Справа № 344/14828/17
Провадження № 2/344/451/20
23 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Пастернак І.А.
секретаря Кріцак Г.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення 6 780,10 грн. отриманої допомоги по безробіттю, -
Позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 6 780,10 грн. отриманої допомоги по безробіттю. В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено, що 05.09.2016 року до Івано-Франківського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи звернулася ОСОБА_1 06.09.2016 року їй було надано статус безробітної, відповідно до ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення». З 13.09.2016 року ОСОБА_1 призначено виплату допомоги по безробіттю, відповідно до п.п.1.3.4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». На підставі звірки даних з ДПА та Акту № 750 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення Львівського міського центру зайнятості від 21.07.2017 року, було встановлено, що гр. ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітна була прийнята на посаду психолога в ГО « Метері Мобілізованих» з 20.03.2017 року згідно наказу № 5 від 17.03.2017 року та була звільнена 21.03.2017 року на підставі наказу № 6 від 20.03.2017 року. Факт працевлаштування безробітної ОСОБА_1 у ГО «Матері Мобілізованих» підтверджується також листом даної організації.
В період перебування у трудових відносинах з вищеназваною організацією громадянка ОСОБА_1 одночасно отримувала допомогу по безробіттю в Івано-Франківському міському центрі зайнятості на загальну суму 6780 грн. 10 коп. за період з 20.03.2017 року по 20.07.2017 року. Вважає, що відповідачка з 20.03.2017 року тобто з моменту працевлаштування не мала права бути зареєстрована та перебувати на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості як безробітна та отримувати матеріальне забезпечення. 04.09.2017 року відповідачу було направлено повідомлення щодо добровільного повернення коштів в сумі 6780.10 грн. Проте дані кошти на рахунок позивача не поступили. Просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 6780,10 грн.
04.04.2018 року ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву в якому просить в позові відмовити (а.с.32-33).
21.01.2019 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив (а.с.37-39).
Представник позивача подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити в повному обсязі (а.с.75).
Представник відповідача подала до суду заяву, в якій позов не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.77).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так матеріалами справи встановлено, що 05.09.2016 року до Івано-Франківського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи звернулася ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 06.09.2016 року було надано статус безробітної, відповідно до ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення».
З 13.09.2016 року відповідачці призначено виплату допомоги по безробіттю, відповідно до п.п.1.3.4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Як вбачається із звірки даних з ДПА та Акту № 750 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення Львівського міського центру зайнятості від 21.07.2017 року, встановлено, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітна була прийнята на посаду психолога в ГО « Метері Мобілізованих» з 20.03.2017 року згідно наказу № 5 від 17.03.2017 року та була звільнена 21.03.2017 року на підставі наказу № 6 від 20.03.2017 року.
Факт працевлаштування безробітної ОСОБА_1 у ГО «Матері Мобілізованих» підтверджується також листом даної організації.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно ч. 2 ст.ст. 21 Закону України "Про зайнятість населення" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.
Відповідно до ч. 1ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, як встановлено з матеріалів справи відповідно до наказу № 5 від 17.03.2017 року «Про прийняття на роботу» ГО «Матері мобілізованих» ОСОБА_1 прийнята на посаду психолога з 20.03.2017 року (а.с.45).
Наказом № 6 від 20.03.2017 року ОСОБА_1 звільнена з посади психолога з 21.01.2017 року (а.с.46).
Як вбачається з копії рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.02.2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГО «Матері мобілізованих» про скасування наказів про прийняття та звільнення з роботи, позов ОСОБА_1 - задоволено. Скасовано наказ № 5 від 17.03.2017 року в частині прийняття ОСОБА_1 на посаду психолога з 20.03.2017 року та наказ № 6 від 20.03.2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади психолога з 21.03.2017 року. Дане рішення набрало законної сили 06.03.2020 року (78-80).
Таким чином, відповідач правомірно вказала, що не перебуває у трудових відносинах.
Згідно з ч.3ст.44 Закону України "Про зайнятість населення" відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Відповідно до ч. 2, 3ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Отже, законодавцем передбачені підстави для стягнення із застрахованої особи суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг лише внаслідок умисного надання нею недостовірних відомостей про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що факт незаконного отримання допомоги на випадок безробіття відповідачем та порушення нею вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", в тому числі, і в частині надання недостовірних відомостей про обставини, які впливають на виплату допомоги по безробіттю, місця не мав, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Дане узгоджується з правовою позицію викладеною у постанові Верховного Суду України від 20.09.2018 року (справа № 534/177/17 провадження 61-32646 св18).
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови у позові - на позивача.
Оскільки, у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено в повному обсязі, суд дійшов висновку, що судові витрати слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст.4,12, 13, 78, 89, 141, 210, 211, 247, 259, 263, 265 ЦПК України суд, -
В задоволенні позову Івано-Франківського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення 6 780,10 грн. отриманої допомоги по безробіттю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Довідка: Повний текст рішення виготовлено 30.11.2020 року.
Суддя Пастернак І.А.