання Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області залишено без розгляду як таке, що к не засвідчене електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис"; проведення судового засідання у справі №908/243/19 30.11.2020 о 15:30 год. призначено в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення для Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області та /у разі прибуття інших учасників сторін/ представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" та Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області в приміщенні Господарського суду Запорізької області (з урахуванням технічної можливості).
30.11.2020 від Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області надійшло клопотання про підтримання відзиву на апеляційну скаргу та про розгляд справи без участі його представника.
У судовому засіданні, яке відбулося 30.11.2020, оголошено вступну та резолютивну частини.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 12.07.2017 №413-17/825 і суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі, а також встановити судовий контроль за виконанням рішення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 №808/2464/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" задоволено в повному обсязі:
- визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.07.2017 № 413-17/825;
- скасовано суму податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" у розмірі 2 649 463,68 грн., визначену у податковій вимозі від 12.07.2017 № 413-17/825, прийняту Головним управлінням ДФС у Запорізькій області;
- за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" судовий збір у розмірі 39 757,26 грн.;
- встановлений судовий контроль за виконанням рішення в даній адміністративній справі та зобов'язано Головне управління ДФС у Запорізькій області у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 № 808/2464/17 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 залишено без змін.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені даною постановою суду, не підлягають доведенню знову при розгляді даної справи.
Судовим рішенням у справі №808/2464/17 встановлено, що 12.07.2017 контролюючим органом сформовано податкову вимогу №413-17/825, в якій зазначено, що станом на 11.07.2017 сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 2 649 463,68 грн., у т.ч.: податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 881 604,66 грн., в т.ч. основний платіж 1 867 197,12 грн., штрафні санкції 0,00 грн., пеня 14 407,54 грн.; податок на додану вартість на загальну суму 737 795,12 грн., в т.ч. основний платіж 737 795,12 грн., штрафні санкції 0,00 грн., пеня 0,00 грн.; пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 30 063,90 грн., в т.ч. основний платіж 0,00 грн., штрафні санкції 1 020,00 грн., пеня 29 043,90 грн.
Під час розгляду справи №808/2464/17 судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" самостійно визначено до сплати суму грошового зобов'язання в розмірі 883 172,00 грн.
Визначена у податковій декларації сума грошового зобов'язання була сплачена платіжним дорученням №382 від 11.03.2015 на суму 883 172,00 грн., проте зараховано до бюджету 0,00 грн.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, в якій Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" самостійно визначено до сплати суму грошового зобов'язання в розмірі 4 531 384,00 грн.
Визначена у податковій декларації сума грошового зобов'язання була сплачена платіжними дорученнями №60 на суму 248 188,00 грн., №356 на суму 248 188,00 грн., №385 на суму 315 417,00 грн., №120 на суму 315 417,00 грн., №164 на суму 315 417,00 грн., №274 на суму 315 417,00 грн., №363 на суму 315 417,00 грн., №409 на суму 315 417,00 грн., №460 на суму 315 417,00 грн., №557 на суму 315 417,00 грн., №734 на суму 315 417,00 грн., №145 на суму 315 417,00 грн., №35 на суму 100 000,00 грн., №36 на суму 100 000,00 грн., №37 на суму 100 000,00 грн., №38 на суму 100 000,00 грн., №39 на суму 100 000,00 грн., №40 на суму 100 000,00 грн., №41 на суму 100 000,00 грн., №42 на суму 100 000,00 грн., №43 на суму 100 000,00 грн., всього сплачено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4 550 546,00 грн., тобто за 2015 рік Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" переплачено 19 162,00 грн.
На виконання вимог чинного законодавства України Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" самостійно визначило до сплати суму грошового зобов'язання в розмірі 4 865 890,00 грн.
Визначена у податковій декларації сума грошового зобов'язання була сплачена платіжними дорученнями №43 (переплата з 2015 року в розмірі 19 162,00 грн.), №44 на суму 100 000,00 грн., №45 на суму 100 000,00 грн., №46 на суму 100 000,00 грн., №47 на суму 100 000,00 грн., №48 на суму 100 000,00 грн., №49 на суму 100 000,00 грн., №83 на суму 150 000,00 грн., №96 на суму 182 500,00 грн., №97 на суму 182 500,00 грн., №101 на суму 30 730,00 грн., №102 на суму 30 730,00 грн., №103 на суму 30 730,00 грн., №104 на суму 30 730,00 грн., №105 на суму 30 730,00 грн., №106 на суму 30 730,00 грн., №107 30730,00 грн., №108 30730,00 грн., №976 100000,00 грн., №980 100000,00 грн., №493 787083,00 грн., №610 500000,00 грн., №617 453436,00 грн., №690 237906,00 грн., №679 500000,00 грн., №14 100000,00 грн., №38 707408,00 грн.
Крім того, на виконання вимог чинного законодавства України позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2017 року, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" самостійно визначило до сплати суму грошового зобов'язання в розмірі 191 934,00 грн., яка сплачена за платіжним дорученням №351.
Протягом 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подавались податкові декларації з податку на додану вартість, у яких позивачем самостійно визначено податкові зобов'язання в розмірі 4 367 473,00 грн., сплачено 4 367 483,00 грн., проте зараховано до бюджету 3 723 397,00 грн., у зв'язку з неперерахуванням коштів за платіжними дорученнями №372 та №383.
Протягом 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подавались податкові декларації з податку на додану вартість, у яких позивачем самостійно визначено податкові зобов'язання в розмірі 4 130 481,00 грн., сплачено 4 130 481,00 грн.
Протягом 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на виконання вимог чинного законодавства України до контролюючого органу подавались податкові декларації з податку на додану вартість, у яких за період січень-червень 2017 року самостійно визначено податкові зобов'язання в розмірі 1 355 078,00 грн., сплачено 1 355 078,00 грн.
Судовими рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2016 у справі №826/25749/15 та від 19.05.2015 у справі №826/7149/15, встановлено, що грошові кошти в розмірі 1 661 652,00 грн., які сплачені платіжними дорученнями №356, №372, №382, №385, не були перераховані до бюджету з незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" підстав.
За таких обставин, враховуючи приписи пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, контролюючий орган не мав правових підстав для нарахування пені за несвоєчасну сплату позивачем грошового зобов'язання за платіжними дорученнями №356, №372, №382, №385.
З наданої до матеріалів справи облікової картки платника податків судом встановлено, що сума податкового боргу в розмірі 30 063,90 грн., в т.ч. штрафні санкції 1 020,00 грн. та 29 043,90 грн. пеня, яка була відображена у спірній податковій вимозі, утворилась у зв'язку з прийняттям контролюючим органом податкових повідомлень рішень №0000471408 та №0000481408.
Відповідно до пункту 58.16 статті 58 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
За таких обставин суд у справі №808/2464/17 дійшов висновку про неправомірність зазначення відповідачем в оскаржуваній податковій вимозі наявності податкового боргу в розмірі 30 063,90 грн. з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
Стосовно позовних вимог про скасування податкового боргу, вказаного в оскаржуваній позовній вимозі, суд зазначив, що Порядок №576 та Податковий кодекс України містять спеціальні норми, за змістом яких суд може скасувати не саму податкову вимогу, а суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, а сума податкового боргу за податковою вимогою від 12.07.2017 №413-17/825 скасуванню на підставі ст.60 Податкового кодексу України та п.6.1 Порядку №576.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2018 у справі №808/2464/17 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, задоволено: накладено на виконуючого обов'язки начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області штраф за неподання до суду звіту про виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі № 808/2464/17, у розмірі 35 240,00 грн.; з виконуючого обов'язки начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" штраф у розмірі 17 620,00 грн. та на користь державного бюджету України суму штрафу у розмірі 17 620,00 грн.; встановлено новий строк подання звіту про виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі № 808/2464/17 та зобов'язано Головне управління ДФС у Запорізькій області надати суду звіт про виконання судового рішення протягом 60 календарних днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Відповідно до листа Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2018 808/2464/17/32292/19 22.10.2018 від ГУ ДФС у Запорізькій області до суду надійшов звіт про виконання судового рішення за № 35773/10/08-01-10-05-07 від 19.10.2018, в якому зазначено про фактичне виконання судового рішення у справі №808/2464/17, а також надано інтегровану картку платника станом на 16.10.2018.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" зазначає, що не вживаючи протягом декількох місяців необхідних заходів щодо виконання вищевказаного судового рішення, яке набрало законної сили, Головне управління ДПС у Запорізькій області порушило передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) право на справедливий суд, оскільки неможливість для позивача домогтися виконання вказаного судового рішення є порушенням його права на мирне володіння своїм майно в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції. Вказує, що не виконавши рішення Запорізького окружного адміністративного суду, відповідачі - 1, 2 позбавили позивача можливості займатися виробничою діяльністю, розповсюджуючи інформацію про наявність у позивача податкового боргу, що унеможливлює участь у державних тендерах.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" нарахована та заявлена до стягнення компенсація за порушення своїх прав у вигляді відшкодування немайнової шкоди у розмірі 278 300,82 грн., виходячи з такого розрахунку: (за звернення до суду у справі №808/2464/17 позивач оплатив державі 39757,26 грн. судового збору; судове рішення у справі №808/2464/17 набрало законної сили 21.03.2018 і не виконувалось протягом 7 місяців (до 23.10.2018)).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" вважає, що належною компенсацією за порушення права на виконання судового акта в розумний строк за кожен тиждень прострочення виконання буде платня в розмірі, який держава отримує в якості судового збору як плату за здійснення правосуддя, невід'ємною складовою якого є виконання судового рішення, виходячи з того, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.09.2018 у справі №908/1146/18 встановлено, що у з урахуванням розумності та справедливості належною компенсацією за порушення права на виконання судового акту в розумний строк буде плата в розмірі судового збору за кожен повний місяць прострочення виконання рішення суду.
Виходячи з цього за прострочення виконання рішення суду у справі №808/2464/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" розрахувало шкоду в розмірі: 7 місяців х 39 757,26 грн. = 278 300,82 грн., яку позивач просить стягнути за рахунок держави.
Предметом спору у справі є відшкодування немайнової шкоди у сумі 278 300,82 грн., завданої бездіяльністю Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області щодо невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №808/2464/17.
Згідно з частиною 1 статті 12, статті 15, статті 20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, пункт 66. ЕСНR 1999-V).
У справі "Войтенко проти України" (рішення від 29.06.2004) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статей 8, 19 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до частини 2 статті 2, частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У пунктах 43 - 46 постанови Великої палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц викладено правові висновки щодо статусу Державної казначейської служби України у справах, де відповідачами виступають державні органи (держава) як сторони спору, яка має здійснювати відшкодування за порушені права позивачів від імені держави у разі присудження такого відшкодування.
Зокрема, визначено, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08.11.2017 у справі №761/13921/15-ц (провадження №6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов'язкове залучення Державної казначейської служби України та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в ухвалі Верховного Суду від 04.09.2019, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов'язкове залучення Державної казначейської служби України та неможливість задоволення позову у разі незалучення.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Із аналізу положень вищенаведеного законодавства слідує, що моральна (немайнова) шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона полягає у применшенні немайнового блага. Об'єктом правопорушення є немайнове право: здоров'я, честь, гідність, ділова репутація тощо. Термін моральна шкода застосовують переважно до фізичних осіб, тоді як до юридичних осіб застосовується поняття немайнової шкоди. Це шкода, заподіяна порушенням законних немайнових прав юридичних осіб. Її наслідками є приниження репутації, формування негативної оцінки як учасника правовідносин, і як результат зменшення контрагентів, а отже, і майнові втрати.
Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.
Матеріалами справи підтверджується тривале невиконання судового рішення у справі №808/2464/17 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №808/2464/17 визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.07.2017 №413-17/825; скасовано суму податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" у розмірі 2 649 463,68 грн., визначену у податковій вимозі від 12.07.2017 №413-17/825, прийняту Головним управління ДФС у Запорізькій області.
Вказана постанова набрала законної сили 21.03.2018.
Судовим рішенням у справі №808/2464/17 встановлено протиправність дій Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області щодо виставлення податкової вимоги від 12.07.2017 №413-17/825 у зв'язку з наявністю спірного податкового боргу.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що обставини щодо бездіяльності відповідачів 1 і 2 стосовно невиконання судових рішень у вищезазначених адміністративних справах, що пов'язані між собою, є встановленими та не потребують доказування.
Підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Згідно з пунктом 60.5 статті 60 цього Кодексу у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, з наступними змінами та доповненнями, стосовно кожного платника податків, взятого на облік у контролюючому органі згідно з цим Порядком, формується облікова справа. Ведення облікових справ платників податків здійснюється із дотриманням правил діловодства.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881, органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.
Відповідно до пунктів 1 розділів ІІ, VІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, що набрав чинності 08.09.2017, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.
Податкова вимога вважається відкликаною: у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі; з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги; з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі; у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.
Таким чином, законодавством передбачено, що податкова вимога скасовується у зв'язку із прийняттям органом доходів і зборів (контролюючим органом, на який згідно з Податковим кодексом України покладається виконання функції формування податкових вимог) рішення про її скасування, тобто сам контролюючий орган має повноваження скасувати податкову вимогу, в тому числі і на підставі судового рішення, яким вона скасована.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про безпідставність твердження відповідача-1 про те, що сама процедура виконання рішення суду або відкликання податкової вимоги законодавчо неврегульована.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, що полягала у неправомірному ухиленні протягом тривалого часу від виконання обов'язку, що виникло з судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковими для виконання на всій території України, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої порушуються права позивача. Неможливість для позивача домогтися виконання судового рішення, становить втручання у його право на мирне володіння майном, як то визначено у першому Протоколі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Розповсюдження недостовірної інформації щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" податкового боргу формує негативну оцінку про позивача, як учасника правовідносин, і як результат зниження його ділової репутації й майнові втрати. При цьому, наслідки у вигляді немайнової шкоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.
Для правильного вирішення спору, юридичне значення має факт бездіяльності Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області щодо виконання судових рішень, а отже зволікання у відновленні порушених прав позивача, що був змушений неодноразово здійснювати їх захист в судовому порядку. Причини такого невиконання в даному випадку судом не досліджуються, тому посилання Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на несвоєчасне перерахування коштів банком, який і повинен відшкодовувати шкоду, є необґрунтованим. Статтею 1173 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою, що підлягає застосуванню в даному випадку, встановлено відшкодування шкоди незалежно від вини органів, визначених у цій статті.
При цьому слід враховувати, що задоволення судом позовних вимог шляхом скасування податкових вимог, викладено в резолютивній частині рішення в імперативній формі та не потребує вчинення додаткових примусових дій в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання судових рішень підлягає невідкладній реалізації з дня набрання ними законної сили в порядку, який визначено податковим законодавством.
Належних доказів вжиття заходів щодо виконання судового рішення по справі №808/2464/17 Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області суду не надало, відсутність факту несвоєчасного виконання рішення не заперечило та не спростувало.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 у справі №818/674/17 викладено правову позицію, згідно з якою у справі "Харук та інші проти України" (рішення від 26.07.2012 [комітет], заява № 703/05 та 115 інших заяв, пункти 24 - 25), а також у ряді інших справ проти України, які стосувались тривалого невиконання рішень національних судів, ЄСПЛ, беручи до уваги принципи визначення розміру компенсації, яка присуджується у випадку встановлення порушення Конвенції щодо невиконання рішень в подібних справах, визнав розумним та справедливим присудити 3000 євро кожному заявнику в заявах, що стосуються невиконання рішень тривалістю більше трьох років, та 1 500 євро кожному заявнику в інших заявах. Зазначені суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат. ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація - коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі "Скордіно проти Італії" №36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі "Вассерман проти Росії", №21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення у справі "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, п. 100). Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач є суб'єктом, що належить до суб'єктів, які завдають шкоду, характер правовідносин свідчить про те, що права позивача фізичної особи порушені протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Досліджуючи обставини справи, які слугували підставою для завдання моральної шкоди позивачу, Верховний Суд зазначив, що такими обставинами є тривале невиконання судового рішення. Оцінюючи вказані обставини та характер спірних правовідносин у їх сукупності, Верховний Суд дійшов висновку, що в даному випадку, моральна шкода має бути відшкодована у межах одного прожиткового мінімуму, в розмірі, встановленому станом на дату розгляду справи, що складає 1 600 гривень. При цьому, Верховний Суд визнав доводи касатора-1 про те, що розмір відшкодування моральної шкоди, повинен бути стягнутий в сумі, еквівалентній 3 000 Євро, оскільки в таких розмірах стягується моральна шкода Європейським Судом з прав людини, необґрунтованими, виходячи з того, що відшкодування моральної шкоди в такому розмірі обґрунтовується у рішеннях ЄСПЛ саме відсутністю ефективного національного засобу захисту. В межах розгляду даної справи, права позивача, які були порушені бездіяльністю відповідача було відновлено шляхом відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено судом за критеріями, що мають істотне значення та відносяться до характеру порушень і обставин справи, що є юридичним захистом прав позивача національним судом України, а не міжнародною судовою установою, яка захищає такі права у разі неотримання особою ефективного національного засобу юридичного захисту.
Таким чином, Верховний Суд у якості бази для розрахунку моральної шкоди застосував прожитковий мінімум, встановлений станом на дату розгляду справи.
Місцевий господарський суд враховав вищевказану правову позицію Верховного Суду щодо мінімальної розрахункової величини, яка є базою для обчислення немайнової шкоди та дійшов до висновку про обчислення немайнової шкоди виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, в якому набрала чинності постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2018 у справі №808/2464/17, якою були відновлені права позивача щодо скасування податкового боргу, а саме: 1 762,00 грн.
Господарський суд Запорізької області звернув увагу, що визначення конкретного розміру компенсації немайнової шкоди належить до дискреційних повноважень суду. Суд, який розглядає справу, визначає розмір стягнення в межах заявлених позовних вимог з огляду на власну оцінку обставин справи.
Враховуючи те, що права Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" були порушені у зв'язку з невиконанням судового рішення у справі № 808/2464/17, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим до стягнення розмір немайнової шкоди, що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць невиконання судового рішення, як період визначений позивачем, що загалом склало: 1 762,00 грн. х 7 = 12 334,00 грн. В цій сумі суд визнав позовні вимоги, заявлені до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області обґрунтованими.
Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що матеріалами справи не містять жодного доказу порушення відповідачем-1 порядку виконання судового рішення, доказів порушення прав позивача, а також заподіяння йому нематеріальної шкоди.
Апеляційний господарський суд відхиляє вказані доводи апелянта (відповідача-1) з тих підстав, що предметом спору є відшкодування немайнової шкоди у сумі 278 300,82 грн., завданої бездіяльністю Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області щодо тривалого невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №808/2464/17, тобто позивачем заявлена шкода не за порушення порядку виконання рішення суду, а за його тривале невиконання.
Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області зазначає, що після отримання інформації про набрання законної сили рішенням у справі №808/2462/17 не здійснювало заходів по примусовому погашенню сум податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі №413-17/825 від 12.07.2017, відповідно виконало рішення суду в цій частині. Щодо дій Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області при скасуванні податкового боргу, то апелянт звертає увагу на те, що жодним нормативним актом такий порядок не встановлений. Разом з тим, усвідомлюючи необхідність та обов'язок виконувати рішення суду, відповідач-1 вживав усіх можливих заходів до такого виконання, робота у взаємодії з ДФС України, як адміністратором інформаційної системи по відпрацюванню механізму виконання судового рішення тривала до жовтня 2018 року.
Між тим, вказані доводи апелянта (відповідача-1) спростовуються приписами статті 60 Податкового кодексу та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, якими врегульовано, що податкова вимога скасовується у зв'язку із прийняттям органом доходів і зборів (контролюючим органом, на який згідно з Податковим кодексом України покладається виконання функції формування податкових вимог) рішення про її скасування, тобто сам контролюючий орган має повноваження скасувати податкову вимогу, в тому числі і на підставі судового рішення, яким вона скасована.
Щодо доводів апелянта про отримання позивачем компенсації у сумі 17 620,00 грн. за неподання звіту про виконання постанови від 29.11.2017 у справі №808/2464/17, апеляційний господарський суд звертає увагу, що вказані кошти (у сумі 17 620,00 грн. - стягнуті на користь позивача саме за неподання звіту про виконання постанови від 29.11.2017 у справі №808/2464/17, а не за тривале невиконання рішення у цій справі.
Враховуючи, що позивачем заявлена до стягнення немайнова шкода, апеляційним господарським судом відхиляються доводи апелянта про відсутність доказів настання негативних наслідків для позивача внаслідок невиконання рішення у справі №808/2464/17 протягом 7 місяців.
Зі змісту статті 1173 Цивільного кодексу України слідує, що шкода завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою.
Статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з бюджетними коштами.
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України визначено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Конституційний суд України в рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.
Враховуючи наведені норми права, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету.
Управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державного казначейства України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Органи Казначейства, зокрема: вживають заходів до виконання виконавчих документів; розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження (пункт 4 Порядку).
Відповідно до пункту 35 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Пунктом 36 вказаного Порядку встановлено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Враховуючи вищевикладене, законодавством визначено спеціальний порядок виконання судових рішень про відшкодування державою шкоди на підставі відповідних виконавчих документів шляхом їх подання до відповідного органу Казначейства.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відшкодування немайнової шкоди з Державного бюджету України на користь позивача в розмірі 12 334,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" в апеляційній скарзі просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19, за тривале і зухвале невиконання рішення окружного адміністративного суду, відшкодувати за рахунок держави немайнову шкоду в розмірі річного податку за 2015 рік у сумі 8 681 027 грн. (4 130 481,00 + 4 550 546,00).
В обґрунтування заявленої до стягнення немайнової шкоди у сумі 8 681 027 грн. позивач посилається на те, що законодавство України не містить порядку розрахунку завданої нематеріальної шкоди, однак відсутність вказаних норм є підставою для застосування аналогії права. Так, згідно з практикою розгляду справ про наклеп та образу честі у Державному Сенаті Української Держави у 1918 році у вирішенні вказаних спорів застосовувалось законодавство Катерини ІІ, а саме штрафи за завдану образу честі державних чиновників вимірювалися розміром річного жалування. На думку апелянта, Україна є правонаступником законодавства, яке застосовувалось Українською Державою у 1918 році, тому за відсутності іншого визначення розміру моральної шкоди, розмір шкоди підлягає визначенню у розмірі річного податку Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" за 2015 рік у сумі 8 681 027,00 грн.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" в апеляційній скарзі змінило методику розрахунку та розмір моральної шкоди, фактично змінивши позовні вимоги, які не були предметом розгляду місцевим господарським судом під час розгляду справи №908/3103/19.
Між тим, відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із визначеною місцевим господарським судом до відшкодування немайновою шкодою в розмірі 12 334,00 грн.
В задоволенні позовних вимог, заявлених до Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області, місцевим господарським судом відмовлено у повному обсязі з тих підстав, що відповідач-2 здійснює тільки казначейське обслуговування рахунків Державного бюджету і пред'явлення позову у даній справі не було пов'язано з його неправомірними діями.
Апеляційні скарги не містять доводів в частині відмови у задоволенні позову до Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянтів, наведені в обґрунтування апеляційних скарг.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду судовий збір не справляється.
Згідно з пунктом 2.2.4 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Враховуючи, що при поданні позовної заяви судовий збір не сплачується, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19 також не підлягає сплаті.
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 01.12.2020.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №908/3103/19 поштою не надсилаються.
Надіслати копії цієї постанови на електронну адресу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (zp.official@tax.gov.ua), електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (ІНФОРМАЦІЯ_1), електронну адресу Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (office@zp.treasury.gov.ua).