ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2020 року м. Київ № 640/19647/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ,
вул. Бульварно-Кудрявська, 16)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у поновленні та перерахунку позивачу пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (надалі по тексту - Закон України №2262-XII), з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі по тексту - Постанова №704), починаючи з 28 березня 2019 року; зобов'язати відповідача поновити, перерахувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років згідно із Законом України №2262-XII, з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених Постановою №704, починаючи з 28 березня 2019 року; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Постанови №704. Протиправна відмова відповідачем обґрунтована тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 визнано нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі по тексту - Постанова №103), та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що позивач до відповідача звертався із заявою від 28 березня 2019 року щодо визначення можливого розміру пенсії відповідно до Закону України №2262-XII в разі її поновлення. Водночас із заявою про переведення позивача із пенсії за віком на пенсію за вислугу років останній до відповідача не звертався.
З огляду на викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Листом відповідача від 15 квітня 2019 року №80202/03 у відповідь на заяву позивача, зареєстровану 29 березня 2019 року за №36584 щодо визначення можливого розміру пенсії відповідно до Закону України №2262-XII, повідомлено, що провести перерахунок можливого розміру пенсії відповідно до Закону України №2262-XII з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, як визначено Постановою №103 можливість відсутня, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 визнано нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393».
Водночас, листом від 15 квітня 2019 року №80202/03 позивача також повідомлено, що у разі прийняття рішення щодо поновлення виплати пенсії позивачу відповідно до Закону України №2262-XII, - буде застосовано розмір грошового забезпечення, наявний у матеріалах пенсійної справи позивача. Можливий її розмір становитиме 2499,78 грн.
В подальшому листом відповідача від 05 серпня 2019 року №175488/02 у відповідь на адвокатський запит від 24 липня 2019 року №310-07/19 щодо пенсійного забезпечення позивача, повідомлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача. До 15 січня 2017 року позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-XII, а з 16 січня 2017 року позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі по тексту - Закон України №1058-IV). Також зазначено, що листом від 15 квітня 2019 року №80202/03 позивача вже було повідомлено, що у разі прийняття рішення щодо поновлення виплати пенсії позивачу відповідно до Закону України №2262-XII, - буде застосовано розмір грошового забезпечення, наявний у матеріалах пенсійної справи позивача, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно листа Київського міського військового комісаріату від 09 вересня 2019 року №ВСЗ/3084, перевіркою бази даних Київського міського військового комісаріату встановлено, що позивач з 01 лютого 2017 року був знятий з обліку як військовий пенсіонер у зв'язку з переходом на другий вид пенсії.
З огляду на викладене вище вбачається, що починаючи з січня 2017 року позивач отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України №1058-IV.
Суд звертає увагу на те, що позивачем суду не надано копії листа від 28 березня 2019 року. Суд вважає таке ненадання навмисним, адже позивач у позові наголошує на тому, що у його заяві від 28 березня 2019 року мова йшла про поновлення пенсії за вислугу років та її перерахунок. Водночас, як зазначено у відзиві на позов та підтверджується змістом листів відповідача, викладеним вище, заява позивача від 28 березня 2019 року містила тільки прохання про визначення можливого розміру пенсії відповідно до Закону України №2262-XII. Із заявою про переведення із пенсії за віком на пенсію за вислугу років позивач до відповідача не звертався.
В Україні право на вибір пенсії передбачено статтею 10 Закону України №1058-IV, яка свідчить, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Виплати ж спеціальних видів пенсій (наукових, військових, пенсій чорнобильцям тощо) регулюються окремими спеціальними законами.
Так, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначені Законом України №2262-XII.
Згідно зі статтею 1 Закону України №2262-XII, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Перелік осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, визначний статтею 1-2 Закону України №2262-XII.
Статтею 7 Закону України №2262-XII, у свою чергу, передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України №1058-IV, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України №2262-XII, і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України №1058-IV, яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Як вже зазначено вище, відповідно до статті 10 Закону України №1058-IV особі, яка має право на різні види пенсій (за віком, по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
При цьому за власним бажанням можна змінити вид пенсії. Для того, щоб з'ясувати доцільність переходу з одного виду пенсій на інший, потрібно звернутися в управління Пенсійного фонду України, що виплачує пенсію.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
На підставі викладеного суд робить висновок, що позивач дійсно не звертався до відповідача із заявою про його переведення з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, що, у свою чергу, є перешкодою для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Постанови №704. А тому, у діяннях відповідача відсутні ознаки протиправності, про які зазначив позивач, адже у останнього не виникли підстави для перерахунку пенсії за вислугу років, оскільки позивач на момент звернення до відповідача отримував пенсію за віком, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 .
При цьому, суд не вважає за доцільне надавати правову оцінку відповідям відповідача на звернення позивача, оскільки суттєвою обставиною, яка підлягає встановленню задля належного та всебічного розгляду і вирішення даної справи по суті є встановлений факт отримання позивачем пенсії за віком та не звернення його до відповідача із заявою про переведення на пенсію за вислугу років.
Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову - підстави для здійснення розподілу судових витрат також відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук