Справа № 344/15071/19
Провадження № 2-о/344/4/20
30 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Шамотайло О.В.
присяжних Шпіляревич В.В., Татарчук Т.З.
секретаря Устинської Н.С.
за участю представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Івано-Франківськ цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Івано-Франківський міський відділ РАЦС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про оголошення фізичної особи померлою,-
Заявниця звернулась в суд з вказаною заявою в якій зазначила, що є співвласником у чотирикімнатній квартирі АДРЕСА_1 , а саме 1/5 частини на праві спільної часткової власності.
З 2010 року ОСОБА_3 , котрий є рідним братом батька заявника - ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відсутнім по місцю своєї реєстрації та місцю проживання, а його місце проживання є невідомим заявнику, з того часу у спільній квартирі не з'являвся, ніяким чином відомостей про нього немає, звісток про себе не подає.
Після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, а тому враховуючи відсутність ОСОБА_3 протягом 10 років по місцю реєстрації, безрезультативність заходів щодо встановлення його місцезнаходження заявниця просить суд оголосити його померлим.
В судовому засіданні сторона заявника повністю підтримали свої вимоги, викладені у заяві, просили суд їх задовольнити.
Зацікавлена особа не забезпечила явку своїх повноважних представників для участі в судовому засіданні, заперечень не подали.
Вислухавши пояснення сторони заявника, покази допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши таким чином обставини справи та відповідні їм правовідносини суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дядьком заявниці. Як заявник зазначає, ОСОБА_3 більш як три роки до звернення в суд, виїхав і після чого за адресою своєї реєстрації більше не повернувся, інших відомостей про його місце знаходження у заявниці не було.
Згідно до змісту довідки від 29.01.2019 Міністерства внутрішніх справ України не представилося можливим розшукати та встановити місце перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який до того ж перебуває у розшуку за вчинення злочину, відповідальність за який встановлено відповідно до ч.1 ст. 164 КК України (а.с14).
В своїй заяві заявник вказує, що оголошення померлим їй необхідно задля отримання права на спадщину після смерті батька заявниці.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до положень ст. 46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до закінчення цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Отже, ЦК України передбачає кілька видів фактів з яких випливає обчислення, що мають правове значення для визнання особи такою, що померла:
• 3 роки загальний строк;
• 2 роки від дня закінчення воєнних дій у разі, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з цими діями; 6 місяців якщо особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку (внаслідок катастрофи, стихійного лиха тощо);
• строк, визначений судом, але не менший шести місяців - залежно від конкретних обставин.
Щодо вимог заяви, то суд, враховуючи, правила ч.3ст.46 ЦК України, та оцінюючи обставини, на які послалася заявниця, виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на презумпції смерті цієї особи, правові наслідки оголошення фізичної особи такою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (ст. 47 ЦК України). Відтак, після оголошення фізичної особи померлою відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК України), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст. 104 Сімейного кодексу України), припиняється представництво за довіреністю, яку видала особа, оголошена померлою, та/або представництво за довіреністю, виданою особі, яка оголошена померлою (ст. 248 ЦК України). Законодавство виділяє ряд підстав, за наявності яких громадянин може бути оголошений померлим.
До таких підстав належать:
• відсутність громадянина в місці постійного проживання протягом трьох років з дня отримання останніх відомостей про нього, а в деяких випадках, визначених законодавством, - протягом шести місяців;
• неотримання відомостей про місце перебування фізичної особи протягом визначеного законодавством часу;
• неможливість встановити, чи є живою фізична особа.
Заявник вказує, що відсутність контактів із братом її батька більш як 3 роки та безрезультативність його пошуків дає підстави констатувати про його ймовірну смерть.
Суд вказує, що оголошення особи померлою провадиться судом у порядку, аналогічному порядку визнання фізичної особи безвісно відсутньою. При цьому слід враховувати, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, які дають підставу суду припускати смерть такої особи.
Визнання громадянина померлим тягне за собою ряд правових наслідків, але не впливає на його правоздатність та дієздатність, оскільки громадянин, що перебуває живим, не перестає бути суб'єктом права. Визнання фізичної особи померлою у випадках, коли така особа переховується від розшуку (наприклад, за кримінальною справою), або про яку вірогідно відомо, що вона жива, але немає точних відомостей про її місце перебування, потребує достатніх та переконливих доказів для подальшої констатації наявності правових підстав для встановлення такого факту.
Суд констатує, що оскільки останні дії щодо пошуку зниклого ОСОБА_3 проводились у 2019 році, і окрім повідомлення про неможливість на той час встановити місце його знаходження, то неможливо дійти висновку про повний і вичерпний обсяг вжитих заходів щодо розшуку зниклого гр. ОСОБА_3 .
Суд вказує, що оголошення громадянина померлим базується на презумпції смертності (тобто на припущенні, що громадянин, який відсутній, - мертвий).
В той же час у заявника відсутні як інформація, так і припущення, згідно яких судом можливим було б зробити висновок про смерть гр. ОСОБА_3 , а зі змісту заяви, заявник не вказує на жодні обставини які могли б спричинити смерть ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 306 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Проте під час судового розгляду, жодна із цих обставин не підтверджується реальним фактом, або рядом подій які мали б в кінцевому результаті такі наслідки.
Відтак, аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, виходячи із системного тлумачення норм чинного законодавства, які регулюють дані правовідносин у контексті з'ясованих судом обставин справи, суд вважає, що заявниця не надала суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , можливо оголосити померлим, а інші матеріали справи таких доказів не містять, а тому не доведені обставини, що дають підставу суду припускати смерть цієї особи, або обставини, що загрожували смертю цій фізичній особі, а тому в результаті розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_3 померлим.
Окремо слід зауважити щодо показань свідків, допитаних в судовому засіданні. Так, судом не було встановлено об'єктивних, чітких та несуперечливих показань свідків, які необхідні для встановлення об'єктивної істини в справі при винесенні законного та обґрунтованого рішення. На переконання суду показання всіх допитаних свідків не дають змогу встановити зв'язок між поясненнями сторін і фактичними правовідносинами, та є неспроможними підтвердити чи спростувати наявні у справі докази та пояснення, а тому оцінюються судом критично.
Підсумовуючи все викладене, суд прийшов до одностайного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви.
На підставі наведеного, керуючись ст.46, 47 ЦК України, ст.ст. 293,305-309 ЦПК України, суд-
В задоволенні заяви відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя Шамотайло О.В.
присяжні Шпіляревич В.В.
Татарчук Т.З.