ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2020 року м. Київ № 640/4680/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071,
м. Київ, вул. Ярославська, 40)
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу пенсії з дати її поновлення - 29 серпня 2011 року у розмірі станом на 1998 рік, без проведення перерахунків та індексацій розміру пенсії та її складових; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії на банківський рахунок, визначений останнім; зобов'язати відповідача перерахувати позивачу розмір пенсії за вислугу років як військовослужбовцю починаючи з 29 січня 2011 року відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (надалі по тексту - Порядок №45 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат у розмірах відповідно до пенсійного законодавства України як непрацюючому пенсіонеру, та виплачувати на банківський рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» (надалі по тексту - АТ КБ «Приватбанк»); встановити контроль виконання судового рішення.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно нараховує та виплачує позивачу пенсію без здійснення перерахування й індексації її розміру, чим порушує права позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що оскільки станом на дату звернення позивача до суду йому не нарахована пенсія у новому розмірі, - відсутня підстава для нарахування компенсації втрати частини доходів. З приводу доводів позивача щодо протиправності нездійснення перерахування та індексації розміру його пенсії відповідачем будь-яких зауважень не висловлено.
З огляду на викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року у справі №758/14907/14-а, яка набрала законної сили 01 жовтня 2015 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Київській області та визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Київській області щодо не поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років, у зв'язку з виїздом на постійне проживання за кордон, зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (надалі по тексту - Закон України №2262-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), починаючи з 29 серпня 2011 року.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 22 червня 2017 року №548/Ч-01 представника позивача повідомлено, що на виконання постанови Подільського районного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року у справі №758/14907/14-а позивачу поновлено виплату раніше призначеної пенсії з 29 серпня 2011 року. Розмір грошового забезпечення, з якого позивачу проведено обрахування пенсії за рішенням суду, становить 151,80 грн, до складу якого входять: 88,00 грн - посадовий оклад; 50,00 грн - оклад за військове звання; 13,80 грн - процентна надбавка за вислугу років 10%. До основного розміру пенсії - 121,44 грн (151,80*80%) позивачу нараховано наступні доплати та підвищення: 58,17 грн - підвищення до пенсії як інваліду війни ІІ групи; 16,62 грн - цільова допомога на догляд за інвалідом ІІ групи; 5,20 грн - доплата до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю; 2,49 грн - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до 4 категорії ЧАЕС. Загальний розмір пенсії позивача становить 203,92 грн.
26 червня 2017 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, у якій просив витребувати з відповідних організацій та установ недостатні для проведення перерахунку розміру пенсії довідки та інші необхідні документи, здійснити перерахунок розміру пенсії відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства України з дати поновлення її виплати - 29 серпня 2011 року.
Листом відповідача від 04 жовтня 2017 року №1057/Ч-01 представнику позивача надіслано розрахунок пенсії позивача за період із 29 серпня 2011 року по 30 вересня 2016 року і розрахунок перерахунку пенсії з 01 жовтня 2016 року. Підстав нездійснення перерахунку та індексації пенсії з дати поновлення її виплати відповідно до вимог пенсійного законодавства відповідач у листі не зазначив.
02 травня 2018 року представник позивача вдруге звернувся до відповідача із заявою, в якій просив витребувати у відповідних організацій та установ недостатні для проведення перерахунку розміру пенсії довідки та інші необхідні документи та здійснити перерахунок розміру пенсії відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства України з дати поновлення виплати пенсії - 29 серпня 2011 року.
Відповіді на вказану заяву відповідач не надав.
28 вересня 2018 року представник позивача звернувся до відповідача із проханням надіслати на його адресу довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за вислугу років позивача за період із 29 серпня 2011 року по вересень 2018 року та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії.
Відповіді на вказану заяву відповідач не надав.
03 грудня 2018 року представник позивача звернувся до відповідача з вимогою перерахувати позивачу розмір пенсії за вислугу років як військовослужбовцю з 29 серпня 2011 року з доплатами та підвищеннями до пенсії як інваліду Великої Вітчизняної війни ІІ групи та здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Листом від 14 січня 2019 року №3711/Ч-01 відповідачем у перерахунку розміру пенсії позивача відмовлено. В обґрунтування відмови відповідач послався на статтю 17 Закону України №2262-XII.
Вважаючи діяння відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Право на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків як громадян, так і підприємств, установ, організацій, за рахунок бюджету та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних та приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії та інші види соціальних виплат і допомоги, якщо вони є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який може встановлюватися тільки законом.
Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 статті 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (надалі по тексту - Закон України №1058-ІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Закон України № 2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Наведені положення Конституції України, Закону України №1058- ІV та Закону України №2262-ХІІ закріплюють право особи на пенсійне забезпечення у випадках, встановлених Конституцією України та переліченими законами.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно постанови Правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2 «Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», на базі управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі були створені відповідні головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління підпорядковані Пенсійному фонду України.
Абзацом 3 преамбули Закону України №2262-ХІІ обумовлено, що Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Тобто, Держава гарантує для осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення.
Стаття 13 Закону України №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Так, згідно статті 63 Закону України №2262-ХІІ у редакції, чинній на момент поновлення позивачу виплати пенсії за вислугу років, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із веденням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною 2 статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчим, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України №2262-ХІІ, у редакції, чинній на момент поновлення позивачу виплати пенсії за вислугу років, при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною 4 статті 45 Закону України №1058-ІV.
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений Порядком №45.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 5 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України №2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформацій від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.
Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноваженні рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної у списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами 2 і 3 статті 51 Закону України №2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Порядок №45 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, також передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готували для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подавали їх Головним управлінням Пенсійного фонду України. Головні управління Пенсійного фонду України здійснювали перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від обласних військових комісаріатів, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, в тому числі складові грошового забезпечення, визначалася у додатку 2 Порядку №45.
На підставі викладеного суд робить висновок, що ГУ ПФУ в місті Києві здійснює перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від відповідного військового комісаріату, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення позивача, в тому числі складові грошового забезпечення, передбачена додатком 2 Порядку № 45.
Права самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивачу відповідач не має.
Статтею 64 Закону України №2262-ХІІ, у свою чергу, передбачено, що призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Таким чином, підсумовуючи викладене та зважаючи, що відповідачем суду не надано доказів, які б свідчили про здійснення ним перерахування та індексації розміру пенсії позивача з 29 серпня 2011 року, а також на те, що будь-яких зауважень щодо доводів позивача про необхідність здійснення такого перерахунку та індексації відповідачем суду не висловлено, суд вважає заявлену позивачем вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу пенсії з дати її поновлення - 29 серпня 2011 року у розмірі станом на 1998 рік, без проведення перерахунків та індексацій розміру пенсії та її складових, такою, що підлягає задоволенню. Також підлягає задоволенню похідна від неї вимога про зобов'язання відповідача перерахувати позивачу розмір пенсії за вислугу років як військовослужбовцю починаючи з 29 січня 2011 року відповідно до Порядку №45, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат у розмірах відповідно до пенсійного законодавства України як непрацюючому пенсіонеру, та виплачувати на банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк».
Зокрема, відповідно до статті 46 Закону України №1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Стосовно вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії на банківський рахунок, визначений останнім, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням перераховувати пенсію на відповідний рахунок в АК КБ «Приватбанк». Однак, відповідач не здійснює виплату пенсії на вказаний позивачем рахунок, посилаючись при цьому на приписи статті 52 Закону України №2262-ХІІ, згідно з якою, пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.
Водночас, відповідно до частини 2 статті 62 Закону України №2262-ХІІ пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України №1058-ІV.
Частиною 1 статті 47 Закону України №1058-ІV, у свою чергу, визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії на банківський рахунок, визначений останнім, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про встановлення судового контролю, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.
До того ж, суд зауважує, що судове рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року у справі №758/14907/14-а відповідачем виконано повністю, що, на думку суду, має свідчити про відсутність наміру з боку відповідача ухилятися від виконання судових рішень, у тому числі рішення у даній адміністративній справі.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судові витрати не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з дати її поновлення - 29 серпня 2011 року у розмірі станом на 1998 рік, без проведення перерахунків та індексацій розміру пенсії та її складових.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії на банківський рахунок, визначений самим ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії за вислугу років як військовослужбовцю починаючи з 29 січня 2011 року відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат у розмірах відповідно до пенсійного законодавства України як непрацюючому пенсіонеру, та виплачувати на банківський рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк».
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук