ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 листопада 2020 року м. Київ № 520/10426/2020
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
при секретарі судового засідання Бень Я.О.,
за участю представників сторін:
представника позивача: Мулик К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу
за позовомОфісу великих платників податків Державної податкової служби
доЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві
провизнання дій протиправними, скасування постанови
На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 листопада 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Офіс великих платників податків Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, ОВП ДПС) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
1) визнати протиправними дії державного виконавця щодо накладення на ОВП ДПС штрафу згідно з постановою від 21 липня 2020 року;
2) скасувати постанову від 21 липня 2020 року, прийняту головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення на ОВП ДПС штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість постанови державного виконавця про накладення на ОВП ДПС штрафу за невиконання судового рішення, оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року було виконано ОВП ДПС у повному обсязі, що підтверджується листом від 11 березня 2020 року №10420/28-10-05-04-03, направленим стягувачу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року адміністративну справу №520/10426/2020 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2020 року справу №520/10426/2020 розподілено на суддю Аблова Є.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали, але не пізніше дати, визначеної для розгляду справи у судовому засіданні надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, у судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції, не з'явився.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року у справі №520/928/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у вигляді відмови в задоволенні запиту ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» на доступ до публічної інформації від 14 січня 2019 року № 2019/01/14-1. Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби надати у відповідь на запит ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» на доступ до публічної інформації від 14 січня 2019 року № 2019/01/14-1 належним чином завірену копію доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу аудиту Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29 грудня 2018 року № 79526/28-10- 5 0-16-10 та документів, на підставі яких вказану Доповідну записку було складено, у строк, що з встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» у розмірі 1 921, 00 грн.
Постановою державного виконавця від 07 травня 2019 року відкрито виконавче провадження №59020671 з виконання виконавчого листа №520/928/19, виданого Харківським окружним адміністративним судом 25 квітня 2019 року.
Постановою державного виконавця від 27 липня 2020 року на ОВП ДПС накладено штраф у розмірі 10 200, 00 грн за невиконання судового рішення без поважних причин.
Незгода позивача з вказаною постановою відповідача обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі також - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення). У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду - тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року по справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року по справі №686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року по справі № 420/70/19 та відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Матеріалами справи встановлено, що підставою для прийняття відповідачем спірної постанови слугувало невиконання ОВП ДПС станом на 21 липня 2020 року судового рішення, відсутність доказів його виконання, а також не повідомлення про обставини, які зумовлюють обов'язкове завершення чи зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
З огляду на зазначене, суд зазначає, що приписами Закону № 1404-VIII обов'язок щодо повідомлення державного виконавця про наявність поважних причин про неможливість виконання рішення суду, а також повідомлення про факт виконання такого рішення покладено саме на боржника виконавчого провадження.
Поряд із цим, суд вважає за необхідне зауважити, що не зважаючи на необізнаність відповідача про виконання ОВП ДПС рішення суду, таке, на час винесення спірної постанови боржником було виконано.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останнім, станом на час прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду, взагалі не повідомлено відповідача про виконання судового рішення.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням боржником обов'язків, покладених на нього Законом № 1404-VIII, спірна постанова від 21 липня 2020 року про накладення на ОВП ДПС штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин, на думку суду, прийнята головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у межах повноважень та на виконання вимог Закону № 1404-VIII.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятої постанови та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків Державної податкової служби відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 30 листопада 2020 року.
Суддя Є.В. Аблов
Позивач: Офіс великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30)
Відповідач: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві (код ЄДРПОУ 43315602, адреса: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32)