Справа № 344/15082/20
Провадження № 2-з/344/20/20
30 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польська М.В., ознайомившись із заявою представника АТ «Таскомбанк» Клименка Т.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
На розгляді в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області (с.Бородовський С.О.) перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 157 297,55 грн за кредитними зобов'язаннями.
26 листопада 2020 року представником позивача ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частки власності однокімнатної квартири, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 21.05.2007, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; Реєстраційний номер майна: 18914632; Загальна площа (кв.м): 56,2, Житлова площа (кв.м): 24,1; Номер запису: 231 в книзі: 8399; Дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 23.05.2007; Дата внесення запису: 23.05.2007.
В обґрунтування заяви вказав, що у відповідача станом на 07.09.020 року є заборгованість сумі 157 297 грн.55 коп., вона повністю уникає свого обов'язку щодо повернення кредиту, заборгованість постійно збільшується, та у подальшому може відчужити майно з метою ухилення від виконання рішення суду, що у подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, заява згідно автоматизованого розподілу надійшла іншому судді.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.
Так, згідно з частиною 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, статтею 150 ЦПК України визначено перелік способів забезпечення позову.
Одним із способів забезпечення позову відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч.1ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4); ціну позову, про забезпечення якого просить заявник (пункт 5); інші відомості, потрібні для забезпечення позову (пункт 7).
Згідно ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Так, суд не може погодитися з твердженням заявника, про те що з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову по даній справі та заявлений позивачем захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно та передачу його на зберігання, є взаємопов'язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Саме по собі припущення заявника про те, що нерухоме майно, на яке він просить накласти арешт, може бути відчужене, не може бути належним обґрунтуванням поданої заяви і відповідно судом зазначені заявником підстави визнаються необґрунтованими.
Фактично заявником ставиться питання про застосування виду забезпечення позову (накладення арешту на нерухоме майно), який є неспівмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення боргу, оскільки заявником не обґрунтовано вартість арешту майна до предмета спору.
Судом встановлено, що предметом спору є стягнення грошових коштів, а спосіб, у який заявник просить забезпечити позов, спрямований на забезпечення вимог, які по справі не заявлені.
При цьому наявність самого по собі позову про стягнення грошових коштів в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову в тому числі щодо заборони користуватись або розпоряджатись ним законному співвласнику.
Також у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Тобто, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Так, заява про забезпечення позову є не обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. В ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження спірної частки квартири на користь третіх осіб. На вказані обставини звернув увагу також Верховний Суд у Постанові від 17.10.2018 року по справі № 183/5864/17-ц.
Таким чином, зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, шляхом накладення арешту на частку квартири належної відповідачу, належним чином не обґрунтовано необхідність застосування вказаного виду забезпечення позову у вигляді арешту, не зазначено вартість майна, та не обгрунтовано, чи співмірна ця вартість ціні позову.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
В задоволенні заяви представника АТ «Таскомбанк» Клименка Т.В. про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали негайно надіслати заявнику для відома.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Суддя Польська М.В.