Справа № 346/4603/20
Провадження № 3/346/2583/20
27 листопада 2020 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Яремин М.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , громадянина України, за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
24.10.2020 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.44-3 КУпАП, в якому вказано, що 24.10.2020 року о 22:09 год. він, який являється власником кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що за адресою: АДРЕСА_2 , здійснював свою господарську діяльність після 22:00 год., чим своїми діями порушив вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 року, зі змінами, внесеними постановою № 956 від 13.10.2020 року, а саме п.11 п.п. 5 та п.12.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, його захисник, адвокат Дикун І.В. під час розгляду справи вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення заперечив, посилаючись на подані до суду письмові поясненнями, згідно з якими ОСОБА_1 є тільки власником приміщення, проте, господарську діяльність у ньому відповідно до договору оренди здійснює його син - ОСОБА_2 , тобто він не є суб'єктом адміністративного правопорушення. Вказав, що в протоколі відсутня відмітка про відеофіксацію правопорушення, хоча до матеріалів справи долучено диск із відеозаписом, а також не допитано будь-яких свідків вказаної події. Враховуючи наведене просить провадження в справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і обєктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Виходячи з вимог ст. 280 цього Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ст.44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до ч. 1ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.254 КУпАП єдиним документом, в якому може бути зафіксований зміст адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення. Дана норма Закону є імперативною і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з положеннями, викладеними у справах ЄСПЛ «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Статтею 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно доЦивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цьогоКодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи (ст.65 ГК України).
Тобто відповідальність за порушення вищевказаної заборони повинні нести фізичні особи-підприємці чи уповноважені посадові особи підприємства, установи, організації.
В процесі розгляду даної справи, захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокатом Дикуном І.В. долучено копію договору оренди від 17.10.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем - орендарем частини приміщення по АДРЕСА_3 (а.с.20).
Згідно з копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.10.2016 року, об'єкт нерухомого майна, а саме магазин з літнім кафетерієм розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 ( а.с.25).
Відповідно до копій ліцензій ГУ ДПС в Івано-Франківській області, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами за адресою: АДРЕСА_3 , кафе "Ред". ( а.с.34-35).
При цьому, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно являється посадовою особою вказаного закладу, а також не долучено належних доказів на підставі яких, у визначеному законом порядку, можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, пояснень свідків чи осіб, які були відвідувачами вказаного закладу.
Згідно з ч. 2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з приписами ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
У даному випадку докази про наявність у ОСОБА_1 повноважень щодо припинення чи відновлення господарської діяльності розважальних закладів (нічних клубів) та з надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів) не надано, тому він в розумінні ст.44-3 КУпАП є не суб'єктом вказаного правопорушення.
Тому приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. В зв'язку з цим провадження в даній справі слід закрити.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 221, 247, 283, 284, 288-290, 294 КУпАП, -
провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.44-3 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Суддя Яремин М. П.