25 листопада 2020 р.Справа № 520/9830/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 17.12.20 року по справі № 520/9830/19
за позовом Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо нарахування пені з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 110 480,30 грн. та її відображення в інтегрованій картці КП “Салтівське трамвайне депо” з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та зобов'язати Головне управління ДФС у Харківській області вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки КП “Салтівське трамвайне депо” з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), а саме - виключити з інтегрованої картки з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) дані (запис, операцію) про нарахування пені з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 110 480,30 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо нарахування пені з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 110 480,30 грн. та її відображення в інтегрованій картці КП “Салтівське трамвайне депо” з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Зобов'язано Головне управління ДПС у Харківській області вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки КП “Салтівське трамвайне депо” з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), а саме - виключити з інтегрованої картки КП “Салтівське трамвайне депо” з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) дані (запис, операцію) про нарахування пені з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 110 480,30 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 3842 грн. 00 коп.
Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим за умов неправильного застосування норм матеріального права, таким, що прийняте без повного і всебічного з'ясування всіх обставин в справі, на підставі висновків, що суперечать дійсним обставинам справи. Вказує, що сума пені була розрахована автоматично у відповідності до положень ст. 129 Податкового кодексу України, а донараховані суми були правомірно відображені в інтегрованій картці платника податку.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав.
Сторони по справі в розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що на підставі направлень від 09.07.2019 № 6469, № 6470, № 6471, № 6472, № 6473, № 6474 виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області та відповідно до підпункту п.п.20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового Кодексу України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 18.06.2019 № 4249, працівниками контролюючого органу було проведено планову виїзну документальну перевірку КП “Салтівське трамвайне депо” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 відповідно до затвердженого плану (переліку питань), за результатами якої складено Акт №2753/20-40-14-02-07/37766028 від 13.08.2019 року.
Під час перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2016 в сумі 251342 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.09.2019 р. № 00000020502, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) у розмірі 314 177,50 грн., з яких 251 342,00 грн. - основний платіж та 62 835,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вказане податкове повідомлення-рішення від 02.09.2019 р. № 00000020502 було вручено директору КП “Салтівське трамвайне депо” Приймаку В.О. 02.09.2019 року.
Визначені податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2019 р. № 00000020502 податкові зобов'язання КП "Салтівське трамвайне депо" сплатило шляхом переказу вказаних сум на бюджетний рахунок УДКСУ у Московському районі м. Харкова, про що свідчать платіжні доручення № 2934 від 11.09.2019 року на суму 62835,50 грн. та № 2936 від 12.09.2019 року на суму 251342,00 грн.
Позивач зазначив, що при дослідженні даних електронного кабінету платника податків стало відмово, що 12.09.2019 року у нього виникла заборгованість по пені з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 110480,30 грн.
Не погоджуючись із правомірністю дій відповідача щодо нарахування пені з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 110 480,30 грн. та її відображення в інтегрованій картці, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у податкового правових підстав для нарахування пені позивачу, оскільки підприємство визначений законом строк сплатило суму податкового зобов'язання, а чинні положення Податкового кодексу України передбачають нарахування пені у разі прострочення сплати грошового зобов'язання та не передбачають нарахування пені за весь період заниження такого податкового зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 54.3.1-54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 129.1 ст.129 Податкового кодексу України (у редакції до 1 січня 2017 року) було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
Отже, наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов'язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.
Натомість, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 129.1 викладений в такій редакції:
«129.1. Нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання».
Отже, пеня розпочинає нараховуватись з першого робочого дня, наступного за днем узгодження грошового зобов'язання.
Тобто, при сплаті зобов'язання до вказаного дня, нарахування пені не може бути розпочато у зв'язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов'язання як обов'язкової умови для початку нарахування пені.
Вказана позиція підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.02.2019 по справі №820/6468/17, від 19.02.2019 по справі №825/999/17.
Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, нарахування пені за весь період заниження податкового зобов'язання положеннями п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачено.
Судовим розглядом встановлено, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 314177.50 грн. були сплачені позивачем 11.09.2019 року та 12.09.2019 року, тобто в межах десятиденного строку сплати, встановленого частиною першою пункту 57.3 статті 57 ПК України.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у контролюючого органу не було правових підстав для нарахування пені, оскільки чинні положення Податкового кодексу України передбачають нарахування пені у разі прострочення сплати грошового зобов'язання та не передбачають нарахування пені за весь період заниження такого податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.
Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС згідно із “Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками, (пп. 1 .п. 1 Розділ II Наказу)
Інтегрована картка платника відкривається: за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, самозайнятих осіб) (основне місце обліку); за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність (неосновне місце обліку).
Інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.
Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.
Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до інтегрованої картки платника, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації.
Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Верховний Суд у постанові № 816/2042/16 від 13.02.2018 року прийшов до висновків про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості нарахування пені з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 110 480,30 грн. та її відображення в інтегрованій картці КП “Салтівське трамвайне депо” з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№ 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№ 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює відзив на позов, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року по справі № 520/9830/19 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 30.11.2020 року