25 листопада 2020 р.Справа № 520/6573/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 01.07.20 року по справі № 520/6573/2020
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Ізюмської міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 16.04.2020 р.; визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Ізюмської міської ради щодо недоотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію; зобов'язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради розглянути запит від 16.04.2020 р. про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Ізюм вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд; визнати вчинення порушення Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради щодо ОСОБА_1 - ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавство станом на 25.05.2020 р. не надано відповідь на запит позивача від 16.04.2020 р. про доступ до публічної інформації стосовно наявності на території м. Ізюм вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим за умов неправильного застосування норм матеріального права, таким, що прийняте без повного і всебічного з'ясування всіх обставин в справі, на підставі висновків, що суперечать дійсним обставинам справи. Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано доказів допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненадання публічної інформації за запитом позивача. Позивача, на підтвердження факту наявності протиправної бездіяльності посилається на те, що відповідачем не надано доказів направлення відповіді на адресу позивача та зазначив, що створення відповіді та не направлення відповіді не є тотожним поняттям. Крім того, апелянт вважає, що право особина доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на її своєчасне отримання. Із врахуванням вищевикладеного, оскільки судом першої інстанції допущено порушення вимог матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву повністю.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України .
Відповідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради надіслано запит на отримання публічної інформації від 16.04.2020 р., в якому заявник просив надати інформацію про наявність на території м. Ізюм вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування та просив відповідь надіслати за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний запит отриманий відповідачем 23.04.2020 р. за вхідним номером 54, що підтверджується штампом про одержання кореспонденції Виконавчого комітету Ізюмської міської ради.
27.04.2020 р. Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради за № 1272 позивачу було повідомлено, що запит від 16.04.2020 р., відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" направлений до управління Держгеокадастру в Ізюмському районі, у володінні якого знаходиться запитувана позивачем інформація, що підтверджується журналом реєстрації поштових відправлень з 11.12.2019 р.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем листом № 890 від 02.06.2020 р. повідомлено позивача, що відповідь на його запит направлена на вказану заявником адресу 27.04.2020 р. та повторно направлено копію вищевказаної відповіді.
Позивач зазначає, що відповідачем не надано відповідь на запит позивача про отримання інформації та вказує, що станом на 25.05.2020 р. минуло -17 робочих днів (з 30.04.2020 р. по 25.05.2020 р.), у зв'язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 16.04,2020 року Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради розглянуто, відповідь надана в порядку та в строки, визначені законодавством, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог у суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст. 5 Закону України «Про інформацію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані:1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Як вбачається з матеріалів справи, запит позивача на отримання публічної інформації відповідачем отриманий 23.04.2020 р. та направлений належному розпоряднику про, що заявнику повідомлено листом від 27.04.2020 р., що також підтверджується Журналом реєстрації поштових відправлень Виконавчого комітету Ізюмської міської ради з 11.12.2019 р. по 14.09.2020 р.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем відповідь на запит позивача від 16.04.2020 р. надана своєчасно.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Виконавчий комітет Ізюмської міської ради розглянути запит від 16.04.2020 р. про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Ізюм вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, судом в ході розгляду справи встановлено, що запит позивача направлено за належністю в порядку та в строки, визначені чинним законодавством.
Посилання апелянта на висновки викладені в рішеннях Черкаського окружного адміністративного суду, Кіровоградського окружного адміністративного суду, Сумського окружного адміністративного суду, суд вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно і з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року по справі № 520/6573/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 30.11.2020 року