Провадження № 11-кп/803/3291/20 Справа № 180/1015/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганець, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ахтамак, Ноємберянського району, Вірменія, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 та за ч. 2 ст. 309 КК України, засуджений до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задоволено.
Продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на 60 днів, тобто до 21 листопада 2020 року, з альтернативою внесення застави у розмірі 749 190 гривень.
Покладено на ОСОБА_8 в разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з міста Марганець без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Рішення суду обґрунтовано тим, що як вбачається з матеріалів ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, раніше не судимий, одружений, має дитину 2009 року народження, не працює.
Суд вважав, що наявний ризик переховування від суду, оскільки відповідно до п.36 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину та враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Суд вважав, що наявні ризики, а саме - вчинення іншого кримінального правопорушення, переховування від суду.
Встановлені ризики не змінилися, а тому виходячи з мети і підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження, враховуючи, що розгляд справи з об'єктивних причин не може бути закінчений до спливу строку тримання обвинувачених під вартою, суд вважав необхідним продовжити дію вказаного запобіжного заходу на 60 днів.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою.
Наявність тих обставин, що обвинувачені мають міцні соціальні зв'язки, на переконання суду, не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ці обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та ухвалити нову ухвалу якою обрати до ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з обмеженням волі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду в частині продовження тримання під вартою є необгрунтованою, незаконною, та такою, що постановлена всупереч вимогам як Кримінально процесуального кодексу України, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Всупереч вимогам ст. 196 КПК України суд першої інстанції, в частині продовження застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не виклав самі обставини, які свідчили про існування ризиків в розумінні ч. 1 ст. 177 КПК України, про недостатність застосування до вказаної особи більш м'якого, запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, запобіжного заходу для запобігання ризикам, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, з посиланням саме на конкретні докази, зокрема сторони обвинувачення, які обгрунтовували вказані обставини.
На думку апелянта, жодний ризик, наведений у тексті клопотання про продовження строку тримання під вартою, який був наданий захиснику ОСОБА_7 передбачений ст. 177 КПК України конкретизований не був. Тези сторони обвинувачення, носили формальних характер, та не містили посилань на конкретні обставини, факти чи докази, однак суд першої інстанції, зауваженням сторони захисту з цього приводу оцінки не дав.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку обвинуваченого та його захисника, які, підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали та обговоривши апеляцію, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до абзацу 15 пункту 2.4. мотивувальної частини зазначеного рішення Конституційного суду України, надання особі права на апеляційний перегляд судового рішення про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження є проявом гарантії виконання державою міжнародних зобов'язань зі створення умов із забезпечення кожному підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) дієвого юридичного засобу захисту його конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановленої на стадії судового розгляду, є предметом апеляційного перегляду у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає розгляду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу;. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Як видно з матеріалів справи, в провадженні Марганецького міського суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019040000000473 стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції від 23 вересня 2020 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим з тих підстав, що на час подання клопотання існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для його обрання.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу і під час вирішення питання про продовження його дії ці ризики не зменшились.
При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_8 , які є тяжким та особливо тяжким та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років. Разом з цим, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Таким чином, висновки суду, що встановленні при обранні запобіжного заходу ризики, не зменшились і запобігання їх настанню можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_8 під вартою, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність клопотання прокурора вимогам ч. 3 ст. 199 КПК України, оскільки в ньому взагалі не зазначені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також відсутні обставини, які свідчать, що попередні ризики не зменшились, що, на думку апелянта, залишилось поза увагою суду першої інстанції, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Апеляційний суд також зважає і на відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , які зазначені апелянтом в своїй скарзі, проте вважає, що ці обставини не зменшують існуючих ризиків, не є достатнім стримуючим фактором їх настання і не можуть бути розцінені як достатня підстава для зміни запобіжного заходу на домашній арешт чи особисте зобов'язання.
Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року апеляційний суд враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини що стосується порушення, статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, тому звертає увагу на рух кримінального провадження, періодичність призначення судових засідань та не вважає, що загальний строк тримання ОСОБА_8 під вартою є надмірним.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2020 року в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4