Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 433/1519/20
Провадження № 2/433/693/20
25.11.2020 року Троїцький районний суд Луганської області
в складі: головуючого - судді Суського О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Юскевич Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Соломін Михайло Олександрович, до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -
До Троїцького районного суду Луганської області надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_2 на підставі права власності належить земельна ділянка площею 1,6500 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вівчарівської сільської ради Троїцького району Луганської області, кадастровий номер земельної ділянки 4425484000:05:005:0131, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 487809, виданим 02 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_2 . Між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та відповідачем ОСОБА_2 , з іншої, була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу належної йому зазначеної вище земельної ділянки. Позивачем було передано відповідачу домовлену суму за відчуження належного йому зазначеного вище нерухомого майна у розмірі 80 000 гривень, про що було вчинено відповідну розписку та договір купівлі-продажу від 01 листопада 2019 року з актом приймання-передачі земельної ділянки. На даний час позивач не має можливості оформити вищезазначений правочин у нотаріальному порядку, оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення відповідного договору купівлі-продажу. Таким чином, позивач просить суд визнати дійсними укладений правочин та право власності за ним на вищезазначену земельну ділянку, що раніше належала відповідачу.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.
Суд, вивчивши та проаналізувавши доводи, матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_2 на підставі права власності належить земельна ділянка площею 1,6500 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вівчарівської сільської ради Троїцького району Луганської області, кадастровий номер земельної ділянки 4425484000:05:005:0131, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 487809, виданим 02 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 11-12).
Між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та відповідачем ОСОБА_2 , з іншої, була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу належної йому зазначеної вище земельної ділянки.
Позивачем було передано відповідачу домовлену суму за відчуження належного йому зазначеного вище нерухомого майна у розмірі 80 000 гривень, про що було вчинено відповідну розписку та договір купівлі-продажу від 01 листопада 2019 року з актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 13-16).
Згідно п. 10 договору відповідач був зобов'язаний з'явитися до приватного нотаріуса Троїцького районного нотаріального округу Луганської області Гапочки Е.Г. для посвідчення вищезазначеного договору купівлі-продажу 15 листопада 2019 року о 10 годині 00 хвилин. Однак, з невідомих причин, до нотаріуса відповідач зазначеної дати та в зазначений час не з'явився, у наслідок чого йому було направлено повідомлення, в якому відповідачу було запропоновано з'явитися до нотаріуса 02 грудня 2019 року. Вказане повідомлення відповідач отримав 22 листопада 2019 року, однак з невідомих причин до нотаріуса знову не з'явився. 04 грудня 2019 року відповідачу повторно було направлено повідомлення, в якому йому було запропоновано з'явитися до нотаріуса 16 грудня 2019 року. Вказане повідомлення відповідач отримав 10 грудня 2019 року, однак з невідомих причин до нотаріуса відповідач знову не з'явився (а.с .17-18).
Таким чином, на даний час позивач не має можливості оформити вищезазначений правочин у нотаріальному порядку, оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення відповідного договору купівлі-продажу.
Так, відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 домовився з відповідачем щодо усіх істотних умов укладеного між ними відповідного правочину купівлі-продажу належного відповідачу вищевказаного нерухомого майна у вигляді земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, згідно з яким позивачу у власність перейшла вказана вище земельна ділянка, даний правочин відповідає дійсній волі сторін, що підтверджується вищевикладеними обставинами, однак підстави для нотаріального посвідчення зазначеного правочину відсутні з незалежних від позивача зазначених вище обставин. Даний правочин на даний час не потребують державної реєстрації, а тому порушене право позивача може бути предметом захисту у судовому порядку.
Вказана правова позиція висловлена у аналізі Верховного суду України за 2013 рік про застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, згідно якого з 01 січня 2013 року державна реєстрація правочинів щодо нерухомості скасована, тому у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий правочин дійсним, наслідком чого є визнання права власності на відповідне нерухоме майно.
У даному випадку між сторонами правочинів мають місце саме зазначені вище правовідносини, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного майнового права, так як у неї відсутні підстави для нотаріального посвідчення відповідних правочинів.
Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук та Цицюра проти України», було визнано мораторій на продаж земель таким, що порушує права людини.
Також, згідно з п. 15 розд. Х «Перехідні положення» ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається:
а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
З викладеного випливає, що дія мораторію за колом суб'єктів та об'єктів правовідносин поширюється на власників та земельні ділянки: сільгосппризначення державної та комунальної власності; надані для ведення товарного сільгоспвиробництва; виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства; земельні частки (паї).
В даному випадку, мова йдеться про земельні ділянки отриманні власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) за рахунок паювання земель колективної власності.
Тобто заборона на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та зміну цільового призначення земельних ділянок не поширюється на громадян - власників земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства та для ведення особистого селянського господарства, які набули право власності на них: на підставі цивільно-правових угод; у результаті прийняття спадщини; у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, визначених ст. 121 ЗК України.
Таким чином, на земельні ділянки, отриманні в порядку частин 6-9 статті 118 Земельного кодексу України, з цільовим призначенням «для ведення садівництва» та «для ведення особистого селянського господарства» мораторій не розповсюджується.
З огляду на вищезазначені обставини, позивач є законним власником вищезазначеної земельної ділянки, оскільки набув її у власність з підстав, що не суперечать закону, у зв'язку з чим, на підставі вищевикладеного, ст.ст. 220, 328, 334, 638, 655 ЦК України, ст.ст. 118, 121 ЗК України, керуючись 5-13, 76-81, 89, 142, 206,211, 258-259, 265, 272, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Соломін Михайло Олександрович, до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 1 від 01 листопада 2019 року, за яким ОСОБА_1 купив, а ОСОБА_2 продав земельну ділянку площею 1,6500 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вівчарівської сільської ради Троїцького району Луганської області, кадастровий номер земельної ділянки 4425484000:05:005:0131, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 487809, виданим 02 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку площею 1,6500 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вівчарівської сільської ради Троїцького району Луганської області, кадастровий номер земельної ділянки 4425484000:05:005:0131, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 487809, виданим 02 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Троїцький районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.І.Суський
25.11.20