30 листопада 2020 р. Справа № 440/4591/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2020, суддя Т.С. Канигіна, по справі № 440/4591/20
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича
про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. від 10.08.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62767443; від 10.08.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 10.08.2020 про стягнення з боржника основної винагороди.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. від 10.08.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62767443, про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема, апелянт зазначає, що вимогами Закону України “Про виконавче провадження” не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття провадження. Відповідно до ст. ст. 24, 26 Закону України “Про виконавче провадження”, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, 16.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. видано виконавчий напис № 11478 про звернення стягнення з боржника: ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості.
Адреса боржника у виконавчому написі - АДРЕСА_1 .
Зазначений виконавчий напис стягувачем пред'явлено до примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В.
10.08.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62767443 з виконання виконавчого напису від 16.07.2020 № 11478, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про стягнення з боржника основної винагороди.
Позивач, не погоджуючись з зазначеними постановами відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем прийнято до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону № 1403-VІІІ в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частинами 1 ст. 25 Закону № 1403-VІІІ передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Так, згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Отже, у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Статтею 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У той же час, пунктом 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
При цьому, частиною 6 ст. 29 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11.12.2003 року № 1382-IV місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Пунктом 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Згідно з п. 7 Правил реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Таким чином, право приватного виконавця відкрити виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Отже, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. В протилежному випадку - виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття його до виконання як такий, що пред'явлений не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 по справі № 804/6996/17.
У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта.
Спірна постанова про відкриття виконавчого провадження містить дві адреси боржника: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 .
При цьому, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови та вирішенні питань дотримання правил територіальної діяльності приватних виконавців виходив із адреси, зазначеної у виконавчому написі приватного нотаріуса - АДРЕСА_4 .
Втім, даних, які посвідчують визначене приватним нотаріусом у виконавчому написі місце проживання/перебування позивача - АДРЕСА_1 , не надано, як і не надано доказів, які б посвідчували факт проживання позивача у м. Києві або знаходження майна, у тому числі банківських рахунків ОСОБА_1 у межах виконавчого округу м. Києва.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача передбачених законом підстав для відкриття виконавчого провадження № 62767443 у межах виконавчого округу міста Києва.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Законом України "Про виконавче провадження" саме на виконавця покладено обов'язок встановити чи пред'явлено виконавчий документ за належним місцем виконанням, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, питання з'ясування місця проживання боржника та/або місця розташування його майна передує відкриттю виконавчого провадження та має вирішальне значення для вирішення питання про те чи дотримано порядок пред'явлення виконавчого листа до виконання.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно прийняття відповідачем оскаржуваної постанови із порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців, що є підставою для її скасування.
Враховуючи викладене колегія суддів також вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині скасування постанов відповідача від 10.08.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення з боржника основної винагороди, як похідних від постанови про відкриття виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі № 440/4591/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий