24 листопада 2020 р.Справа № 520/13952/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 28.02.20 року по справі № 520/13952/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод"
до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив :
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Харківській області від 19.09.2019 року № 1282642/32760126 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 22.07.2019 року, яке складено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод";
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 18 від 22.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В обґрунтування позову позивач вказав на протиправність відмови у реєстрації податкової накладної.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС в Харківській області від 19.09.2019 року № 1282642/32760126 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 22.07.2019 року, яке складено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод". Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 18 від 22.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. Вказує, що реєстрація податкових накладних зупинена, та контролюючим органом запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та постановою КМУ №117 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу. Вказує, що повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких була зупинена були подані позивачем. Жодного документа на придбання ТМЦ витрат на його зберігання чи витрати на складські приміщення, де могли зберігатися ТМЦ, вказані у спірних ПН, позивачем не надані, не надаються і до суду. На підставі наведеного, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 па справі №520/13952/19 прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Харківський тепловозоремонтний завод» відмовити.
Від ТОВ «Харківський тепловозоремонтний завод», до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що апеляційну скаргу вважає необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що вищезазначена податкова накладна була складена за договором № 415 від 26.02.2019 року, специфікації № 1 від 26.02.19 р. на поставку колісних пар укладеного між
ТОВ «Харківський тепловозоремонтний завод» (надалі Постачальник) та ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (надалі Покупець).
За умовами договору на адресу Покупця була виписана видаткова накладна № 145 від 22.07.2019 р.
Позивач повідомив суду, що між підприємствами існує дебіторська заборгованість тому, що розрахунки за договором відбуваються з відстрочкою платежів та за умовою своєчасної податкової накладної в ЄРПН.
Судом встановлено, що колісні пари початково були придбані позивачем у ТОВ «ВП Ізюмський тепловозоремонтний завод" згідно договору № 20190322 від 22.03.2019 р.
За специфікаціями № 1 від 22.03.2019р. та № 2 від 03.06.2019 р. на адресу позивача були виписані видаткові накладні, податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників ( зареєстровані в ЄРПН).
Позивач зазначав, що між ним та ТОВ «ВП Ізюмський тепловозоремонтний завод" заборгованість відсутня. Розрахунки здійснювались в безготівковій формі згідно платіжних доручень № 10 від 16.05.19 р., № 695 від 05.04.19 р., № 690 від 03.04.19 р., № 58 від 05.06.19 р., № 68 від 21.06.19 р., № 109 від 11.07.19 р., № 63 від 18.06.19 р., № 124 від 19.07.19 р.
Транспортування колісних пар здійснювалось перевізником ФОЛІ ОСОБА_1 товарно-транспортною накладною № Р145 від 22.07.2019 р. із місця придбання товару м. Ізюм до місця продажу м. Кривий Ріг.
Позивачем було надіслано повідомлення про подачу пояснень та документів, які квитанцією від 13.09.2019 року прийнято.
Рішенням комісії Головного управління ДПС в Харківській області від 19.09.2019 року № 1282642/32760126 у реєстрації ПН № 18 від 22.07.2019 року було відмовлено з підстав ненадання платником договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податків, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій, первинних документів щодо придбання/постачання товарів/послу, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі, рахунки/фактури, інвойси, акти приймання - передачі товарів ( робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся до суду за його оскарженням.
Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим Кодексом України (ПК України).
Так, пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до п. 201.16 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У п. 74.2. ст. 74 ПК України зазначено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Як передбачено п. 74.3 ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Положеннями п. 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Зі змісту пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29/12/2010 року (з наступними змінами та доповненнями, далі Порядок № 1246) слідує визначення, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.
Крім того, пунктом 13 Порядку № 1246 визначено, що за результатами перевірок визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Аналогічні норми містяться і у підпункті 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2. статті 74 цього Кодексу.
При цьому, підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України унормовано, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/ розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
01.01.2018 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" № 2245-VIII від 07.12.2017.
Вказаним Законом, пункт 201.16. Податкового кодексу України викладено в новій редакції, за якою: "Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України".
На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 117 від 21.02.2018 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі Порядок №117).
Відповідно до п. 5 Порядку № 117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Згідно з п. 6 вказаного Порядку у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У пункті 7 Порядку № 117 зазначено, що у разі коли за результатами моніторингу ПН/РК відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
За змістом пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 822/1878/18, від 21.05.2019 року у справі № 815/2791/18, від 09.07.2019 року у справі № 140/2093/18 та 30.07.2019 року у справі № 320/6312/18, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним.
Положеннями пунктів 14, 15, 16 Порядку № 117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі, який включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у ПН/РК.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до положень пунктів 21 та 22 Порядку зупинення реєстрації підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації ПН/РК є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
- ненадання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18 та від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17 висловив позицію, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 826/8693/18 зазначено, що надаючи правову оцінку прийнятому Комісією рішенню, суди повинні з'ясувати, чи містить воно конкретну інформацію щодо причин та підстав для його прийняття, із зазначенням того, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, як того вимагає форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).
Зі змісту залученої до матеріалів справи квитанції (т.1 а.с. 14) встановлено, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної, складеної Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод", критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".
При цьому, фіскальним органом у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку, визначеним пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, у той час, як чинне законодавство вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.
Так, пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, визначених листом ДФС від 21.03.18 №959/99-99-07-18, містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Таким чином, пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку визначено перелік обставин, за наявності яких комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податку.
На виконання вимог податкового органу Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод" надало до Головного управління ДПС в Харківській письмові пояснення та копії документів щодо податкової накладної реєстрацію якої зупинено та надано відповідні документи у підтвердження реальності господарської операції.
Позивачем були надані копії наступних документів: договори, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, квитанції, ТТН, платіжні доручення, розрахунки коригування та інші документи.
Разом з тим, у квитанції, яка направлялася на адресу платника податків не вказувалося про те, що позивачу необхідно надати саме договори, довіреності, документи щодо придбання/постачання товарів/послу, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документів та ін., а лише мітиться загальне визначення щодо необхідності надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК.
Оскільки позивачем надано усі необхідні документи, для проведення реєстації податкової накладної, колегія суддів вважає, що комісією ДПС формально визначено підстави для прийняття оскаржуваного рішення та не наведено конкретної інформації з приводу документів, які не надані позивачем, проте є необхідними для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної. Водночас, з метою реєстрації податкових накладних у ЄРПН позивач надіслав всі наявні у нього документи, що стосуються відповідних господарських операцій та надав відповідні пояснення.
Крім того, слід зазначити, що обставини зупинення реєстрації обов'язково підлягають дослідженню, оскільки є юридично значимими та такими, що тягнуть за собою прийняття в подальшому рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову у реєстрації на підставі витребуваних документів у платника податку за результатами зупинення реєстрації.
У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Суд наголошує, що абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017 р. (далі-Постанова № 190) встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Абзацом 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування".
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладно, як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, адже у квитанції про відмову в реєстрації податкових накладних, відповідачем не вказано ані конкретного критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Критеріями ризиковості платника податків.
Натомість платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.
Колегією суддів встановлено, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН прийняті у зв'язку з ненаданням платником податків копій наступних документів:
-договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/іновайси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та гулезової специфіки, накладні;
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач не міг передбачити, що відсутність саме цих документів стане підставою для відмови в реєстрації відповідної податкової накладної, оскільки конкретного переліку документів, яких не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних у квитанціях про відмову в реєстрації податкової накладної не зазначено.
Крім того, податковий орган, жодним чином не обґрунтовує, яким чином відсутність саме цих документів є підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.
Перелічені відповідачем документи, зокрема, документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, не є документами первинного податкового та бухгалтерського обліку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач надав податковому органу, достатньо документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної.
В даному випадку контролюючий орган, фактично почав здійснювати перевірку проведених позивачем господарських операцій, яка проводиться в іншому випадку та регулюється іншими нормами закону, що в даному випадку не відповідає положенням ст. 120-1 Податкового кодексу України.
Отже, на думку суду, оскаржуване рішення не є обґрунтованим та не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що встановлені ст. 2 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про належне проведення позивачем господарських операцій , контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної № 18 від 22.07.2019 року.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, зазначає, що позивачем було надано всі документи необхідні для розблокування реєстрації податкової накладної № 18 від 22.07.2019 року.
Державною фіскальною службою України до позивача було встановлено критерії оцінки ступеня ризиків, проте комісією Державної фіскальної служби України не було враховано надані позивачем документи на усунення вказаних ризиків.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині скасування рішення Комісії Головного управління ДПС в Харківській області від 19.09.2019 року № 1282642/32760126 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 22.07.2019 року, яке складено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод".
З огляду на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.
Слід зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
При цьому у відповідності до вимог як Податкового кодексу України, яким затверджено вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така сукупність вимог до рішення комісії ДФС України має бути дотримана з тим, щоб платник податку зміг реалізувати своє право на захист від неправомірних дій податкового органу.
Отже, суд вважає, що оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.
Відповідачем не доведено надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
З урахуванням вищезазначеного, доводи відповідача щодо наявності підстав для прийняття оскаржуваного рішення є помилковими.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на той факт, що дослідження факту здійснення господарської операції, на виконання яких складено податкові накладні, є предметом документальних перевірок, а обов'язком контролюючого органу при реєстрації податкових накладних є перевірка відповідності вказаних документів формі, встановленій чинним законодавством.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність рішення рішення Комісії Головного управління ДПС в Харківській області від 19.09.2019 року № 1282642/32760126 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 22.07.2019 року, яке складено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод"
З урахуванням вищезазначеного, доводи апелянта щодо правомірності рішення рішення Комісії Головного управління ДПС в Харківській області від 19.09.2019 року № 1282642/32760126 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 22.07.2019 року, яке складено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод" є помилковими.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання ДФС України зареєструвати податкову накладну № 18 від 22.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Також, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, у справі «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010 (зі змінами), передбачено, що Податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача стосовно зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну № 18 від 22.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 року по справі № 520/13952/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 30.11.2020 року