30 листопада 2020 року справа №360/2260/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року (повний текст складено 25 серпня 2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/2260/20 (суддя в 1 інстанції - Тихонов І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати в день звільнення 23.12.2019 позивачу заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 23.12.2019; стягнути з відповідача позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.12.2019 по 29.04.2020 на загальну суму 48 839,68 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач проходив дійсну військову службу за контрактом у відповідача в період з 23.12.2005 по 23.12.2019, під час якої, з моменту її початку, приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції та в операції Об'єднаних сил в Луганській області, у зв'язку з чим позивачу було надано статус учасника бойових дій та видане посвідчення серії НОМЕР_2 від 18 листопада 2015 року.
23 грудня 2019 року, відповідачем, був виданий наказ № 625-о/с від 23 грудня 2019 року, відповідно до витягу з якого прапорщика ОСОБА_1 (П-018140), інспектора прикордонної служби 2 категорії чергового відділення управління службою відділу прикордонної служби «Біловодськ» 1 категорії (тип В), звільнено з військової служби наказом начальника загону від 25.11.2019 № 571-ос за підпунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статі 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу. Вислуга років станом на 23 грудня 2019 становить: Календарна 15 років 05 місяців 19 днів; Пільгова 15 років 06 місяців 22 дні; Трудовий стаж 13 років 05 місяців 06 днів; Всього 44 роки 05 місяці 17 днів; Вислуга років для призначення пенсії складає 28 років 10 місяців 25 днів.
Відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплатити грошову компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, у 2016 рік у кількості 14 діб, за 2017 рік у кількості 14 діб, за 2018 у кількості 14 діб, за 2019 у кількості 14 діб...».
06.04.2020 на адресу представника позивача надійшла відповідь від відповідача № 14/3475 від 02.04.2020 з додатками, при вивченні яких згідно довідки № 240 від 28.02.2020 виданої ОСОБА_1 у військової частини НОМЕР_1 перед ним малася заборгованість з виплати індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 по грудень 2019 на загальну суму 18 509,71 грн.
13.04.2020 на адресу відповідача був спрямований повторний адвокатський запит, де наряду з іншими питаннями ставилося питання щодо виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення позивача.
10.05.2020 на адресу представника позивача надійшов лист від відповідача № 14/4852 від 07.05.2020, в якому малася довідка № 389 від 28.04.2020, в якій було зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 29 квітня 2020 року була здійснена виплата з заборгованості індексації грошового забезпечення в сумі 18 232 грн 06 коп.
Так, було встановлено, що після звільнення позивача 23.12.2019 з ним не було проведено повного розрахунку всіх належних до виплати сум в день звільнення, а саме з 23 грудня 2019 року по 29 квітня 2020 року, відповідач не сплатив позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення в сумі 18 232 грн 06 копійок.
Таким чином, відповідач здійснив остаточний розрахунок з позивачем після його звільнення 23 грудня 2019 року лише 29.04.2020.
Таким чином, середній заробіток позивача за час затримки з вини відповідача виплати всіх сум належних позивачу в день звільнення становить 48 839,68 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 360/2260/20 адміністративний позов було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в день звільнення 23.12.2019 ОСОБА_1 заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по 23.12.2019; стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.12.2019 по 29.04.2020 на загальну суму 32981,52 грн.; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1500 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Луганським прикордонним загоном ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса (військова частина НОМЕР_1 ) подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає зміні, та просили: змінити рішення суду першої інстанції в частині суми середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку, а саме суму «32981,52 грн.» замінити на суму «874,01 грн.»; зменшити розмір витрат на правничу допомогу шляхом відмови у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій, з 23.12.2005 по 23.12.2019 проходив військову службу в Збройних Силах України (арк.справи 15-16).
