ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
30 листопада 2020 року справа №640/19515/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ МАГНАТ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ФК МАГНАТ»)
доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2019 року №0001391409
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність спірного рішення відповідача, оскільки він є небанківською фінансовою установою, не належить до банків або їх агентів, а тому застосовувати до нього положення пунктів 2, 5 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» є неприпустимим.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/19515/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відповідність податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, посилаючись на положення пункту 7 статті 4, пункту 4 статті 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій».
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Положеннями статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо, а розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
В свою чергу, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані:
1) проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти, змінювати курс валюти відповідно до порядку, встановленого Національним банком України;
2) проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій;
3) зберігати протягом робочої зміни другий примірник розрахункового документа, що підтверджує здійснення операції;
4) застосовувати у встановленому порядку лише ті реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій;
5) видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції;
6) здійснювати операції з купівлі-продажу іноземної валюти тільки за рахунок коштів банку;
7) забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту;
8) проводити технічне обслуговування без порушення раніше здійсненого належним чином опломбування реєстратора розрахункових операцій, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
9) забезпечувати цілісність пломб реєстраторів розрахункових операцій, а також незмінність програмно-технічних засобів, що реалізують фіскальні функції.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюються Національним банком України за погодженням з органом доходів і зборів.
Відповідно до вимог статей 5, 6, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також статей 7, 44 Закону України «Про Національний банк України», з метою приведення у відповідність до чинного законодавства, уникнення множинності та вдосконалення нормативно-правових актів Національного банку України з питань забезпечення ефективної роботи уповноважених банків та уповноважених фінансових установ під час здійснення валютно-обмінних операцій на готівковому сегменті міжбанківського валютного ринку України Правління Національного банку України Постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року №502, постановлено затвердити Інструкцію про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, яка встановлює порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків (далі - банк), а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку (далі - фінансова установа), їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою - резидентом (далі по тексту - Інструкція №502).
Положеннями пункту 2 розділу II Інструкції №502 визначено, що банк, фінансова установа під час здійснення валютно-обмінних операцій мають забезпечувати: документальне оформлення проведених валютно-обмінних операцій; своєчасне відображення валютно-обмінних операцій у бухгалтерському обліку; належний внутрішній контроль за валютно-обмінними операціями; створення безпечних умов для роботи з готівкою та її зберігання.
Банк, фінансова установа зобов'язані забезпечити наявність програмних комплексів, функціональні можливості яких забезпечують здійснення контролю за обсягами проведення валютно-обмінних операцій у межах банку - юридичної особи, фінансової установи (пункт 3 розділу II Інструкції №502).
Згідно пункту 10 розділу II Інструкції №502 банк, фінансова установа зобов'язані встановити максимальну суму залишків іноземної валюти та гривень у касах відокремленого підрозділу фінансової установи, пункту обміну валюти банку, фінансової установи в неробочий час в обсязі, що має забезпечити їх роботу протягом робочого дня. Залишки валютних цінностей можуть перевищувати встановлену максимальну суму у вихідні й святкові дні.
У касі відокремленого підрозділу фінансової установи, пункті обміну валюти банку, фінансової установи в наявності має бути копія наказу (витягу з наказу), іншого документа фінансової установи, банку, згідно з яким для цього відокремленого підрозділу, пункту обміну валюти була встановлена максимальна сума залишків готівкової іноземної валюти.
Залишки валютних цінностей, що перевищують установлену максимальну суму в робочий день, підлягають інкасації в цей день, а у вихідні й святкові дні - не пізніше наступного робочого дня банку, фінансової установи.
Якщо пункти обміну валюти працюють цілодобово, то закінченням робочого дня вважається початок операційного (робочого) дня банку, фінансової установи.
Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані, серед іншого, забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ФК МАГНАТ», як небанківська фінансова установа, здійснює торгівлю валютними цінностями в готівковій формі на підставі генеральної ліцензії Національного банку України від 04 квітня 2019 року №11.
28 серпня 2019 року ГУ ДФС у Рівненській області проведено фактичну перевірку ТОВ «ФК МАГНАТ», за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Рівненська область, м. Костопіль, вул. Рівненська, 1/1Б, Рівненське відділення №11.
За наслідком здійснення фактичної перевірки контролюючим органом складено акт (довідку) перевірки від 28 серпня 2019 року №1725/17-00-14-04-13/39307260 (дата реєстрації акта в органі ГУ ДФС за місцем реєстрації суб'єкта господарювання від 29 серпня 2019 року №1805/26/15/14) (далі - Акт перевірки).
За висновками Акта перевірки встановлено порушення пункту 7 частини четвертої Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Підставою такого висновку слугувало встановлення в ході перевірки, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складає 227 002,35 грн. Сума готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті РРО - 226 502,35 грн, не відповідає даним фіскального звіту, звітній довідці про касові обороти за день, тобто невідповідність сум готівкових коштів складає 500,00 грн.
Акт підписаний Кузьмич Т.І. 28 серпня 2019 року. У зауваженнях до акту перевірки останньою вказано про їх відсутність та про те, що порушення виникло через неуважність.
На підставі наведеного ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2019 року №0001391409, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 4 частини першої статті 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до ТОВ «ФК МАГНАТ» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені у розмірі 2 500,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - п'ятикратного розміру суми, на яку виявлено незбіг, - у разі перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті.
Між тим, аналіз положень частини першої статті 4, з урахуванням приписів пункту 4 частини першої статті 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» дає суду підстави дійти до висновку, що відповідальність встановлена наведеною правовою нормою застосовується виключно до уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суд від 13 червня 2018 року у справі №826/15581/16.
Разом з тим, ТОВ «ФК МАГНАТ» не є уповноваженим банком чи суб'єктом господарювання, який здійснює свою діяльність на підставі агентської угоди з уповноваженим банкам, а є не банківською фінансовою установою, що здійснює свою діяльність на підставі генеральної ліцензії, виданої Національним банком України, а відтак, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі наведених положень є протиправним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «ФК МАГНАТ» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ МАГНАТ» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12 вересня 2019 року №0001391409.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ МАГНАТ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ МАГНАТ» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 36-В; ідентифікаційний код 39307260);
Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).
Суддя В.А. Кузьменко