ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
27 листопада 2020 року м. Київ №640/29420/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши без повідомлення учасників справи заяву представника позивача адвоката Смик Дарини Павлівни про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги від 17.05.2019 №Ф-53339-17У про сплату боргу (недоїмки),
Представник позивача адвокат Смик Д.П. разом з позовною заявою подала заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити примусове стягнення на підставі оскаржуваної вимоги відповідача про сплату боргу, що здійснюється головним державним виконавцем Дарницького РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ушенко Ю.П. (ВП №63492529).
Заява обґрунтована тим, що оскаржувана вимога має очевидні ознаки протиправності: - складена на інше прізвище; - направлена за іншою адресою; - спрямована на стягнення сум ЄСВ з особи, яка не має статусу фізичної особи - підприємця, а працює найманим працівни-ком). На підставі даної вимоги Дарницьким РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіо-нального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанови від 09.11.2020 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках позивача та про накладення арешту на все майно позивача (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що подання позову, а також відкриття прова-дження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
В оскаржуваній вимозі зазначено: прізвище, ім'я, по батькові платника - ОСОБА_2 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 2002р. зареєстрована в АДРЕСА_2 .
Згідно з копією дубліката довідки ДПІ у Харківському районі м. Києва від 04.07.2001 ідентифікаційний номер ОСОБА_1 - НОМЕР_1 .
Отже, як вірно зазначає заявник, в оскаржуваній вимозі зазначено інше прізвище та інша адреса реєстрації місця проживання платника. Однак, вказані обставини не є свід-ченням очевидної протиправності оскаржуваної вимоги, зважаючи на наступне.
У паспорті позивача зазначена попередня адреса реєстрації місця її проживання, з якої її виписано 09.10.2001: АДРЕСА_1 . Також у паспорті пози-вача наявна відмітка про реєстрацію 16.06.2000 шлюбу з ОСОБА_3
06 липня 2001р. позивача було зареєстровано суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, що підтверджується копією відповідного свідоцтва, виданого Харківською районною державною адміністрацією у м. Києві. У свідоцтві зазначено місце проживання: АДРЕСА_1 .
Як зазначено у позовній заяві, підприємницькою діяльністю позивач не займалась, у зв'язку з чим у 2003р. її закрито з власної ініціативи.
З вищевикладеного вбачається, що зазначення в оскаржуваній вимозі іншого прізвища і місця проживання платника може пояснюватись використанням контролюючим органом застарілих відомостей про позивача. При цьому позивачем не заперечується те, що вказана вимога винесена саме відносно неї.
Отже, зазначені заявником формальності не свідчать про очевидну протиправність оскаржуваної вимоги.
Слушним є посилання заявника на те, що позивач не здійснює підприємницьку діяль-ність та щодо неї відсутні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізич-них осіб - підприємців та громадських формувань, на підтвердження чого заявник надала копію витягу від 16.11.2020.
Обставина відсутності позивача у вказаному Реєстрі дає підстави для висновку про те, що позивач не здійснює підприємницьку діяльність на час прийняття оскаржуваної вимоги, але заявником не зазначено, а судом не вбачається з поданих матеріалів, за який період нара-хована заборгованість, тому дана обставина не є свідченням очевидної протиправності.
Підсумовуючи, суд зазначає, що наведені заявником доводи не свідчать про очевидну протиправність оскаржуваної вимоги, тому не є підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Водночас, враховуючи висновок Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 №260/81/19 щодо відсутності у осіб, які не здійснюють підприємницьку діяльність, обов'язку із сплати ЄСВ, суд вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, а саме невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача.
Так, позивач є фізичною особою, з якої, на час прийняття рішення у справі, можуть бути стягнуті кошти у примусовому порядку. Задоволення позову у такому випадку не призведе до ефективного захисту і поновленню порушених прав позивача, оскільки потребу-ватиме ініціювання нею інших процедур для повернення (стягнення) коштів з бюджету, що в умовах відсутності достатньої наповнюваності бюджетів може істотно ускладнити цей процес. При цьому, позивач не оскаржувала до суду вимогу раніше, оскільки не знала про її існування до листопада 2020р.
Визначаючи належний спосіб забезпечення позову, суд зауважує, що запропонований заявником спосіб не відповідає п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України, оскільки дана норма передба-чає зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Вимога про стягнення недоїмки не визначена законодавством як виконавчий доку-мент, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, тому підстав для застосування судом п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України немає.
Належним заходом забезпечення позову, передбаченим ч. 1 ст. 151 КАС України, є зупинення його дії, тому заяву необхідно задовольнити у цій частині.
В іншій частині підстав для задоволення заяви немає.
Керуючись положеннями ст. ст. 150, 151, 154 КАС, суд
1. Задовольнити частково заяву представника ОСОБА_1 адвоката Смик Дарини Павлівни про забезпечення адміністративного позову.
2. Зупинити дію вимоги Головного управління ДПС у м. Києві від 17.05.2019 №Ф-53339-17У про сплату боргу (недоїмки) до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Позивач (стягувач): ОСОБА_1 ;
АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач (боржник): Головне управління ДПС у м. Києві;
04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267.
Ухвала набрала законної сили: 27.11.2020.
Строк пред'явлення до виконання: 28.11.2023.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, визначені ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.
Окарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Дата ухвали є днем складення її у повному обсязі.
Суддя Д.А. Костенко