30 листопада 2020 року справа №200/3129/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Меламеда Вадима Борисовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі №200/3129/20-а (головуючий І інстанції Хохленков О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,.-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними, дискримінаційними та скасувати рішення відповідача про відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, в тому числі якщо воно було прийнято, але не передано позивачу;
- визнати протиправними та дискримінаційними дії відповідача щодо невиплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок;
- визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з 05 листопада 2015 року;
- зобов'язати відповідача виплатити на визначений позивачем банківський рахунок усі недотримані пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень за період з 05 листопада 2015 року по день фактичного виконання рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми, починаючи з 05 листопада 2015 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачу на банківський рахунок довічно.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач, виконуючи судове рішення про поновлення та виплату пенсії, відмовляється перераховувати пенсію на визначений позивачем банківський рахунок, чим порушує право позивача на отримання пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що позивач може звертатися до відповідача не особисто, а через представників по довіреності.
Відповідно до матеріалів справи відповідач отримував заяву позивача про виплату пенсії на відповідний рахунок банку, а відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють спірні відносини, позивач має право самостійно вибирати уповноважений банк для відкриття поточного рахунку для виплати пенсії.
Відмова відповідача у виплаті пенсії позивачу на його банківський рахунок є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 , є громадянином України, наразі мешкає в країні Ізраїль, що сторонами не заперечується.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2018 року у справі № 219/11559/17, яке набрало законної сили 21 серпня 2018 року, визнано протиправним та скасовано рішення Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 липня 2017 року №43 (в зміну рішення від 03 квітня 2017 №18) про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 05 листопада 2015 року, зобов'язано Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 05 листопада 2015 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (а.с.46-51)
19 жовтня 2018 року уповноваженим представником позивача (за довіреністю) подана до пенсійного органу заява позивача про перерахування пенсії на особистий банківський рахунок Карпунова О.В., реквізити якого містяться в вищевказаній заяві (а.с.54-55).
Листом від 06.12.2019 року пенсійний орган повідомив позивача, що для належного виконання судового рішення про перерахування пенсійних виплат на поштове відділення за місцем фактичного мешкання у м. Бахмут або на рахунок у банку ОСОБА_1 необхідно особисто подати до відповідача заяву, або його законному представнику з наданням належним чином оформленої довіреності (а.с.56-57)
12 лютого 2020 року представником позивача було подано до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заяву позивача про перерахування нарахованої пенсії на його особистий банківський рахунок, реквізити якого містяться в заяві та документ, що підтверджує адвокатські повноваження представника (а.с.59-60).
Листом від 04.03.2020 року відповідач проінформував представника позивача, що відповідно до пункту 10 Порядку № 1596 заяви одержувачів про зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки приймаються органами Пенсійного фонду за умови пред'явлення паспорта та реєструються в установленому порядку.
На підставі цього заява про перерахування належних сум пенсії на поточний рахунок, який відкрито в АТ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 , повернуто без розгляду.(а.с.61).
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не виконано вимоги чинного законодавства щодо подання до органу Пенсійного фонду України заяви про виплату пенсії за формою, встановленою додатком №1 до Порядку №1596, що, в свою чергу, позбавляє відповідача можливості здійснити виплати призначеної пенсії, починаючи з 05.11.2015 року, на поточний рахунок уповноваженого банку.
Оцінка суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Судовим рішенням, яке набрало законної сили, визначено, що ОСОБА_1 , проживаючи постійно в Ізраїлі, як громадянин України, має право на виплату призначеної йому пенсії. В зв'язку з чим, зобов'язано Бахмутське-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 05 листопада 2015 року в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
При цьому поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з поновленням виплати, серед яких, у тому числі, подання заяви про наявність банківського рахунку для перерахування пенсійних виплат та його реквізити.
Як визначено частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі - Закон №1058) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 47 Закону №1058 визначено, що пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями тощо шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги ( в уповноважених банках визначений Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662) (далі - Порядок №1596).
Згідно пункту 6 Порядку №1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Відповідно до пункту 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку.
Заяви приймаються за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.
На підставі пунктів 12,13 Порядку №1596 органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів. Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення. Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка складена згідно додатку 1 Порядку № 1596 та може бути подана до пенсійного органу відповідно до п. 10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме:
особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду, його представником;
заява надходить до пенсійного органу від установи уповноваженого банку.
Як свідчать матеріали справи, представником позивача надіслана до пенсійного органу засобами поштового зв'язку особиста заява позивача про нарахування пенсії на банківський рахунок з печаткою установи банку без дати, яка отримана пенсійним органом (а.с.62)
Між тим, ця заява ОСОБА_1 про виплату пенсії або грошової допомоги на поточний рахунок, відкритий у Жовтневому відділенні РУ «Приватбанк», поточний рахунок № НОМЕР_1 не відповідає приписам нормативно-правових актів щодо наявності відповідних реквізитів, а саме не містить: даних паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, рахунку установи уповноваженого банку, коду банку, коду згідно з ЄДРПОУ, дати підписання заяви, підпису заявника, підтвердження уповноваженого працівника банку, тощо.
Таким чином вважається, що позивач не звертався у встановленому законом порядку до пенсійного органу з заявою про виплату пенсії на поточний банківський рахунок відповідно до ст.47 Закону №1058 та п.10 Порядку №1596.
Зазначене унеможливлює виплату відповідачем пенсії позивачу.
Позивачем також не надано доказів надходження відповідної заяви від установи уповноваженого банку до пенсійного органу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання протиправними дій по невиплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок та бездіяльності щодо невиплати пенсії з 05.11.2015 року, оскільки позивачем не виконано вимог чинного законодавства щодо подання до органу Пенсійного фонду України заяви про виплату пенсії за формою, встановленою додатком №1 до Порядку №1596.
Зазначене позбавляє відповідача можливості здійснити виплати призначеної пенсії, починаючи з 05.11.2015 року.
Оскільки судами не встановлено, а позивачем не доведено факту звернення до відповідача із заявою про виплату пенсії із зазначенням реквізитів банківського рахунку за формою, встановленою додатком №1 до Порядку №1569, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити на визначений позивачем банківський рахунок недоотримані пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень за період з 05.11.2015 року.
При цьому суд звертає увагу, що позивач та його представник не позбавлені можливості звернутися до пенсійного органу із заявою про виплату пенсії на відповідний банківський рахунок за формою, встановленою додатком №1 до Порядку №1569, або надати заяву від установи уповноваженого банку.
Стосовно інших доводів позивача, суд зазначає, що за практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29).
Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Отже, інші доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, не є вирішальними та такими, що можуть слугувати підставами для задоволення позовних вимог.
Зазначене обумовлює правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктами 3 та 8 частини шостої статі 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Меламеда Вадима Борисовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі №200/3129/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі №200/3129/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 30 листопада 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 30 листопада 2020 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Л.В. Ястребова