Справа № 640/2679/19
н/п 2/953/314/20
26 листопада 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Попрас В.О.,
при секретарі - Томіної І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, -
Позивач Харківська міська рада звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 822504 грн. 48 коп., а також сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежитлові будівлі літ. А-3 та літ. В-1 по АДРЕСА_1 з 03.02.2017 зареєстроване за відповідачем. Проте, речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за період з 01.03.2017 по 30.06.2018 зареєстровані не були. Також відповідач не зареєстрований як платник земельного податку. Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими особами в період з 01.03.2017 по 30.06.2018 прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , протягом вищезазначеного періоду часу земельна ділянка перебувала у власності територіальної громади міста Харкова. Відповідач у період з 01.03.2017 по 30.06.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 21.09.2018 здійснено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_1 протягом періоду з 01.03.2017 по 30.06.2018 використовує вказану земельну ділянку для експлуатації та обслуговування належним йому нежитлових будівель, не оформивши належним чином правовідносин щодо користування земельною ділянкою. За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки. Позивач вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.ст.1212-1214 ЦК України, оскільки фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель, що не вважається правопорушенням. Відсутність деліктних зобов'язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків, у тому числі упущеної вигоди, адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт - правопорушення, тому позивач вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонам повинні кваліфікуватися як бездоговірні та безделіктні. Збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві. Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдана очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ. Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі (договору купівлі-продажу) протягом періоду з 01.03.2017 по 30.06.2018, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю. Із урахуванням вищенаведеного, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів, який підлягає відшкодуванню, розрахований міською радою в сумі 822 504,48 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю.
В судове засідання представник позивач не з'явився, подав заяву, в якій просив позов задовольнити, а справу розглянути у відсутності позивача.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими, в задоволені позову просив відмовити. Надали письмовий відзив на позов, в якому зазначають, що право на звернення до суду з позовом щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки має лише власник земельної ділянки, права якого порушені. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до позовної заяви розрахунок безпідставно збережених коштів був проведений щодо земельної ділянки, площею 0,1098 га. Проте, відповідач вважає, що земельної ділянки, площею 0,1098 га за адресою: АДРЕСА_1 не існує, оскільки земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, а формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Відсутність доказів того, що земельна ділянка, площею 0,1098 га за адресою: АДРЕСА_1 є сформованою як об'єкт цивільних прав і в певний період часу належала позивачу, виключає можливість стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Відповідач зазначає, що оскільки позивачем заявлено до стягнення кошти, які кваліфікуються як безпідставно збережене майно у розмірі орендної плати, нарахування відповідної суми має здійснюватися саме на підставі технічної документації та Витягу з нормативної грошової оцінки землі. Ні технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харків, ні Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, відомості яких є обов'язковими при визначенні орендної плати, позивачем до позовної заяви не додано, тому встановити обґрунтованість наведеного позивачем розрахунку суми, що підлягає стягненню, є неможливим. Відповідач вказує, що позивачем при здійсненні розрахунку недоотриманої орендної плати не враховано ту обставину, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться нежитлова будівля літ. А-3 та відсутня нежитлова будівля літ. В-1, тобто на земельній ділянці розташовано фактично одна будівля, а тому відповідач вважає, що позивачем не доведено, яка ж саме площа земельної ділянки знаходиться під будівлею літ. А-3, а використання при обрахунках площі земельної ділянки у розмірі 0,1098 га є безпідставним і не підтверджено фактичним обставинами.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.09.2017 № 97960310 право власності на нежитлові будівлі літ.А-3 загальною площею 1000,1 кв.м., літ.В-1 загальною площею 68,6 кв.м. по АДРЕСА_1 з 03.02.2017 зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.2017.
Відповідно до вищезазначеної інформації, листа Відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 07.11.2017 № 19-20-0.23, 08-2537/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 06.11.2017 № 6952/0/225-17 речові права відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за період з 01.03.2017 по 30.06.2018 зареєстровані не були.
Згідно листа ГУ ДФС у Харківській області від 03.11.2017 № 11654/9/20-40-13-08-20 відповідач ОСОБА_1 не зареєстрований як платник земельного податку.
Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав за період з 01.03.2017 по 30.06.2018 та приймаючи до уваги вимоги ст.ст.12, 80, 83 ЗК України земельна ділянка по АДРЕСА_1 протягом вищезазначеного періоду часу перебувала у власності територіальної громади міста Харкова.
Таким чином, протягом періоду з 01.03.2017 по 30.06.2018 відповідач використовував земельну ділянку для експлуатації та обслуговування об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці комунальної форми власності, не оформивши належним чином правовідносин щодо користування земельною ділянкою, не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.
Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 21.09.2018 здійснено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 та складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За змістом статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідач в період з 01.03.2017 по 30.06.2018 не був власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною першою статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу). Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.
Таким чином, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 1212-1214 ЦК України.
З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
У спірних правовідносинах наявні всі три вказані умови.
Щодо першої - відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1 . Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі за вказаною адресою. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набуті відповідачем будівлі, будучи згідно зі ст. 181 ЦК нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов'язаною з земельною ділянкою. Відсутність договору оренди землі (договору купівлі-продажу) має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.
Щодо другої - правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 ЗК України, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.
Щодо третьої - відповідач зберіг майно за рахунок позивача. Власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 протягом вищезазначеного періоду часу була територіальна громада міста Харкова в особі позивача відповідно до ст. 83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.
Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдана очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.
Враховуючи викладене, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів, який підлягає відшкодуванню відповідачем, розрахований Харківською міською радою в сумі 822 504,48 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю.
Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснювався позивачем не на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 не сформована як об'єкт цивільних прав, вищевказаній земельній ділянці не присвоєний кадастровий номер та відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримують для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Вказаний витяг можливо отримати тільки у разі наявності розробленої та затвердженої, відповідно до вимог чинного законодавства, технічної документації на конкретну земельну ділянку.
Враховуючи те, що технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена, а між позивачем та відповідачем склались позадоговірні кондиційні правовідносини, розрахунки Харківської міської ради зроблені не для укладання з ОСОБА_1 угоди щодо земельної ділянки, а застосовуються в якості цивільного елементу та як доказу обґрунтування розміру грошових коштів, які відповідач безпідставно зберіг, не сплачуючи за використання цієї ділянки.
Отже, для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельної ділянки комунальної власності - та вирішення справи по суті не потрібен Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Заперечуючи факт користування земельною ділянкою, з розрахунку площі якої нарахований розмір збитків, відповідач також не зазначив який розмір земельної ділянки використовується ним для обслуговування належному йому нежитлового приміщення та не надав доказів на підтвердження чи спростування цього з огляду на те, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку, однак цього обов'язку відповідач на протязі року не виконав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової падати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 по справі № 638/13423/ 18.
Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, зазначивши в постанові від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17, що суди, визначаючи суму, яка підлягає стягненню, правильно взяли до уваги акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки, договори дарування із зазначенням площі нерухомого майна, та вирахували цю суму шляхом множення вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведення, проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується.
Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 21.09.2018 здійснено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_1 використовує вказану земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, право власності на які зареєстровано за відповідачем.
За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.
Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі (договору купівлі-продажу) протягом періоду з 01.03.2017 по 30.06.2018, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позов Харківської міської ради підлягає задоволення та стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 822 504 грн. 48 коп.
У відповідності зі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 181, 319, 360, 1212-1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 93, 120, 125, 126, 152, 156, 206 Земельного кодексу України, суд -
Позов Харківської міської ради задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 04059243, безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 822 504 грн. 48 коп. /вісімсот двадцять дві тисячі п'ятсот чотири грн. 48 коп./
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 12 337 грн. 57 коп. /дванадцять тисяч триста тридцять сім грн. 57 коп./
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 30.11.2020 р.