справа №619/3547/19 провадження №2/619/148/20
Рішення
іменем України
19 листопада 2020 року
м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/3547/19,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
вимоги позивача: про витребування автомобіля.
представник відповідача: адвокат Бідненко В.М.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати порушеним право власності на автомобіль Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 та витребувати зазначений автомобіль у відповідача, зобов'язавши передати автомобіль їй. У обґрунтування позову зазначено, що у липні 2018 року шлюб між ними розірвано. Під час спільного проживання у період шлюбу вони придбали два легкових автомобіля: зазначений вище, право власності на який оформили на її ім'я, та ОСОБА_3 з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , які останній забрав та переїхав на постійне місце проживання до Львівської області, розпорядившись спільним майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачем подано відзив, згідно змісту якого заперечує проти позову ОСОБА_1 посилаючись на те, що автомобіль Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 придбавався спеціально для нього та він використовує даний автомобіль до теперішнього часу. В період шлюбу ними був придбаний інший автомобіль Хюндай Санта Фе з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який після розірвання шлюбу за спільною домовленістю залишила у своєму користуванні ОСОБА_1 .
Позивачем, згідно з вимогами ст. 179 ЦПК України, надано відповідь на відзив, відповідно до змісту якого відповідач вдався до шахрайських дій щодо автомобіля Хюндай Санта Фе з реєстраційним номером НОМЕР_2 , на який подружжям були витрачені спільні кошти та фактично знищив зазначене майно, у зв'язку з чим до ЄРДР Московським ВП ГУНП в Харківській області були внесені відомості 04.05.2017 за №17220470002905 за фактом скоєння шахрайських дій. Так, відповідачем не придбавався зазначений вище автомобіль, а він належить особі - громадянину Польщі, яка не є членом сім'ї ні позивача, ні відповідача, який мав право користування цим автомобілем. Документи на цей автомобіль підроблено. Вона має дитину-інваліда, тому автомобіль був зареєстрований на її ім'я саме з метою використання нею автомобіля, оскільки дитина не спроможна самостійно пересуватися, тому вважає, що її частка у спільному майні має бути збільшена, оскільки з нею проживає дитина-інвалід.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просить автомобіль Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 визнати його власністю, стягнувши з нього на користь позивача Ѕ вартості автомобіля, а автомобіль Хюндай Санта Фе з реєстраційним номером НОМЕР_2 визнати власністю ОСОБА_1 , стягнувши з нього на її користь Ѕ вартості даного автомобіля. У обґрунтування зустрічного позову вказано, що вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.05.2006, який розірвано на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20.07.2018. У 2012 році вони придбали автомобіль Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , оформивши право власності на ім'я дружини. Даним автомобілем користувався і користується до даного часу він. Після розлучення вони порозумілися з цього приводу, так як другий автомобіль - Хюндай Санта Фе з реєстраційним номером НОМЕР_2 залишився у користуванні колишньої дружини, який перебував у той час на штрафмайданчику Московського ВП ГУНП в Харківській області, а потім був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 10.09.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та 23.09.2019 позивачем усунуто недоліки.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України 24.09.2020, судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача, відповідь з якого надійшла до суду 07.11.2019.
Ухвалою суду від 08.11.2019 провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.12.2019 з викликом сторін, яке відкладено на 18.12.2020, у зв'язку з надходженням зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Відповідно до ухвали суду від 08.11.2019 заяву ОСОБА_1 задоволено, на автомобіль Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 накладено арешт.
Згідно з ухвалою від 18.12.2019 прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобіль до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування автомобіля; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом; постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15 січня 2020 року.
Ухвалою суду від 15.01.2020 провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням автотоварознавчої експертизи, яке поновлено 20 серпня 2020 року.
Відповідно до ухвали від 06.10.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено для розгляду по суті на 03.11.2020, яке відкладено на 19.11.2020 у зв'язку з неявкою позивача.
Позивач у судове засідання не з'явилася, матеріали справи містять її заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності (а.с. 79).
Відповідач ОСОБА_2 та представник у судове засідання не з'явилися, надавши заяву про розгляд справи без їх участі, зустрічні позовні вимоги підтримують.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.05.2006, який було розірвано за рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 20.07.2018 (а.с. 3).
Від спільного проживання сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який являється дитиною інвалідом (а.с.4-5).
17.04.2013 на ім'я ОСОБА_1 зареєстровано право власності на автомобіль Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , де в особливих примітках зазначено, що ОСОБА_2 має право користування (а.с.6).
Згідно даних Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області легковий автомобіль Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 101).
Враховуючи викладене, автомобіль Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
11 серпня 2020 року за результатами проведеної судової авто товарознавчої експертизи надано висновок експерта № 692, згідно даним якого ринкова вартість представленого автомобіля «Opel Astra, Н 1.3 CDTI Caravan 6МТ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виходячи з результатів огляду, станом на 30.06.2020, складала 61022,34 грн (а.с. 198-215).
Статтею 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Так, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. У разі неможливості цього співвласник має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 30 березня 2016 року № 6-2811цс15.
Так, відповідачем ОСОБА_2 внесено на депозитний рахунок 30511,17 грн, тобто Ѕ частину вартості автомобіля Opel Astra згідно даним зазначеного вище висновку експерта, реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що надану суду відповідну квитанцію № 0.0.1892672876.1 від 03.11.2020 (а.с. 250).
При цьому, позивач ОСОБА_1 заперечує проти отримання компенсації і просить витребувати зазначений автомобіль у відповідача.
ОСОБА_1 у відповіді на відзив зазначила про необхідність відступу від рівності часток подружжя, оскільки з нею проживає дитина-інвалід, відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав та знищив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Суд зазначає, що така вимога позивача задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Статтею 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від начал рівності часток подружжя у праві спільної власності.
По-перше, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. По-друге, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Крім цього, згідно із Законом від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, частину другу статті 70 СК України викладено із доповненням наступного змісту: «при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.».
Відповідно до роз'яснень, що містяться в абзаці третьому пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша
статті 60 СК України).
Аналізуючи наведені вище норми сімейного законодавства України, маються підстави для висновку про те, що майно, яке набуте подружжям під час перебування у шлюбі, є об'єктом права спільної сумісної власності цього подружжя та у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Водночас за наявності обставин, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, які стосуються неналежного виконання одним із подружжя батьківських обов'язків та неналежного матеріальне забезпечення сім'ї, частку іншого з подружжя у такому майні може бути збільшено.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про те, що спірне рухоме майно набуто сторонами за час зареєстрованого шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між ними у рівних частках та на підтвердження іншої домовленості будь-яких доказів не надано, а ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження підстав для відступу від засади рівності часток при поділі спільного сумісного майна подружжя, оскільки відсутні умови, передбачені статтею 70 СК України. Аргументи позивача про те, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав та знищив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї не знайшли свого підтвердження, а проживання дитини з позивачем само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 07.09.2020 по справі № 522/4240/15-ц.
Отже, обставини, які передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України та б могли виступати підставами для збільшення частки ОСОБА_1 судом не встановлено.
При цьому позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження розміру витрат, які вона щомісячно несе на утримання дитини, а також, що розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування сина.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та залишення автомобіля Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 у їх спільній частковій власності з визначенням ідеальних часток - по Ѕ частині кожному.
Позовні вимоги про поділ автомобіля Hyundai Santa Fe реєстраційний номер НОМЕР_2 задоволенню не підлягають, з огляду та таке.
Як убачається з повідомлення Московського ВП ГУНП в Харківській області від 02.01.2020 за фактом вилучення у ОСОБА_2 автомобіля Hyundai Santa Fe реєстраційний номер НОМЕР_2 внесені відомості до ЄРДР за №12017220470002905 від 04.05.2019 за ч. 4 ст. 358 КК України, досудове розслідування якого триває на даний час. Автомобіль був переданий на зберігання ОСОБА_1 , про що свідчить розписка від 13.06.2017 наявна в матеріалах кримінального провадження (а.с. 161).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Так, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належності сторонам на праві власності вказаного автомобіля, що виключає можливість визнання його спільною сумісною власністю подружжя та поділу між сторонами.
Враховуючи, що право власності на автомобіль Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 визнається по Ѕ частині за кожним із сторін, позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування в цілому зазначеного автомобіля на її користь задоволенню не підлягають.
Згідно з вимогами ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Так, відповідно до ухвали суду від 08.11.2019 накладено арешт на автомобіль Opel Astra, 2010р.в., кузов НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та враховуючи, що у позові ОСОБА_1 суд відмовляє, скасовуються заходи забезпечення позову.
Відповідачем ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду 03.11.2020 внесено 30511,17 грн як застава частки майна.
Оскільки зустрічний позов задовольняється частково - внесені на депозит кошти підлягають поверненню.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що у позові ОСОБА_1 відмовляється повністю, судовий збір з відповідача не стягується.
При зверненні до суду з зустрічним позовом ОСОБА_2 було сплачено 1609,20 грн судового збору. При цьому, зустрічні позовні вимоги задовольняються частково, а позивач ОСОБА_1 , як законний представник дитини з інвалідністю, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, тому частина сплаченого ОСОБА_2 судового збору компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності, по 1/2 частині за кожним, на автомобіль Opel Astra, 2010р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В іншій частині зустрічного позову відмовити.
ОСОБА_2 частину сплаченого судового збору у розмірі 804,60 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Скасувати заходи забезпечення позову, що застосовані згідно ухвали суду від 08.11.2019 про накладення арешту на автомобіль Opel Astra, 2010р.в., кузов НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 30511,17 грн, що внесені на депозитний рахунок Дергачівського районного суду Харківської області, відповідно до квитанції про оплату 0.0.1892672876.1 від 03.11.2020.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду, відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України, через Дергачівський районний суд Харківської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 30.11.2020.
Суддя І. М. Нечипоренко