30 листопада 2020 року справа №200/6653/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 р. (повний текст рішення складено та підписано 16 вересня 2020 року у м. Слов'янськ) у справі № 200/6653/20-а (головуючий І інстанції суддя Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Краматорської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 15.07.2020 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.03.2020 року № 264, яким було відмовлено в наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів; зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 , яка народилась у м. Краматорську Донецької області відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видане Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, на підставі письмової заяви в наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, поданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вирішити питання судових витрат (а.с. 1-7).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 200/6653/20-а в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 66-69).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що згідно абз. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 509 довідку отримує кожна дитина, в тому числі та, що прибула без супроводження батьків, законного представника, а також дитина, яка народилась у внутрішньо переміщеної особи.
Апелянт зазначає, що він та його дружина має статус внутрішньо переміщеної особи, підставами для взяття його та його дружини на облік ВПО є факт перебування на території де виник збройний конфлікт, що підтверджується відмітками в паспортах про місце реєстрації.
Таким чином вважає, що його донька ОСОБА_2 має статус внутрішньо переміщеної особи у відповідності до норми, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач за даними паспорту серії НОМЕР_3 зареєстрований за адресою м. Донецьк. За довідкою від 22.07.2016 № 1426-2075 позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 23, 24-25).
Копією свідоцтва про шлюб, виданим Краматорським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області підтверджується, що позивач 26.06.2018 зареєстрував шлюб із громадянкою ОСОБА_3 (прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ), про що складено відповідний актовий запис № 307 (а.с. 15).
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Краматорську, підтверджено народження доньки позивача - ОСОБА_2 (а.с. 16).
Довідками від 03.10.2018 № 1426-91999 та від 03.12.20018 № 1426-9646 підтверджено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, зареєстроване місце проживання: Донецька обл., м. Горлівка, фактичне місце проживання: м. Краматорськ, Донецька обл. (а.с. 19, 21).
13.02.2020 позивач звернувся до начальника служби у справах дітей Краматорської міської ради із заявою, в якій просив винести на розгляд Комісії із захисту прав дитини питання щодо надання статусу дитини, постраждалої внаслідок воєнних дій ОСОБА_2 , 2018 р.н. В обґрунтування наявності права на отримання такого статусу позивач в заяві зазначив отримання дитиною психологічного насильства під час проживання у м. Краматорську Донецької області з листопада 2018 року, на території якого проводилася антитерористична операція.
В протоколі засідання комісії № 4 від 05.03.2020 занотовано, що на її засіданні за участю заявника ОСОБА_1 наслідком розгляду заяви про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та висновку оцінки потреб сім'ї у соціальних послугах, складеного Краматорським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 11.02.2020, прийнято рішення відмовити в наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій.
За витягом з протоколу № 8 від 05.03.2020 ОСОБА_2 проживала від народження ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорську Донецької області, на території якого проводилася антитерористична операції в період з квітня 2014 по травень 2018 року, через що не могла зазнати психологічного насильства. Тому відповідно до цих обставин ОСОБА_2 не підпадає під категорію дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. За таке рішення проголосували одноголосно 14 членів комісії (а.с. 56-57).
Рішенням виконавчого комітету Краматорської місткої ради № 264 від 18.03.2020 за наслідком розгляду заяви позивача, доданих до заяв документів та протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини, виконавчим комітетом Краматорської міської ради прийнято рішення № 264 від 18.03.2020 про відмову в наданні статусу дитини, що постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно відмови в наданні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Статтею 1 Закону № 2402-III визначено термін, що дитиною, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, є дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні.
В статті 4 Закону № 2402-III Закону передбачено, що система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері; забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоровя, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.
За змістом ч. 2 ст. 5 Закону № 2402-III проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.
Частинами 1-2, 6 статті 30-1 Закону № 2402-III встановлено, що держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз'єднання їх із членами сім'ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку. Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.
Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, визначається Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, що призвела до тимчасової окупації частини території України, а також до того, що на сході України гинуть, отримують поранення та зазнають різних видів насильства діти, та відповідно до частини шостої статті 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» Кабінет Міністрів України 05.04.2017 затвердив Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі Порядок № 268).
Пунктом 1 Порядку № 268 окреслено, що цей Порядок визначає механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 268 право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка під час здійснення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях не досягла 18 років (повноліття), які внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів: 1) отримали поранення, контузію, каліцтво; 2) зазнали фізичного, сексуального насильства; 3) були викрадені або незаконно вивезені за межі України; 4) залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань; 5) незаконно утримувалися, у тому числі в полоні; 6) зазнали психологічного насильства.
Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини, зазначені в пункті 3цього Порядку. Під час надання дитині статусу заявником визначається обставина, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров'я та розвиток дитини.
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку 268 передбачено, що психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів являє собою моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення, залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275, і в яких органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі (далі - населений пункт, на території якого здійснювалася антитерористична операція і заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях), її батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них - з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740.
Статус надається органом опіки та піклування, у тому числі за місцем реєстрації проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, або за місцем проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція і заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування (пункт 5 Порядку № 268).
Перелік документів, що надаються разом із заявою про надання статусу, визначений пунктом 6 Порядку № 268:
- свідоцтво про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини;
- документ, що посвідчує особу заявника;
- документ, що підтверджує повноваження законного представника дитини (у разі коли дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров'я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, - документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником;
- довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи або документа, що підтверджує проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція і заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
У разі підставою набуття статусу є обставини, передбачені у підпункті 6 пункту 3 цього Порядку, також подається висновок оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики. До оцінювання потреб сім'ї (особи) може бути залучений психолог/практичний психолог, психотерапевт, психіатр, що працює в іншому закладі, установі, організації. На основі висновку оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах за згодою батьків/законних представників дитина направляється до відповідного закладу/організації для реабілітації та отримання відповідних соціальних послуг; копія посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого", якщо дитина отримала статус відповідно до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740; копії свідоцтва про смерть та документа, що підтверджує загибель особи в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція і заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або копія документа, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих у зазначеному населеному пункті у період здійснення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у разі загибелі батьків дитини або одного з них із числа цивільних осіб.
З заяви позивача, за наслідком розгляду якої відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні статусу дитини, що постраждала внаслідок воєнних дій вбачається, що право набуття такого статусу обґрунтовано тим, що малолітня донька позивача ОСОБА_2 отримала психологічне насильство під час проживання в м. Краматорськ з листопада 2018 року, на території якого провадилась антитерористична операція (а.с. 47).
Суд зазначає, що Порядком № 268 передбачено набуття статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, крім іншого, у разі, коли дитина зазнала психологічного насильства. Виходячи з визначення терміну психологічного насильства, наведеного в пункті 1 Порядку № 268, психологічним насильством є моральні та психологічні страждання, яких особа зазнала у разі, зокрема, її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення, залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.
При цьому, зі змісту цього визначення виходить, що факт зазнання моральних та психологічних страждань через наявність визначених в наведеному пункті обставин не потребує доведення, в той час як наявність існування цих обставин, що можуть обумовити моральні та психологічні страждання, потребують доведення.
Рішення відповідача від 18.03.2020 № 264 про відмову у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій, має посилання на протокол засідання комісії з питань захисту прав дитини від 05.03.2020, за змістом якого проведення антитерористичної операції, оголошеної у квітні 2014 року, закінчено у 2018 році, до народження ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про проживання малолітньої ОСОБА_2 в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, що свідчить про неможливість набуття нею у зв'язку із цим психологічних чи моральних страждань. Факт проживання дитини у м. Краматорськ від народження не свідчить про зазнання нею психологічного насильства, оскільки в м. Краматорську не проводилось воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації після народження малолітньої ОСОБА_2 . Сам по собі факт включення м. Краматорську до Переліку міст, на території яких здійснювалася антитерористична операція згідно розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2005 № 1275-р, не є підставою визначення зазнання дитиною психологічного насильства згідно положень Порядку № 268 та підставою для надання дитині такого статусу.
Наведені в апеляційній скарзі доводи стосовно наявності підстав для отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів вмотивовані тим, що малолітня ОСОБА_2 є внутрішньо-переміщеною особою, яка позбавлена на теперішній час повернутися до місця проживання своїх батьків м. Горлівка та м. Донецьк, також не є достатньою підставою отримання такого статусу.
За змістом Порядку № 268 дитина може набути статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів у разі внутрішнього переміщення або залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, в той час як з матеріалів справи вбачається, що малолітня ОСОБА_2 народилася у м. Краматорську Донецької області, будь-які документи, які б свідчили про фактичне здійснення переміщення дитини з м. Горлівка або м. Донецька до м. Краматорську в матеріалах справи відсутні.
З довідки Головного центру обробки спеціальної інформації від 09.10.2020 року № 184/З-13461 вбачається, що з 01.09.2018 року по 30.09.2020 року ОСОБА_5 було здійснення перетинання пунктів пропуску Майорське (Зайцево) у вересні, жовтні, травні, червні, березні та лютому 2018-2020 років (а.с. 86).
Надання позивачем дозволу на тимчасовий в'їзд на неконтрольовану територію та виїзд з неї його доньки ОСОБА_2 не є підтвердженням проживання малолітньої ОСОБА_2 в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації.
Посилання позивача на довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, наявність в нього статусу учасника бойових дій судом також не приймаються, оскільки вони не стосуються підстав набуття статусу дитиною, що постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що під час розгляду заяви позивача відповідач за наслідком розгляду цієї заяви дійшов цілком обґрунтованих висновків, що відповідають наявним в нього на розгляді документам, та прийняв обґрунтоване та правомірне рішення про відмову у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, підстави для скасування якого відсутні.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 р. - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 р. у справі № 200/6653/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко