30 листопада 2020 року справа №360/2420/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребова Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року (повний текст складено в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/2420/20 (суддя в 1 інстанції - Чернявська Т.І.) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Автолайн Компані» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 98205,44 грн., -
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Автолайн Компані» (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 98205,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, відповідачем подано Звіт за 2019 рік за формою 10-ПІ від 09 червня 2020 року № 2152, з якого вбачається виконання нормативу. Проте, з листа Головного управління ДПС у Луганській області від 14 квітня 2020 року № 2777/10/12-32-51-06 встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників за 2019 рік склала 79 осіб, працюючих осіб з інвалідністю 1 особа, повинно працювати 3 особи з інвалідністю. Отже, у звіті зазначено недостовірну інформацію.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 360/2420/20 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.(арк.справи 107-111)
Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідач - Приватне підприємство “Автолайн Компані” (ідентифікаційний код 33164230) зареєстровано у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 09 червня 2020 року за реєстраційним номером 44/216/208, про що свідчить довідка про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 09 червня 2020 року за № 568 (арк. справи 30).
09 червня 2020 року Приватне підприємство “Автолайн Компані” подало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому зазначило середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу (осіб) за рік - 79 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 3 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - 3 особи; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - відсутня (арк. справи 31).
Повідомленням від 10 червня 2020 року за № 684/02-09/ позивач повідомив відповідача, що у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік виявлено помилку, а саме за даними Головного управління ДПС у Луганській області середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу склала 79 осіб, працюючих осіб з інвалідністю - 1 особа, повинно працювати - 3 особи (арк. спр. 32).
18 червня 2020 року Приватне підприємство “Автолайн Компані” подало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів виправлений звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому зазначило середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу (осіб) за рік - 79 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - 3 особи; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 96887,60 грн (арк. справи 34).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 31.01.2007 № 70, якою затверджено низку нормативно-правових актів, зокрема Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Згідно з п. 5 Порядку, Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
На виконання вимог абзацу третього пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю, Приватне підприємство “Автолайн Компані” відповідно до Порядку подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, у 2017-2018 роках подавало до Кремінського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” від 28 січня 2017 року, в якій зазначило інформацію про вільні робочі місця, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю - одна посада водія автотранспортних засобів, одна посада слюсаря з ремонту автомобілів, від 28 березня 2017 року, від 28 квітня 2017 року, від 29 травня 2017 року, від 28 вересня 2017 року, від 30 жовтня 2017 року, від 28 листопада 2017 року та від 26 січня 2018 року, в яких зазначало інформацію про вільні робочі місця, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю - одна посада водія автотранспортних засобів, дві посади слюсаря з ремонту автомобілів (арк. спр. 81-82, 83-84, 85-86, 87-88, 89-90, 91-92, 93-94, 95-96).
Листом від 23 липня 2020 року № 1027/03-20 Кремінський районний центр зайнятості повідомив суд, що протягом 2019 року від Приватного підприємства “Автолайн Компані” звіти за формою 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” для працевлаштування осіб з інвалідністю до центру зайнятості не надходили. Протягом 2019 року повідомлення від Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про невиконання Приватним підприємством “Автолайн Компані” нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році не надходили. У зв'язку з тим, що до Кремінського районного центру зайнятості протягом 2019 року від Приватного підприємства “Автолайн Компані” не надходила інформація про потребу в укомплектуванні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, центром зайнятості відповідна робота з підбору кадрів для укомплектування вільних робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю не проводилась (арк. спр. 80).
Таким чином, з січня 2018 року в Кремінському районному центрі зайнятості по підприємству позивача відкрито три вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до листа Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 07 липня 2020 року № 13/04-1517 протягом 2018-2019 років від Приватного підприємства “Автолайн Компані” надходила інформація про наявність вільних робочих місць за формами № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, а саме 28 лютого 2019 року - одна вакансія (водій автотранспортних засобів), 15 жовтня 2019 року - одна вакансія (водій автотранспортних засобів) (арк. спр. 63).
Позивач протягом 2019 року неодноразово подавав оголошення про можливість працевлаштування осіб з робочою групою інвалідності. Вказані оголошення подавалися до регіональної газети “Нова дія” (у випусках за лютий, квітень 2019 року) та у соціальній мережі - на сторінці Приватного підприємства “Автолайн Компані” у фейсбуці (оголошення від 22 січня 2019 року та від 27 липня 2019 року) (арк. спр. 64, 65, 67-72, 73-78).
Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів.
Відповідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем виконані вимоги ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для інвалідів та прийняття заходів для їх працевлаштування, і не порушувалися вимоги ст. 19 вказаного Закону (не мало місце безпідставної відмови у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості).
Обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, оскільки статтею 18-1 вказаного Закону такий обов'язок покладено на державну службу зайнятості.
Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, колегія суддів дійшла висновку, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, та з огляду на те, що відповідачем створено всі умови робочих місць та виконано вимоги законодавства, що регулює основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю, відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Автолайн Компані» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованим, оскільки відповідачем доведено факт вжиття заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в даній адміністративній справі.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 360/2420/20 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 360/2420/20 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді І.Д. Компанієць
Л.В.Ястребова