Відповідно до витягу з наказу начальника 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (про особовий склад) від 23.12.2019 за № 625-ОС прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - чергового відділення управління, звільненого наказом начальника загону від 25.11.2019 № 571-ос за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», направити для зарахування на військовий облік до Біловодського районного військового комісаріату Луганської області. Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 15 років 05 місяців 19 днів, пільгова - 15 років 06 місяців 22 дні (арк.справи 17).
З листа відповідача № 14/3475 від 02.04.2020 позивачу стало відомо щодо наявності заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 по грудень 2019 на загальну суму 18 509,71 грн (арк.справи 21-22).
Відповідно довідки відповідача від 28.04.2020 № 389 військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 29 квітня 2020 року була здійснена виплата заборгованості індексації грошового забезпечення в сумі 18 232 грн 06 коп. з урахування утримання військового збору (арк.справи 29).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з преамбулою Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII) цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі також - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
З системного аналізу положень Порядку № 260 слідує, що грошове забезпечення позивача, у тому числі й одноразові додаткові види грошового забезпечення, інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України, повинні бути виплачені позивачу у день виключення її зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Вищевикладене дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за своїм змістом є компенсаційною виплатою, що здійснюється у разі звільнення військовослужбовця у запас чи відставку, тобто, у розумінні пункту 4 розділу І Порядку № 260 є іншою виплатою, яка здійснюються відповідно до чинного законодавства України, та включається до грошового забезпечення військовослужбовця.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та у випадку виникнення спорів з цього приводу.
Порядком № 260 не передбачається відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця у запас чи відставку.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Однак, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, зокрема, за затримку виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що до спірних правовідносин субсидіарно мають застосовуватися положення Кодексу законів про працю України.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
З вищеописаних доказів колегією суддів встановлено, що відповідач здійснив остаточний розрахунок з позивачем тільки 29 квітня 2020 року, виплативши останньому індексацію грошового забезпечення.
Згідно з довідкою від 26.02.2020 № 229 грошове забезпечення позивача, з якого обчислюється середньоденне грошове забезпечення, за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, складає: за жовтень 2019 року - 11431,00 грн, за листопад 2019 року - 11431,00 грн, а всього 22862,00 грн.
За жовтень та листопад 2019 року позивачем відпрацьовано 61 календарний день.
Середньоденне грошове забезпечення позивача складає: 22862,00 грн : 61 календарний день = 374,79 грн.
День звільнення позивача 23 грудня 2019 року вважається останнім днем служби. Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 23 грудня 2019 року по 29 квітня 2020 року та становить 88 робочих.
Середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 грудня 2019 року по 29 квітня 2020 року складає: 374,79 грн х 88 робочих днів = 32981,52 грн.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що Верховним Судом у постановах у справах № 821/1083/17, № 761/9584/15-ц, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.12.2019 по 29.04.2020 у сумі 2000,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
До позовної заяви представником позивача додано договір про надання правової (юридичної) допомоги від 03 січня 2020 року (арк.справи 30).
Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 08.06.2020 № 13 адвокат надав позивачу послугу з надання консультацій, запитів, збору доказів вартістю 2000,00 грн, вивчення судової бази вартістю 1000,00 грн, та з підготовки позовної заяви вартістю 2000,00 грн. (арк.справи 33).
На підтвердження оплати послуг за договором надано копію квитанції від 08 червня 2020 року № 13 (арк.справи 34).
В квитанції зазначено призначення платежу: «відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 13 від 08.06.2020».
Зазначена інформація в квитанції в сукупності з іншими документами щодо надання представником правової допомоги позивачу дає підстави стверджувати, що саме позивач є платником за послуги, надані адвокатом.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина п'ята статті 134 КАС України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката маг бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи, що ця справа незначної складності, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до відшкодування підлягає не 5000 грн., а 1500 грн. понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 360/2260/20 - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 360/2260/20 - змінити.
В абзаці третьому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 360/2260/20 цифри «32981,52 грн.» замінити на цифри «2000 грн.».
В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 360/2260/20 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова