25 листопада 2020 р.Справа № 440/6/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щегловій Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 04.02.20 року по справі № 440/6/20
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головнеого управління Державної податкової служби у Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ФОП ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Полтавській області по нарахуванню та обліковуванню податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування шляхом виключення з неї суми боргу по єдиному внеску в сумі 9828,72 грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій та пені.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2020р. адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування та обліковування в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суми недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. Зобов'язано Головне управління ДПС у Полтавській області вилучити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. (дев'ять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень сімдесят дві копійки), яка внесена до інтегрованої картки 11 лютого 2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 960 грн. 50 коп. (дев'ятсот шістдесят гривень п'ятдесят копійок).
Головне управління ДПС у Полтавській області , непогодившись з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 в частині задоволення позовних вимог , подало апеляційну скаргу , вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує , що письмове звернення від платника щодо визнання Звіту не чинним не передбачено законодавством, оскільки пунктом 16 розділу II Порядку № 435 визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Станом на 16.01.2020 податковий борг ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску (код платежу 71040000) складає 9828,72 грн, без урахування штрафної санкції та пені, в зв'язку з самостійним поданням Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (додаток 5 з таблицею 1) за 2018 рік. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 22.04.2010, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Вказана обставина не заперечується відповідачем.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 28.07.2017, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З 01.10.2017 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності (2 група), що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 06.09.2017 №1716033402755 .
Позивачем до контролюючого органу подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік від 24.01.2019, у якому зазначено суму нарахованого єдиного внеску в розмірі 9828,72 грн.
11.02.2019 до інтегрованої картки податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) внесено та обліковується сума недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп.
28.08.2019 позивач звернувся до Кременчуцького управління Головного управління ДФС у Полтавській області з заявою, у якій просив Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб №11141 від 24.01.2019 вважати недійсним у зв'язку з його помилковістю, так як позивач з 22.04.2010 є пенсіонером за віком та сплачує як приватний підприємець на спрощеній системі оподаткування єдиний податок. Також просив зняти нарахування по ЄСВ, які були помилково написані у вищевказаному звіті .
ГУ ДПС у Полтавській області листом від 23.09.2019 №ФОП/407/16-31-51-33-25 /а.с. 13-15, 40-42/ повідомило позивача, що у разі самостійного визначення такими платниками бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах. При цьому письмове звернення від такого платника щодо визнання Звіту нечинним немає законодавчих підстав, оскільки пунктом 16 розділу ІІ Порядку №435 визначено, що відповідальним за правильність і достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Станом на 16.09.2019 податковий борг по єдиному внеску складає 9828,72 грн., без урахування штрафної санкції та пені.
Позивач звернувся до Кременчуцького ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області із заявою від 07.11.2019 , у якій повідомив, що 24.01.2019 ним було помилково подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, у якому визначено суму ЄСВ до сплати у розмірі 9828,72 грн. Зазначив, що не подавав жодних заяв про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та не укладав договір на добровільну участь. З огляду на викладене, просив внести зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску шляхом виключення з неї суми боргу по єдиному внеску в сумі 9828,72 грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій та пені.
Листом Кременчуцького управління ГУ ДПС у Полтавській області від 15.11.2019 №ФОП/1624/16-31-51-33-25 позивача повідомлено, що Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (додаток 5 таблицею 1 "категорія платника 6") за 2018 рік поданий ФОП ОСОБА_1 самостійно 24.01.2019 є актуальним. На підставі поданого Звіту в інтегрованій картці платника по єдиному внеску проведені нарахування за 2018 рік в сумі - 9828,72 грн., які підлягають сплаті.
Позивач не погодився з діями ГУ ДПС у Полтавській області по нарахуванню та обліковуванню заборгованості ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов , суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування та обліковування в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суми недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. та зобов'язання Головного управління ДПС у Полтавській області вилучити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суму недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. , яка внесена до інтегрованої картки 11 лютого 2019 року.
Приймаючи рішення , суд першої інстанції виходив з того , що позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску за 2018 рік та не мав обов'язку подавати звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2018 рік, неодноразово звертався до контролюючого органу з письмовими повідомленнями про помилковість подання ним звіту за 2018 рік , тому нараховуючи та обліковуючи в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суму недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. відповідач діяв з порушенням ст. 67 Конституції України та ч. 4 ст. 4 Закону України №2464-VI, а також без урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469, (далі - Інструкція № 449).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.
В статті 1 Закону № 2464-VI закріплено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
У відповідності до частини першої статті 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно зі ст. 2 Закону № 2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Пунктом 4 Інструкції № 449 регламентовано право контролюючих органів формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що особи, які зареєстровані як ФОП, перебувають на спрощеній системі оподаткування та одночасно є пенсіонерами за віком, звільняються від сплати ЄСВ, а також від подання звіту.
Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 805/2195/17-а.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач досяг передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у частині 3 статті 10 Закону №2464-VI, а саме: особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений Інструкцією №449.
Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладений договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи, що позивач є пенсіонером, який отримує пенсію за віком, то він може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Проте, підтвердження того, що такий договір існує, в матеріалах справи відсутнє, відповідний договір щодо добровільної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між позивачем та відповідачем не укладався.
Водночас, подання особою «Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та не створює для пенсіонера жодних обов'язків перед фіскальним органом.
Отже, подання особою звітності про нарахування єдиного внеску не є визначальним для прийняття податкової вимоги, оскільки добровільна участь у сплаті єдиного внеску підтверджується не шляхом подання звітності, а шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та сплати коштів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2020 року у справі №806/1503/16.
Окремо слід зазначити, що позивач звертався до відповідача із заявою про анулювання помилково поданого звіту по нарахуванню ЄСВ за 2018 рік, оскільки він є пенсіонером і не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок.
Відповідачем, в свою чергу, повідомлено, що позивачем подано звіт за 2018 рік, в якому самостійно визначено базу нарахування та суму сплати єдиного внеску, тому відсутні підстави для зняття нарахування самостійно визначених позивачем зобов'язань зі сплати ЄСВ .
При цьому, Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435, не передбачено виправлення помилки у звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування після закінчення звітного періоду, а тому, позивач не мав можливості самостійно виправити допущену ним помилку.
Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної вимоги діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.
Як свідчать матеріали справи , 11.02.2019 до інтегрованої картки податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) внесено та обліковується сума недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. /а.с. 36/.
Отже, інтегрована картки податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування містить помилкову інформацію та облікові показники про недоїмку єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп., обов'язку щодо сплати якої позивач не має.
Натомість, в ході судового розгляду справи було встановлено, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як на загальних підставах, так із підстав добровільної участі у загальнообов'язковій системі державного соціального страхування.
З наведеного вбачається, що відповідачем протиправно нараховано та обліковано в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску в розмірі 9828 грн. 72 коп. без урахування всіх обставин справи, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року по справі № 440/6/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 30.11.2020 року