Справа № 347/1562/20
Провадження № 2/347/623/20
26 листопада 2020 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі
головуючого судді - Гордія В.І.,
з секретарем - Корбутяк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Сторони в шлюбі мають неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що спільне життя між сторонами не склалося через різні погляди на життя і сімейні відносини. Причиною розпаду сім?ї вважає відсутність відчуття сімейного тепла та затишку, яке повинно бути в щасливій сім?ї. Сімейне життя не приносить задоволення, в зв?язку із чим між ними часто виникали непорозуміння. Все це призвело до того, що вони втратили почуття любові і поваги один до одного. Вважає, що шлюб носить формальний характер і примирення між ними неможливе.
В судове засідання позивачка не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів,що відповідає положенням ст.ст. 280-282 ЦПК України.
Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно до ч.2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя, що передбачено ч.1 ст.110 СК України.
Згідно до ст.112 Сімейного кодексу України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено судом, сторони зареєстрували шлюб 10.02.2004 року у виконавчому комітеті Лючанської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про що було зроблено актовий запис № 1,що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим повторно 23.06.2020 року (а.с.2). Однак, на даний час, зазначені в позовній заяві обставини свідчать про те, що надії на збереження сім'ї немає, а шлюб між сторонами носить формальний характер. Крім того, позивачка миритися не бажає, а відповідач в судове засідання не з'явився і свою думку з цього приводу не висловив.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
А тому, з урахуванням вищенаведених обставин та в інтересах сторін, шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки шляхів для збереження сім'ї суд не вбачає.
Згідно до ч.2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. У позовній заяві позивачка свою думку з цього приводу не виразила.
Також, зважаючи на заявлені вимоги, суд вважає, що неповнолітню дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - слід залишити на вихованні матері ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, на підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 104, 110-112, 113 СК України, та керуючись ст.ст. 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.02.2004 року у виконавчому комітеті Лючанської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про що було зроблено актовий запис № 1, - розірвати.
Неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити на виховання матері ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.І. Гордій