Провадження № 22-ц/803/9150/20 Справа № 210/3954/20 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
24 листопада 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційні скарги Меланчука Ігоря Віталійовича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року, яке постановлено суддею Сільченко В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, -
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 236 150 грн. у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 18 квітня 2017 року позивачу первинно було встановлено 25% втрати професійної працездатності, з яких 20% - по Хозл та 5% - по туговухості. При повторному переогляді висновком МСЕК від 03 травня 2018 року позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності, з яких 20% - по Хозл та 5% - по туговухості. Висновком МСЕК від 02 червня 2020 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких 40% - по Хозл та 10% - по туговухості, ІІІ група інвалідності.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних осіб та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 840,80 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі, визначеному в позовній заяві, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, судом не враховано роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що у зв'язку з професійним захворюванням позивач відчуває біль у грудях та міжлопатковій ділянці, задишку при незначному фізичному навантаженні, напад утрудненого дихання, кашель, загальну слабкість, втому, запаморочення, головний біль, шум у голові та у вухах, зниження слуху на обидва вуха. З причин загострення професійного захворювання істотно змінився звичайний спосіб життя позивача, оскільки знизилась його життєва активність, тривалі курси лікування призвели до нераціональних втрат життєвого часу та енергії, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, порушення функцій організму призводить до необхідності залучення додаткових зусиль та ресурсів для організації життя.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Вважає, що судом не враховано, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не вчиняв будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку з ушкодженням здоров'я та заподіянням моральних страждань позивачу.
Крім того, суд не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров'я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці.
Крім того звертає увагу на те, що позивачем не доведено жодним доказом спричинення йому моральної шкоди.
Відзиви на апеляційні скарги не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Яводчака О.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти апеляційної скарги представника позивача заперечував, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював з 15 липня 1985 року по 16 жовтня 1995 року на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування мартенівського цеху Криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь ім. В.І Леніна», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». З 01 березня 1988 року по 21 серпня 2015 року на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування на ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 21 серпня 2015 року звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 53-60).
Згідно п. 16 Акту Форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27 лютого 2017 року, професійне захворювання у позивача виникло за обставин праці на підприємстві відповідача, де він підпадав під дію пилу, токсичних речовин та шуму, показники котрих перевищували нормативні значення через недосконалість робочих місць (а.с. 20).
Відповідно до п. 17 Акту, причиною виникнення хронічного професійного захворювання у позивача є пил, пил з вмістом марганцю оксиду, заліза оксиду та шуму (а.с. 20).
Висновком МСЕК від 18 квітня 2017 року позивачу первинно було встановлено 25% втрати професійної працездатності, з яких 20% - по Хозл та 5% - по туговухості (а.с. 12).
При повторному переогляді висновком МСЕК від 03 травня 2018 року позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності, з яких 20% - по Хозл та 5% - по туговухості (а.с. 13).
Висновком МСЕК від 02 червня 2020 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких 40% - по Хозл та 10% - по туговухості, ІІІ група інвалідності (а.с. 14-17)
Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійну працездатність позивач частково втратив під час виконання ним трудових обов'язків і вона пов'язана з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом не враховано те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не вчиняв будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку з ушкодженням здоров'я та заподіянням моральних страждань позивачу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не знімають з відповідача обов'язку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП Українита ст. 13Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров'я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в період з 1988 року по 2015 рік.
Відповідно до висновку МСЕК від від 18 квітня 2017 року позивачу первинно було встановлено 25% втрати професійної працездатності, з яких 20% - по Хозл та 5% - по туговухості.
При повторному переогляді висновком МСЕК від 03 травня 2018 року позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності, з яких 20% - по Хозл та 5% - по туговухості.
Висновком МСЕК від 02 червня 2020 року позивачу повторно встановлено 50% втрати професійної працездатності, з яких 40% - по Хозл та 10% - по туговухості, ІІІ група інвалідності.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».
Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не доведено жодним доказом спричинення йому моральної шкоди, оскільки як вбачається з матеріалів справи, суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з професійним захворюванням правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача ПАТ «АрслорМіттал Кривий Ріг» необґрунтований та занижений. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності, встановлення ІІІ групи інвалідності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач відчуває біль у грудях та міжлопатковій ділянці, задишку при незначному фізичному навантаженні, напад утрудненого дихання, кашель, загальну слабкість, втому, запаморочення, головний біль, шум у голові та у вухах, зниження слуху на обидва вуха. З причин загострення професійного захворювання істотно змінився звичайний спосіб життя позивача, оскільки знизилась його життєва активність, тривалі курси лікування призвели до нераціональних втрат життєвого часу та енергії, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, порушення функцій організму призводить до необхідності залучення додаткових зусиль та ресурсів для організації життя.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, тривалість праці позивача на підприємстві відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", відсоток втрати професійної працездатності, погіршення стану здоров'я позивача,вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" і збільшити його з 100 000 гривень до 150 000 гривень.
Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1.ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню на користь держави за рахунок відповідача, невірно застосовані норми процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в частині стягнутого з відповідача на користь держави судового збору, із збільшенням стягнутого судом першої інстанції судового збору з 840,80 гривень до 1 500 гривень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, а апеляційні скарги - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Меланчука Ігоря Віталійовича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 100 000 грн. до 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 вересня 2020 року змінити, збільшивши, розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судового збору з 840,80 гривень до 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді: