30 листопада 2020 року справа №263/4541/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30 жовтня 2020 року у справі № 263/4541/20 (головуючий І інстанції Шатілова Л.Г., повний текст складений у м. Маріуполі) за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про скасування постанови № 139 від 26.06.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 1700 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30 жовтня 2020 року у задоволенні позову - відмовлено (а.с. 61-62)
Позивачем на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи (а.с. 64-68). Також, просив розглянути справу у його відсутність.
В обгрунтування доводів зазначив, що всупереч ст. 280 КУпАП ні суд, ні відповідач не з'ясували хто розмістив стільці на міській території. Відповідачем при прийнятті спірної постанови порушені норми ст.ст. 33, 35 КУпАП та необгрунтовано застосовано максимальний розмір штрафу. Суд не звернув увагу, що протокол № 001225 від 07.05.2019 року складено відносно позивача, як фізичної особи, а штраф накладений на суб'єкта підприємницької діяльності, що є порушенням. Крім того, відповідачем не надано належних доказів порушення позивачем ст. 152 КУпАП.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.
07.05.2019 року інспектором з благоустрою головним спеціалістом Тереник О.А. складений протокол № 001225 про те, що 07.05.2019 року о 12-00 год. при обстеженні території по пр. Миру. 39 кафе «Мr.Bean&bowlerhat», ФОП ОСОБА_1 , виявлено захаращення міської території, прилеглої до кафе «Мr. Bean&bowlerhat», стільцями, що є порушенням п.п.11 п. 15.1 Розділу 15 «Правил благоустрою території міста Маріуполя» , затверджених рішенням міської ради від 21.06.2011 року № 6/8-616 зі змінами та доповненнями внесеними рішенням міської ради від 20.09.2011 року № 6/11-962, від 16.04.2013 № 6/27-3040, 23.12.2016 року № 7/14-1099, відповідальність за що передбачена ст. 152 КУпАП. Вказані порушення також зафіксовані актом обстеження території з питання дотримання законодавства у сфері благоустрою від 07.05.2019 року (а.с.32-35).
В поясненнях до протоколу позивач зазначила, що не знала, що не можна встановлювати столики без дозвільних документів (а.с. 33).
Згідно копії повістки секретарем адміністративної комісії у Центральному районі була направлена вказана повістка на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується списком № 191 згрупованих поштових відправлень рекомендованих Маріупольської міської ради (а.с.37-40).
Постановою Адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 139 від 26.06.2019 року ФОП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн., оскільки встановлено, що 07.05.2019 року останньою допущено захаращення стільцями міської території, прилеглої до кафе «Mr. Bean», що знаходиться за адресою: пр. Миру, 39, що є порушенням ст.152 КУпАП (а.с. 31).
Копію постанови надіслано позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , 20.08.2019 року, що підтверджується списком № 212 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів Юридичного департаменту Маріупольської міської ради та чеком ПН 215600426655 (а..с 38).
Згідно ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п.44 ч. 1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно п. 2 ч. 1 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» затвердження правил благоустрою територій населених пунктів є повноваженням сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів.
Відповідно до ст. 34 зазначеного Закону правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким встановлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
За змістом п.п.11 п. 15.1 Розділу 15 «Правил благоустрою території міста Маріуполя», затверджених рішенням міської ради від 21.06.2011 року №6/8-616, на об'єктах благоустрою забороняється захаращувати території будівельними та іншими матеріалами, конструкціями, сміттям, великогабаритними, ремонтними, побутовими відходами, відходами виробництва, накопичення снігу та льоду, столами лотками, ящиками, мішками, ялинками, тощо.
Згідно ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 152 КУпАП.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 73 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 77 КАС України).
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
18.06.2019 року секретарем адміністративної комісії у Центральному районі було направлене сповіщення про день та час розгляду протоколу № 001225 від 07.05.2019 року, складеного Інспекцією міської ради з благоустрою м. Маріуполя про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ст. 152 КУпАП, за адресою: вул. Пушкіна, 30, м. Маріуполь.
Судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги посилання позивача на те, що за вказаною адресою вона ніколи не мешкала, а місцем її фактичного проживання є: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1411-5000162028/53178 від 18.07.2019 року та детальною інформацією про фізичну особу-підприємця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки вказана довідка отримана вже після складання відповідного протоколу та його розгляду адміністративною комісією виконавчого комітету Маріупольської міської ради, а інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначена станом на день її запиту (а.с. 12).
Протокол про адміністративне правопорушення № 0011225 від 07.05.2019 року був складений за участю позивача та підписаний останньою без заперечень. Тобто, під час складання вказаного протоколу, остання не вказувала на те, що вона мешкає за іншою адресою. Підписами позивача, які маються у протоколі повністю спростовуються її доводи щодо не роз'яснення їй прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, а також щодо неодержання нею вищезазначеного протоколу.
Також, вчинення саме позивачем правопорушення, визначеного ст. 152 КУпАП, підтверджується поясненнями позивача в протоколі про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини в пункті 32, справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ст. 152 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту.
В контексті спірних правовідносин право на юридичну допомогу не є абсолютним, його реалізація вимагає вчинення певних дій з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки чинне адміністративне процесуальне законодавство не визначає обов'язковість участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права в розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Отримання допомоги адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є правом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а не обов'язком органу (посадової особи), що притягає до такої відповідальності. Ані Конституцією України, ані будь-яким іншим законом співробітникам поліції не надано повноважень щодо забезпечення явки адвоката або іншого фахівця у галузі права для участі в розгляді цієї категорії справ.
Отже, відсутність захисника при складанні постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а подальший захист прав і свобод особи забезпечено в суді при оскарженні рішення суб'єкта владних повноважень.
При складанні наведеного протоколу позивачем були надані пояснення про те, що вона була не обізнана про необхідної наявності дозвільної документації.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач будучи обізнаною, що відносно неї складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, не цікавилася ходом та результатами розгляду справи щодо неї, не одержувала повістки, відправлені рекомендованою поштою, що свідчить про зловживання нею наданими правами та нехтування обов'язками.
Таким чином, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами.
Отже, спірна постанова прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 72-77, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30 жовтня 2020 року у справі № 263/4541/20 за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 30 листопада 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова