30 листопада 2020 року справа №200/6784/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., позивача особисто, представника відповідача Гетьманенко О.П., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 р. (повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2020 року у м. Слов'янськ) у справі № 200/6784/20-а (головуючий І інстанції суддя Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 21.07.2020 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні в пільговому обчисленні вислуги років із розрахунку 1 місяць служби за 1, 5 місяця часу проходження його служби на посаді дільничного інспектора міліції у справах неповнолітніх Артемівського МВ УВС України Донецької області в період з 21.06.1991 року по 31.01.1996 року; зобов'язати відповідача зарахувати до стажу його служби в ОВС на пільгових умовах, із розрахунку 1 місяць служби за 1, 5 місяця час проходження служби на посаді дільничного інспектора міліції у справах неповнолітніх Артемівського МВ УМВС України Донецької області за період з 21.06.1991 року по 31.01.1996 року у відповідності до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року (а.с. 1-4).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 200/6784/20-а у задоволені позову відмовлено (а.с. 141-144).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на рішення Верховного Суду від 16 серпня 2019 року у справі № 802/1877/17-а та зазначає, що визначення вислуги років здійснюється у разі звільнення, зокрема, осіб рядового і начальницького складу зі служби в органах внутрішніх справ.
Апелянт вказує на те, що з 21.06.1991 року по 31.01.1996 року проходив службу на посаді дільничного інспектора інспекції у справах неповнолітніх Артемівського МВВС УВС Донецької області та в цей період відповідач обчислив вислугу років в календарному обчисленні 1 рік за 1 рік.
Разом з тим, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 19992 року № 393 в редакції на 25.06.2005 року (на момент звільнення позивача) (далі Постанова № 393) передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (далі - Закон № 2262) особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до п. 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції (крім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ). Таким чином вважає, що вказана норма не встановлює жодних виключень щодо кола осіб, на яких вона поширюється, окрім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ.
Позивач вважає хибним висновок суду першої інстанції, оскільки на час його служби на посаді дільничного інспектора у справах неповнолітніх ще не була чинною постанова Кабінету Міністрів України № 1525 від 17.11.2004, то й період служби на посаді дільничного інспектора не може бути зарахований у пільговому співвідношенні, оскільки Верховний Суд неодноразово звертав увагу на спірні правовідносини та висловлював наступну правову позицію, що реалізація права працівника на обчислення пільгової вислуги років, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.97.1992 року № 393, здійснюється з моменту їх вступу на службу до моменту скасування такої пільги постановою Кабінету Міністрів України.
13 жовтня 2020 року позивачем були надіслані доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт вказує на те, що обставини справи у рішенні Вищого адміністративного суду України № 2а-2849/11 не є тотожними з даною справою.
Вважає, що оскільки на дату його звільнення з ОВС 30.08.2005 року діяла постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1525, то всі періоди проходження служби на посаді дільничного, старшого дільничного інспектора міліції відповідач повинен був зарахувати до вислуги років в пільговому обчисленні.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 (а.с. 5-7).
Позивач проходив службу в Артемівському МВ ГУМВС України в Донецькій області з 14.12.1990 року по 30.08.2005 року, та був звільнений зі служби за власним бажанням у запас з 30 серпня 2005 року наказом УМВС України із Донецькій області від 25 серпня 2005 року № 267о/с (а.с. 10).
На теперішній час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності як інвалід 3 групи.
З 21.06.1991 року по 31.01.1996 року позивач проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції у справах неповнолітніх Артемівського МВ УВС України Донецької області (а.с. 11-13).
З розрахунку вислуги років для призначення пенсії позивачу вбачається, що вислуга років на час його звільнення з ОВС (25 серпня 2005 року) за період служби з 21.06.1991 року по 31.01.1996 року на посаді дільничного інспектора у справах неповнолітніх Артемівського МВССВ УВС Донецької області обчислена в календарному, а не пільговому обчисленні. Позивач звернувся з письмовою заявою до Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Донецькій області, в якій просив здійснити перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні із розрахунку один місяць служби за півтора місяця за період служби з 21.06.1991 року по 31.01.1996 року на посаді дільничного інспектора у справах неповнолітніх Артемівського МВ УМВС України в Донецької області (а.с. 14).
В своїй відповіді від 08.07.2020 року вих. № Р-70/1 відповідач відмовив позивачу в перерахунку вислуги років, мотивуючи свої дії тим, що посада дільничного інспектора в справах неповнолітніх не зазначена у переліку посад, стаж за якими підлягає зарахуванню на пільгових умовах (а.с. 16).
Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу в пільговому обчисленні вислуги років із розрахунку 1 місяць служби за 1, 5 місяця часу проходження його служби на посаді дільничного інспектора міліції у справах неповнолітніх Артемівського МВ УВС України Донецької області в період з 21.06.1991 року по 31.01.1996 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) в редакції від 25.06.2005, чинній на момент звільнення позивача, установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
За змістом п. 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, вказаним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах як один місяць служби за півтора місяця час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції (крім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ); (Підпункт "в" пункту 3 доповнено абзацом згідно з постановою КМУ № 1525 від 17.11.2004).
Пунктом 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Української РСР належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ УРСР і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
Із спірного розрахунку вбачається, що остання посада, яку обіймав позивач, - старший дільничний інспектор міліції відділення ДІМ Артемівського МВ УМВС України у Донецькій області, звання майор міліції.
Відповідно до Положення № 114, посада «майор міліції» відноситься до старшого начальницького складу.
Аналізуючи законодавство, що регулювало спірні правовідносини на момент перебування позивача на посаді дільничного інспектора міліції у справах неповнолітніх Артемівського МВ УМВС України Донецької області за період з 21.06.1991 року по 31.01.1996 року, суд відзначає, що для зарахування служби в органах внутрішніх справ в пільговому обчисленні один місяць служби за півтора місяця, було необхідно дотримання таких умов:
- віднесення посади до начальницького складу;
- обіймання особою посади дільничного, старшого дільничного інспектора міліції
- працівника підрозділу з керівництва дільничними інспекторами міліції.
При цьому вбачається, що вказана норма, у разі дотримання цих двох умов, не встановлює жодних виключень щодо кола осіб, на яких вона поширюється, окрім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1525 доповнено підпункт «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 393 абзацом такого змісту: «час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції (крім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ)».
Зазначена постанова набула чинності з 1 січня 2005 року.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1525 втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року № 780.
Отже, у період проходження позивачем служби на посаді дільничного інспектора міліції у справах неповнолітніх з 21 червня 1991 року по 31.01.1996 року чинним законодавством не було передбачено зарахування до вислуги років часу проходження служби на вказаній посаді на пільгових умовах.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).
Враховуючи те, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора у справах неповнолітніх у спірний період з 21 червня 1991 року по 31.01.1996 року до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1525, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість відмови у задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 25.06.2014 року у справі 2а-2849/11.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 16 серпня 2019 року у справі № 802/1877/17-а, ухвали Вищого адміністративного суду від 3 березня 2015 року у справі № К/800/10030/13, від 16 листопада 2010 року провадження К-17504/07 судом до уваги не приймаються, оскільки обставини у цій справі не тотожні обставинам у справі № 200/6784/20-а.
Позивач мав би право на зарахування в пільговому обчисленні вислуги років із розрахунку 1 місяць служби за 1, 5 місяця часу проходження його служби на посаді дільничного інспектора міліції у справах неповнолітніх Артемівського МВ УВС України Донецької області в період з 21.06.1991 року по 31.01.1996 року, якщо б в період дії Постанови № 393 в редакції від 17.11.2004 він проходив службу на вказаній посаді.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 р. - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 р. у справі № 200/6784/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко