Справа №: 398/4285/20
провадження №: 1-в/398/154/20
Іменем України
"24" листопада 2020 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 розглянувши заяву ОСОБА_2 , представник заявника ОСОБА_3 , про звільнення майна з-під арешту,
встановив:
Заявник звернулася до суду у порядку кримінального судочинства, посилаючись на норми КПК України у ред. 1960 року, з вищевказаною заявою, у якій просить ухвалити постанову про зняття арешту з нерухомого майна, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 8079960, яке накладено слідчим Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_4 від 17.10.2000 року на ОСОБА_5 , на об'єкт обтяження, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також просить ухвалити постанову про зняття арешту з нерухомого майна, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 8079960, яке накладено слідчим Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_4 від 17.10.2000 року на ОСОБА_6 , на об'єкт обтяження, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Просить ухвалити постанову про зняття арешту з нерухомого майна, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 8079960, яке накладено слідчим Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_4 від 17.10.2000 року на ОСОБА_5 , на об'єкт обтяження, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Представник заявника обґрунтовує вимоги заяви тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло кв. АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності заявнику, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.01.2001 року у справі №І-61/2001 р., який набрав законної сили, сина заявника ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 142 КК України в редакції 1960 року та засуджено до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку строком на 2 роки без конфіскації майна. В рамках розслідування кримінальної справи І-61/2001 р., потерпілим по справі ОСОБА_7 (в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_8 ) був поданий цивільний позов відносно сина заявника ОСОБА_5 , внаслідок якого суд зобов'язав стягнути з ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 600 грн., штраф в розмірі 180 грн., судові витрати в дохід держави в розмірі 41 грн. 32 коп. 17 жовтня 2000 року постановою слідчого Олександрійського МВ УМВС в Кіровоградської області ОСОБА_4 , з метою забезпечення цивільного позову, був накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належало всім членам сім'ї заявника, в тому числі сину ОСОБА_5 . Оскільки на момент вчинення злочину ОСОБА_5 був неповнолітнім, ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_6 своєчасно сплатили всі судові витрати, штрафи а також відшкодували моральну шкоду. У зазначеному вище вироку суду не було вирішено питання про скасування арешту, який був накладений слідчим відповідно до постанови від 17.10.2020 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла свекруха ОСОБА_2 - ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік заявника ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син заявник ОСОБА_5 . У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Олександрійської міської державної нотаріальної контори № 1 для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте державним нотаріусом було відмовлено, оскільки з 17.10.2000 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстрований арешт № 8079960 на все належне заявнику та членам її сім'ї нерухоме та рухоме майно, в тому числі і на зазначену вище квартиру, на підставі постанови слідчого МВ УМВС України у Кіровоградській області. Відповідно до постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.06.2019 року було задоволено вимогу про звільнення з-під арешту було задоволено в повному обсязі. Однак, під час виконання рішення суду, 5 вересня 2019 року, державний реєстратор прав власності на нерухоме майно Управління дозвільно-погоджувальних процедур та адміністративних послуг Олександрійської міської ради ОСОБА_10 не змогла зняти арешт з нерухомого майна, оскільки подані для проведення державної реєстрації документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна при виконанні пошуку за прізвищем ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 виявилось, що 16 жовтня 2008 року реєстратором Олександрійської міської державної нотаріальної контори був накладений арешт за реєстраційним номером 8079897, де об'єктом обтяження є квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Представником заявника зазначено, що ні заявник, ні жоден член її родини ніколи не мали у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а вказана помилка була допущена державним реєстратором при внесенні відомостей про накладання арешту відповідно до постанови слідчого від 17.10.2000 року. На сьогодня відсутні будь-які законні підстави для дії зазначеної вище постанови слідчого. В березні 2019 року ОСОБА_2 отримала відповідь від Олександрійського МВ ДВСУ ГТУЮ в Кіровоградській області, що оскільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить 3 роки, виконавче провадження знищене. У зв'язку з накладеним арештом заявник позбавлена можливості розпоряджатися належним їй майном та оформити спадщину.
Дослідивши матеріали справи і заслухавши учасників провадження, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 , представник заявника ОСОБА_3 , про звільнення майна з-під арешту.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 31.10.1995 року, виданого Олександрійською міською радою, житло за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної (сумісної або часткової власності) ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 .
Відповідно до постанови слідчого Олександрійського МВ УМВС у Кіровоградській області ОСОБА_11 від 17.10.2000 року в межах матеріалах кримінальної справи № І-0726, де обвинуваченим був ОСОБА_5 був накладений арешт на усі вклади, цінності та інше майно ОСОБА_2 , де б воно не знаходилось.
25 січня 2001 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області був винесений вирок, яким ОСОБА_5 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) та призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку строком на два роки без конфіскації майна. Також у вироку суду зазначено, що ОСОБА_5 необхідно сплатити штраф у сумі 180,00 грн. в дохід держави, моральну шкоду на користь потерпілого ОСОБА_7 у розмірі 600,00 грн. та судовий збір у розмірі 41,32 грн. Даний вирок суду набрав законної сили.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_9 , про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Олександрійського міського управління юстиції видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1304.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрії реєстраційної служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 98.
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_5 , про що Олександрійським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстицій у Кіровоградській області видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис № 897.
Відповідно до листа державного нотаріуса Олександрійської міської державної нотаріальної контори №1 ОСОБА_12 №2596/02-14 від 04.10.2018 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 виплати на ім'я останньої свідоцтво про право на спадщину на належну ОСОБА_6 зазначену вище частку квартири немає можливості, оскільки відносно нього в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстрований арешт № 8079960 на підставі Постанови б/н, виданої слідчим Олександрійського МВ УМВС 18.10.2000 року.
Відповідно до постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.06.2019 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту. Даною постановою було скасовано арешт на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_2 , накладений постановою слідчого СВ Олександрійського МВ УМВС України у Кіровоградській області від 17.10.2000 року у кримінальній справі №1-61/2001 (номер слідчих органів 1-0726) за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року).
Відповідно до рішення державного реєстратора на нерухоме майно ОСОБА_10 від 05.09.2019 року № 48540975 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень було зазначено, що подана державному реєстратору постанова суду не містить достатньої кількості відомостей для проведення реєстрації припинення обтяження. В єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про арешт майна ОСОБА_2 .
Відповідно до Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 233355999 за пошуком ОСОБА_6 виявилось, що 16.10.2008 реєстратором Олександрійської міської державної нотаріальної контори був накладений арешт за реєстраційним номером 8079897, де об'єктом обтяження є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , де власником значиться ОСОБА_6 .
Відповідно до Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 233355998 за пошуком ОСОБА_5 виявилось, що 16.10.2008 реєстратором Олександрійської міської державної нотаріальної контори був накладений арешт за реєстраційним номером 8079897, де об'єктом обтяження є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , де власником значиться ОСОБА_5 .
Відповідно до Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 233356163 за пошуком ОСОБА_13 виявилось, що 16.10.2008 реєстратором Олександрійської міської державної нотаріальної контори був накладений арешт за реєстраційним номером 8079897, де об'єктом обтяження є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , де власником значиться ОСОБА_2 .
Відповідно до Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 182931939 за адресою/місцезнаходженням квартири АДРЕСА_2 - відомості відсутні.
Суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Гарантії захисту права власності закріплені у ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована ст. 391 ЦК України можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.
Відповідно до ст. 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення арешту на спірне майно, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.
Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі ст. 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт на спірне майно було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.
Відповідно до пункту дев'ятого розділу IX “Перехідні положення” КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
З огляду на зазначене, на правовідносини, пов'язані з розв'язанням питання про припинення арешту майна, поширюються норми КПК України 1960 року. Проте положеннями КПК України 1960 року передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).
Із урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув після закриття справи, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності ОСОБА_2 шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права.
Згідно зі ст. 174 КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба. Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження до набрання чинності цим Кодексом, КПК України не передбачає.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред'являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (частина перша ст. 28 КПК України 1960 року).
ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою у зв'язку з підстави необґрунтованого обмеження її права власності постановою слідчого.
Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
Такі висновки суду відповідають правовий позиції, що викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17.
Аналогічні правові позиції викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі N 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі N 2-3392/11 (провадження N 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі N 372/2904/17-ц (провадження N 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі N 911/1247/18 (провадження N 12-99гс19).
Суд вважає необхідним роз'яснити заявнику її право звернутися до суду у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 19, 41 Конституції України, ст. 3, 19 ЦПК України, ст. 321, 391 ЦК України, ст. 174 КПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 , представник заявника ОСОБА_3 , про звільнення майна з-під арешту.
Роз'яснити заявнику право на звернення до суду у порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.
Суддя ОСОБА_1