30 листопада 2020 року справа №200/6403/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі № 200/6403/20-а (головуючий І інстанції Бабаш Г.П., повний текст складено 25.09.2020 року в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови, -
Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Азовської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просило: визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2019/000088/2 від 15.10.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 700050/2019/00111 від 15.10.2019.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року позов задоволено.
23 вересня 2020 року представником позивача подано заяву про долучення документів на підтвердження надання правової допомоги та ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6210,95 грн. (т. 2, а.с. 142-154).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у задоволенні клопотання про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу по адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи або неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду для продовження розгляду.
В обґрунтування скарги зазначив, що судом не враховано той факт, що позивач своєчасно надав попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, а також в процесі розгляду справи до закінчення судових дебатів у справі була зроблено про це відповідна заява, документи на підтвердження витрат з правової допомоги були подані в порядку ч. 4 ст. 139 КАСУ, протягом 5 днів з моменту постановлення ухвали від 25.09.2020 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
Відповідно до частини п'ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для формулювання правового висновку щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід'ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Означені у частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
У цій справі після ухвалення судом першої інстанції рішення за результатами розгляду справи по суті, позивачем подано заяву про винесення додаткового судового рішення з питання стягнення витрат на професійну допомогу.
Вирішуючи вказану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача приймав участь у режимі відеоконференції і під час підготовчого провадження, будь-яких клопотань щодо позиції по витратам на професійну правничу допомогу та заяви відповідача про зменшення цих витрат не заявляв, заяв про надання відповідних доказів після ухвалення рішення до закінчення судових дебатів не надав, на що суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що позивачем у позовній заяві був заявлений попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат.
Документи в підтвердження витрат з правової допомоги були направлені Укрпоштою 19.09.2020 року, тобто протягом 5 днів з моменту постановлення рішення від 17.09.2020 року, що відповідає ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, з урахуванням вищевикладеної правової позиції вважає, що розглядаючи питання наявності/відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі «додаткового рішення» або «додаткової постанови» з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення.
Таким чином, постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм статті 252 КАС України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про відмову у прийнятті додаткового рішення, діяв з порушеннями норм процесуального права, а, відтак, ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню та направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду з огляду на положення ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 311, 320, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі № 200/6403/20-а - скасувати, а справу направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку крім випадків, встановлених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць