Справа № 344/7607/20
Провадження № 1-кп/344/749/20
30 листопада 2020 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальними актами про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.1 ст.309 КК України,-
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22.06.2020 обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 20.08.2020, а ухвалами суду, в тому числі від 09.10.2020, вказаний запобіжний захід продовжено до 07 грудня 2020 року включно.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор в судовому засіданні подав письмове клопотання про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 з посиланням на ризики, передбачені ст.177 КПК України, яке попередньо вручено обвинуваченому та захиснику.
Захисник заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки вважає, що прокурором не доведено ризиків, на які він посилається як на підставу для продовження застосування тримання під вартою, просив змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою проживання бабусі обвинуваченого.
Обвинувачений просив зменшити розмір застави.
Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, в тому числі дані, що характеризують особу ОСОБА_5 , його вік, стан здоров'я та майновий стан, відсутність місця реєстрації та підтвердження постійного місця проживання (будь-яких документів щодо фактичного проживання ОСОБА_5 за вказаною стороною захисту адресою суду не надано), міцність соціальних зв'язків (неодружений, неповнолітніх дітей не має, зі слів обвинуваченого - батько помер, з матір'ю стосунки не підтримує, до затримання проживав з бабусею без реєстрації, під час досудового розслідування повідомляв недостовірні дані про фактичне місце проживання, щоб не хвилювати бабусю), відсутність постійного місця роботи (зі слів обвинуваченого, до листопада 2019 працював неофіційно, з листопада 2019 року не працює), репутацію обвинуваченого, що раніше не судимий, суд враховує, що злочини, інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_5 (ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України) є тяжкими, на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України щодо можливого незаконного впливу на потерпілих та свідків, що ще не допитувались під час судового розгляду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_5 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній.
Також, на переконання суду, виключно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Обставини, що слугували підставою застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено.
Крім того, суд зауважує, що щодо ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою обрано 22.06.2020 з визначенням застави згідно ч.3 ст.183 КПК України у розмірі 42 040 гривень, яку може бути внесено як обвинуваченим, так і іншою особою в будь-який момент під час розгляду кримінального провадження, однак заставу не внесено.
За таких обставин суд вважає, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою доцільно продовжити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою продовжити до 28 січня 2021 року включно.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_6