Справа № 344/1917/18
Провадження № 2/344/487/20
20 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Пастернак І.А.
секретаря Кріцак Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов"язання не чинити перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , вселення в квартиру АДРЕСА_1 ,-
Позивачі звернулися з вказаним позовом до ОСОБА_4 про зобов"язання не чинити перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , вселення в квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 обгрунтовує позовні вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.11.2017 року йому належить 2/3 квартири АДРЕСА_1 та 1/9 даної квартири на підставі свідоцтва виданого 22.12.2017 року. При цьому по 1/9 спадкового майна належить його матері ОСОБА_2 та брату ОСОБА_3 . Відповідачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про спадщину належить 1/3 частка вказаної квартири. Загальна частка позивача ОСОБА_1 становить 5/9 квартири. Таким чином загальна частка позивачів у квартирі становить 7/9. Відповідно відповідачу належить 2/9 частки у спірній квартирі. Відповідач чинить перешкоди у користуванні спадковим майном. Перешкоди полягають у тому, що відповідач не допускає в приміщення квартири в якій має бажання проживати ОСОБА_1 . Добровільно врегулювати спір не можливо. Тому позивачі просять суд постановити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
07.05.2018 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого повідомила, що згідно інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.03.2018р. за позивачами посвідчено право спільної часткової власності на вказану квартиру по 5/9, 1/9, 1/9 часток відповідно. При відкритті спадкової справи після смерті її чоловіка та оформленні спадщини нотаріусом було роз'яснено, що єдиними спадкоємцями належного померлому майна окрім неї є син ОСОБА_5 та внук ОСОБА_1 за правом представлення. До переліку спадкового майна входили ще земельна ділянка та садовий будинок у с.Павлівка Тисменицького району, грошові вклади. Ні за життя покійного чоловіка, ні після його смерті не було жодних розмов про те, що хтось із родини буде мати намір проживати у спірній квартирі. Повідомлення про вступ у користування спадковим майном, датоване позивачем 21.11.2017р., не відповідає тому повідомленню, яке було адресоване відповідачці - без дати та підпису. Недостовірними є доводи позивачів про неможливість досягнення згоди між ними щодо порядку користування квартирою та вчинення відповідачкою перешкод у її користуванні іншими спадкоємцями. Оскільки в даному випадку усім сторонам відомо, що спадкодавець ОСОБА_1 ще за життя усно розпорядився належним йому майном (помер передчасно) та допоміг кожному із своїх синів мати власне житло. Позивачі повністю забезпечені окремим житлом і як такої життєво необхідної потреби у користуванні чи вселенні у квартиру, що є предметом спору у них немає. Квартира по АДРЕСА_2 є єдиним житлом відповідачки, у якому вони з чоловіком проживали і до офіційної реєстрації шлюбу і під час шлюбу, де проживає після смерті чоловіка. А тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі(а.с.33-36, т.1).
Позивач ОСОБА_2 та представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задоволити.
Представники відповідачки в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечили, просили відмовити.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно фотокопії свідоцтва про право власності на житло видане Агенством по приватизації державного житлового фонду квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_1 - чоловіку, ОСОБА_6 -дружині , ОСОБА_7 - сину в рівних долях(т.1 а.с.50). Даний факт підтверджує сама відповідачкаЧух ОСОБА_8 .
Згідно фотокопії свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.2011 року спадкоємцем майна ОСОБА_6 є її чоловік ОСОБА_1 , спадщина , на яку видане свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.51).
Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно копії свідоцтва НМХ №130310 про право на спадщину за законом від 09.11.2017 року спадкоємцями майна ОСОБА_1 , 1937 року народєжєення, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є : його дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 1/3 частки; його внук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько якого ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 2/3 часток, у тому числі з урахуванням 1/3 частки, від якої відмовився син спадкодавця ОСОБА_5 . Спадщина складається з 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки спадкового майна видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна ОСОБА_4 ще не видано(а.с.11,12 т.1).
Зкопії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2017 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності у розмірі частки 4/9 належить ОСОБА_1 (а.с.14).
Відповідно до копії свідоцтв НМХ №653889 , НМХ № 653890, НМХ № 653891 про право на спадщину за законом від 20.12.2017 року спадкоємцями майна ОСОБА_7 , 1970 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є: його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до 1/3 частки, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до 1/3 частки та дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до 1/3 частки. Спадщина на яку видається свідоцтво у вказаних частках складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку вказаного майна видано ОСОБА_1 ( т.1 а.с.5-10).
З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.12.2017 року, встановлено що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності у розмірі по 1/9 частки ОСОБА_2 , 1/9 частки - ОСОБА_3 , 1/9 частки - ОСОБА_1 ( т.1 а.с.13).
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно положень статей 319, 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У відповідності до вимог частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
За правилами ст. 358 ч. 3 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до 2 п. 33 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
За змістом положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Позивачі вказують, що відповідачка чинить їм перешкоди в користуванні жилим приміщенням.
Так, 21.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся з повідомленням до ОСОБА_4 про вступ у користування спадковим майном з 05.12.2017 року(а.с.16).
Згідно ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Проте, листом від 29.11.2017 року відповідачка ОСОБА_4 звернулась до позивача ОСОБА_1 , відповідно до якого не погоджується з повідомленням від 21.11.2017 року, вважає його неподаним та залишеним без розгляду. Оскільки у сторін була усна домовленість про врегулювання спадкових питань шляхом залишення квартири у її власності як дружини, а дачі та земельної ділянки - родині позивача (т.1 а.с.15). Таку позицію відповідачки підтримують і свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є внучкою та сватом відповідачки, повідомили , що позивачі лише приходили у гості, жодних речей позивачів у квартирі немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статею 82 цього Кодексу.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, оцінюючи зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 чинить перешкоди у користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 , оскільки позивачі не мають доступу до квартири, яка належить їм на праві спільної часткової власності, а тому позов слід задоволити та зобов'язати відповідача не чинити позивачам перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_1 у дану квартиру.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу, то вона підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
16 травня 2018 року між ОСОБА_2 , Клієнтом та ОСОБА_11 укладено угоду про надання послуг адвокатом (а.с.т.1 а.с.79).
Як вбачається з квитанції № 0318118 від 16.05.2018 ОСОБА_2 здійснено оплату адвокату за надані правові послуги в розмірі 2 200,00 грн. (а.с. 72).
Крім того, суд вважає за необхідне згідно ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачів по 704 грн. 80 коп. судового збору - кожному.
Керуючись ст. 41 Конституції України, нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 356, 358, 386,391 ЦК України, ст. ст. 4, 5,12, 13, 76-79, 81, 82, 89,141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов"язання не чинити перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , вселення в квартиру АДРЕСА_1 - задоволити.
Зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Вселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 у квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 - 2200 (дві тисячі двісті) гривень витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 по 704 (сімсот вімісдесят чотири) грн. 80 коп. витрат по оплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Довідка: повний текст рішення виготовлено 27.11.2020 року.
Суддя Пастернак І.А.