ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2020 року м. Київ № 640/7317/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу
за позовом громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України,
Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Громадянка Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення № 230952000 від 12.09.2019 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ № 25 Державної міграційної служби України від 05.02.2020 в частині визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_3 від 14.04.2003, серії НОМЕР_5 від 27.04.2004, що були видані громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов"язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на закони України «Про правовий статус іноземців», «Про імміграцію», Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, та зазначає про протиправність рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 та наказ № 25 Державної міграційної служби України від 05.02.2020 в частині визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_3 від 14.04.2003, серії НОМЕР_5 від 27.04.2004, що були видані громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з моменту документування позивача посвідкою на постійне проживання не виникало нових обставин, які б тягли за собою обгрунтованого скасування дозволу на імміграцію.
Від Державної міграційної служби України надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України «Про правовий статус іноземців» (в редакції 1994 року), «Про імміграцію» (в редакції 2001 року), Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, Тимчасовий порядок розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 № 681, Положення по Державну міграційну службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, та зазначає про прийняття Державною міграційною службою України наказу № 25 від 05.02.2020 в частині визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_3 від 14.04.2003, серії НОМЕР_5 від 27.04.2004, що були видані громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 правомірно та відповідно до рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України «Про правовий статус іноземців» (в редакції 1994 року), «Про імміграцію» (в редакції 2001 року), Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, Тимчасовий порядок розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 № 681, та зазначає про правомірність рішення №230952000 від 12.09.2019 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки НОМЕР_2 "єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки міграційною службою встановлено видачу позивачу попередньої посвідки на постійне проживання в Україні з порушенням вимог Закону.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 є громадянкою Соціалістичної Республіки В'єтнам. В 1989 році прибула до України в м. Київ з метою навчання (в період з 1989 по 1994 роки навчалась в інституті легкої промисловості, з 1994 по 1999 - в інституті іноземних мов). Після закінчення навчання виїхала до В'єтнаму. В 1992 році уклала шлюб з громадянином В'єтнаму - ОСОБА_3 .
В 2001 році громадянка В'єтнаму ОСОБА_1 прибула на постійне проживання в Україну в м. Київ до чоловіка - громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 , який отримав посвідку на постійне проживання в Україні та дав згоду на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 .
14.01.2002 начальником УГП ІС ГУ МВС України в м. Києві затверджено висновок щодо документування громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання в Україні в м. Києві.
Позивачці видані посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_3 від 14.04.2003, серії НОМЕР_5 від 27.04.2004.
У зв'язку з досягнення 45 річного віку позивач звернулася до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області з метою обміну посвідки на постійне місце проживання.
За результатами розгляду звернення позивачки, Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.208 № 321, прийнято рішення № 230952000 від 12.09.2019 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки НОМЕР_2 "єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20.12.2019 начальником Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області затверджено висновок перевірки законності документування громадянки Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання, яким рекомендовано надіслати висновок з матеріалами справи до Державної міграційної служби України для підготовки проекту наказу Голови Державної міграційної служби України про скасування рішень щодо видачі посвідок на постійне проживання та визнання їх недійсними.
Даний висновок грунтується на тих обставинах, що проведеною перевіркою встановлено, що наказом Державної міграційної служби України від 08.06.2017 № 149 «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання» скасовано повністю рішення Управління АСМ ГУМВС України в м. Києві від 28.09.2001 про документування посвідкою на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки наказом ДМС скасовано рішення про документування посвідкою чоловіка громадянки Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , рішення начальника УГП та ІС ГУ МВС України в м. Києві від 14.01.2002 про документування громадянки Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання підлягає скасуванню, а видані посвідки серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_3 від 14.04.2003, серії НОМЕР_5 від 27.04.2004 визнанні недійсними та такими, що підлягають скасуванню.
Пунктом 7 наказу Державної міграційної служби України від 05.02.2020 № 25 визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_3 від 14.04.2003, серії НОМЕР_5 від 27.04.2004, що були видані громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, визначається та встановлюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Частинами першою, шістнадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання; іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання (частина перша статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.208 № 321.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Пунктом 7 Порядку № 321 встановлено, що обмін посвідки здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до посвідки;
2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;
3) закінчення строку дії посвідки;
4) непридатності посвідки для подальшого використання;
5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства
документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).
Відповідно до пункту 40 Порядку № 321 для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:
1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);
2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;
3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;
6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
Пунктом 41 Порядку визначено, що у разі коли обмін посвідки здійснюється у зв'язку із закінченням строку її дії або оформленням нової посвідки в разі втрати або викрадення, додатково подаються документи, зазначені у підпункті 4 пункту 32, пунктах 33 і 34 цього Порядку.
Згідно з пунктом 42 Порядку № 321 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Пунктами 36 і 37 цього Порядку визначено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється посвідка, та перевірку поданих нею документів.
Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.
Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.
Чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.
У разі коли дозвіл на імміграцію виданий одним територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, а документи для оформлення посвідки подані до іншого територіального органу/територіального підрозділу ДМС у зв'язку із зміною іноземцем або особою без громадянства місця проживання, чинність дозволу на імміграцію перевіряється шляхом надсилання відповідних запитів до місця видачі дозволу, відповідь на які надається протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.
У разі необхідності підтвердження відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть до Мін'юсту в електронній формі захищеними каналами зв'язку надсилаються відповідні запити, відповідь на які Мін'юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. У разі відсутності можливості надіслання запитів у електронній формі запити надсилаються у паперовій формі.
У разі необхідності підтвердження інших відомостей про іноземця або особу без громадянства або дійсності поданих ними документів надсилаються запити до відповідних державних органів або їх територіальних органів (підрозділів), які надають відповідь протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів.
Відповідно до пункту 46 Порядку після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
У відповідності до пункту 62 Порядку № 321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 64 Порядку № 321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію";
2) отримання від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
3) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 72 Порядку № 321 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі: 1) коли вона підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до посвідки (крім додаткової змінної інформації); 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) непридатності посвідки для подальшого використання; 4) скасування посвідки; 5) коли вона заявлена як втрачена або викрадена та прийнято рішення про оформлення нової посвідки; 6) смерті особи, якій видано посвідку; 7) закінчення строку її дії або прийняття рішення про обмін такої посвідки до закінчення строку її дії; 8) оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства; 9) неотримання посвідки іноземцем або особою без громадянства протягом шести місяців.
Як встановлено судом, підставою для відмови позивачці у видачі посвідки на постійне проживання та визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_3 від 14.04.2003, серії НОМЕР_5 від 27.04.2004, що були видані громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стали обставини скасування рішення ДМС про документування посвідкою чоловіка позивачки.
При цьому, позивачка в позовній заяві заперечила наявність рішення щодо скасування рішення про документування посвідкою на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_4 .
Під час розгляду справи судом досліджено надану відповідачем копію особової справи позивачки та встановлено відсутність в ній рішення Державної міграційної служби України від 08.06.2017 № 149 «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання», яким скасовано рішення Управління АСМ ГУМВС України в м. Києві від 28.09.2001 про документування посвідкою на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, відповідачами під час розгляду справи не надано пояснень щодо джерела отримання такої інформації, яка лягла в основу прийнятих рішень.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачами не доведено наявність обставин, визначних Порядком № 321, для відмови у видачі посвідки на постійне проживання та для визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню посвідки на постійне проживання.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2017 начальником Дніпровського РВ ГУДМС України в м. Києві затверджено висновок за заявою громадянина Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_4 про надання дозволу на імміграцію в Україні та видано дозвіл на імміграцію громадянину Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_4 та його неповнолітнім дітям. В дозволі зазначено, що на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» йому дозволено постійне проживання в Україні.
29.09.2017 громадянину Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_4 видано посвідку на постійне проживання в Україні.
Як зазначила позивачка, на час розгляду справи зазначеною посвідкою документований її чоловік.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що під час розгляду справи суду не надано доказів на підтвердження висновків відповідачів щодо отримання позивачкою попередніх посвідок з порушенням вимог Закону, суд приходить до висновку про протиправність рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 230952000 від 12.09.2019 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки НОМЕР_2 "єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказу Державної міграційної служби України від 05.02.2020 № 25 в частині визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_3 від 14.04.2003, серії НОМЕР_5 від 27.04.2004, що були видані громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про наявність правових підстав для зобов"язання Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума сплаченого судового збору у розмірі 1 681,60 грн підлягає стягненню з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, а 840,80 грн - з Державної міграційної служби України.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
У відповідності до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положеннями частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин 4-7 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано копії договору про надання правової допомоги № 11-12/19 від 11.12.2019, акту виконаних робіт від 20.03.2020, квитанції до прибуткового касового ордера.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що витрати на правову допомогу є неспівмірними із наданою правовою допомогою, оскільки адвокат Павлов І.Г., який є представником позивача представляє громадян Соціалістичної Республіки В"єтнам у аналогічних спорах та користується у своїй діяльності раніше напрацьованими матеріалами та шаблонними документами (позови, відзиви, апеляційні та касаційні скарги), які застосовуються при розгляді всіх судових справ по даній категорії іноземних громадян.
Суд погоджується з позицією відповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу та зазначає наступне.
Як вбачається з акту виконаних робіт від 20.03.2020, адвокатом надані послуги на суму 42 000 грн:
надання усної консультації з питань можливості захисту прав клієнта у судовому порядку у спорі з ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо визнання протиправними та скасування рішень - 3 000 грн;
аналіз чинного законодавства та розробка правової позиції з метою захисту прав та інтересів клієнта в судовому порядку на підставі проаналізованих нормативно-правових актів, включаючи судову практику Верховного Суду, щодо можливості скасування рішень ДМС України у судовому порядку - 3 000 грн;
роз'яснення правової позиції клієнту щодо можливості судового оскарження рішення про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання у судовому порядку; узгодження строків, деталей справи та плану подальших дій (у вигляді усної консультації) - 3 000 грн;
підготовка адвокатських запитів до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та ДМС України - 15 000 грн;
розробка, підготовка та подання позовної заяви про скасування рішення ДМС України та зобов'язання вчинити дії у судовому порядку - - 15 000;
формування пакету документів, необхідного для подання позовної заяви про скасування рішень ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та зобов'язання вчинити дії у судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва - 3 000 грн.
При цьому, суд зазначає, що підготовка адвокатських запитів не пов"язана з розглядом даної справи. Надання консультацій, аналіз чинного законодавства, формування пакету документів є тотожним наданій послузі щодо розробки, підготовки та подання позовної заяви.
За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та присудити до стягнення 15 000 грн, з яких 10 000 грн підлягає стягненню з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, а 5 000 грн - з Державної міграційної служби України.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01025, код ЄДРПОУ 37508470), Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152, код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 230952000 від 12.09.2019 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Визнати протиправним та скасувати наказ № 25 Державної міграційної служби України від 05.02.2020 в частині визнання недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.01.2002, серії НОМЕР_3 від 14.04.2003, серії НОМЕР_5 від 27.04.2004, що були видані громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. Зобов"язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Соціалістичної Республіки В"єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. Стягнути на користь громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01025, код ЄДРПОУ 37508470).
6. Стягнути на користь громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152, код ЄДРПОУ 42552598).
7. Стягнути на користь громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01025, код ЄДРПОУ 37508470).
8. Стягнути на користь громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152, код ЄДРПОУ 42552598).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева