30 листопада 2020 року м. Кремінна
Справа № 414/2202/20
Провадження № 2/414/503/2020
Кремінський районний суд Луганської області у складі
головуючої судді Тесленко І.О.,
за участі секретаря судового засідання: Горбаньової Ю.М.,
представника позивача Шмуйловой І.М.;
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє представник адвокат Шмуйлова Інна Миколаївна, до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням,
встановив:
до Кремінського районного суду Луганської області звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Шмуйлова Інна Миколаївна, з цивільним позовом до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником житлового будинку з будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.10.2018 року. Згідно довідки виконавчого комітету Єпіфанівської сільської ради Кремінського району Луганської області від 12.10.2020 року №341 за зазначеною адресою зареєстрована її дочка ОСОБА_2 . Згідно до акту про обстеження матеріально - побутових умов сім'ї від 21.10.2020 року, в серпня 2009 року та по теперішній час відповідач за вказаною адресою не проживає, але добровільно не знялась з реєстрації, що перешкоджає позивачу у здійсненні права власності, а тому просить усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом позбавлення ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 04 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Інших процесуальних дій не вчинялося.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.
Представник позивача в судове засідання з'явилась, підтримала подану по справі позовну заяву.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, на електронну пошту суду надіслала заяву про визнання позову та просила розгляд справи здійснити за її відсутності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Частинами 3, 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За наявності визнання позову відповідачем суд вважає за можливе розглянути справу в підготовчому судовому засіданні та постановити рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, дійшов наступних висновків.
Згідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Дашдаміровим Е.А. 18.10.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №1721 (спадкова справа №209/2018), витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №53718140 від 18.10.2018 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №141779544 від 18.10.2018 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6-8).
Як вбачається з довідки, виданої Єпіфанівською сільською радою Кремінського району Луганської області (Вих. №341 від 12.10.2020 року), за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрована ОСОБА_2 , яка є дочкою ОСОБА_1 (а.с.9).
Актом обстеження матеріально - побутових умов сім'ї від 21 жовтня 2020 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано дві особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Фактично проживає одна особа ОСОБА_1 , донька разом з матір'ю не проживає з серпня 2009 року (а.с.10).
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 21.05.1983 року та свідоцтва про укладання шлюбу, ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_1 (а.с.11-12).
Як вбачається з копії паспорту НОМЕР_3 від 16.09.2014 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Російської Фередації та зареєстрована у м. Бєлгород, РФ (а.с. 26).
Суд вбачає наявність між сторонами спору, який виник у цивільних правовідносинах та предметом спору є право на проживання у житловому будинку.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особа має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.
Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316-319 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своє сім'ї, інших осіб.
У відповідності до пункту 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР;стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Крім того, у пункті 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано про те, що ухвалюючи рішення, суд згідно з ч.1 ст. 214 ЦПК України має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Суд захищаючи права власності громадян, усуває перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення; втрата права користування житловим приміщенням є наслідком відсутності члена сім'ї власника за місцем реєстрації.
Судом встановлено, що позивач має родинні зв'язки з відповідачем ОСОБА_2 , остання є дочкою позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У відповідності з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, наслідком визнання особи в судовому порядку такою, що втратила право користування житловим приміщенням є зняття її з реєстрації місця проживання.
Таким чином суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі безпосередньо досліджених наявних у справі доказів, вважає, що відповідач ОСОБА_2 , як член сім'ї власника приватного житлового будинку, втратила право на користування ним у зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації на протязі більше року, а тому вказані перешкоди підлягають усуненню.
Як вбачається із ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 420,40 грн.
З огляду на визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті та задоволення позовних вимог у повному обсязі, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача по справі судового збору у розмірі 420,40грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 49, 89, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Шмуйлова Інна Миколаївна, до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір в сумі 420,40грн. (Чотириста двадцять грн. 40 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.О. Тесленко