Справа № 639/7043/20
Провадження № 2-а/639/103/20
30 листопада 2020 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Гаврилюк С. М.,
розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ПП роти 5 батальйону 3 УПП в Харківській області лейтенанта ПП Капустяна Станіслава Володимировича про скасування постанови, визнання дій незаконними,
встановив:
До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до інспектора ПП роти 5 батальйону 3 УПП в Харківській області лейтенанта ПП Капустяна С.В., в якому просить скасувати постанову Капустяна номер 634201 серії ДП18; окремою ухвалою «збудити карну справу» проти ОСОБА_2 за ст. 366 КК, бо він вказав пункт ПДР 31.6; «визнати моральну шкоду» в розмірі 3 тисяч гривень, завдану позивачеві незаконними діями працівника ПП Капустяна, бо позивач «вже тиждень нервує та спати не може, ще окрім цього розлад шлунку на ОСОБА_2 ».
Ухвалою суду від 11.11.2020 позовну заяву було залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно вказаної ухвали ОСОБА_1 необхідно було надати уточнену позовну заяву разом з її копією для подальшого направлення відповідачеві, яка буде складена з дотриманням вищевказаних вимог чинного процесуального законодавства України; а також надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору або підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, та заяву про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду.
27.11.2020 на виконання ухвали суду ОСОБА_1 надано «змінену» позовну заяву, відповідно до змісту якої позивач просить скасувати постанову № 634201 серії ДП18; визнати постанову за дії інспектора Капустяна незаконними та відреагувати.
Крім того, ОСОБА_1 подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору, посилаючись на ч. 4 ст. 288 КУпАП та ст.ст. 8, 55, 130 Конституції України, оскільки, на думку позивача, згідно ст. 6 Європейської Конвенції з захисту прав людини він має право на доступний (безкоштовний) суд, а посилання суду на рішення Палати Верховного Суду від 18.03.2020 є хибним, бо це не є Закон, а ст. 60 Конституції забороняє виконувати незаконні розпорядження.
Відповідно до преамбули Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Розглянув клопотання позивача, суд зазначає наступне.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України.
Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Кодексу адміністративного судочинства України.
В даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи наступне.
Згідно ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Приписами п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір, виходячи зі ставки 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові у справі № 543/775/17 від 18.03.2020, Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. В контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, у постанові № 543/775/17 від 18.03.2020 Великої Палати Верховного Суду зазначено, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В частині 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем не зазначено жодних підстав, передбачених ст. 133 КАС України, щодо звільнення його від сплати судового збору. У зв'язку із вище викладеним суд відмовляє позивачу у звільненні від сплати судового збору.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху з наданням строку для усунення недоліків, оскільки вона не відповідає вимогам, передбаченим ч. 3 ст. 161 КАС України, а саме: до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Отже, ОСОБА_1 за подання до суду даного адміністративного позову повинен сплатити судовий збір у розмірі 420,40 грн за наступними реквізитами: Отримувач коштів - УК у Новобаварському р-ні м. Харкова, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37999612, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача - UA908999980313131206000020008, Код класифікації доходів бюджету - 22030101; та надати суду документ, який підтверджує його сплату.
Окрім того, у відповідності з п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, позивачем не зазначено власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суддя вважає за необхідне залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без руху, надавши позивачу строк, протягом якого йому необхідно надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ПП роти 5 батальйону 3 УПП в Харківській області лейтенанта ПП Капустяна Станіслава Володимировича про скасування постанови, визнання дій незаконними - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення ним недоліків позовної заяви у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду лише в частині визначення розміру судових витрат шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя С. М. Гаврилюк