ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 листопада 2020 року №640/12816/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0169101302 від 31.05.2018 р.
Ухвалою суду від 17.07.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/12816/19 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Як зазначив позивач, що не заперечувалось відповідачем, в період з 01.07.2013 р. по 21.05.2015 р. ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та являвся платником єдиного податку третьої групи.
15.05.2018 р. відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача платника єдиного податку за 1 півріччя 2014 р., три квартали 2014 р., 2014 рік, 1 квартал 2015 р., за результатами якої складено Акт від 15.05.2018 р. №3803/26-15-13-02-11/2965301693 (далі - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо термінів подання декларації, а саме:
1) декларація за 1 півріччя 2014 р. з граничним терміном подання 11.08.2014 р. подана 28.05.2015 р.;
2) декларація за 3 квартали 2014 р. з граничним терміном подання 10.11.2014 р. подана 28.05.2015 р.;
3) декларація за 2014 р. з граничним терміном подання 09.02.2015 р. подана 28.05.2015 р.;
4) декларація за 1 квартал 2015 р. з граничним терміном подання 12.05.2015 р. подана 28.05.2015 р.;
На підставі Акту перевірки 31.05.2018 р. відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0169101302, яким до позивача по єдиному податку з фізичних осіб застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 680,00 грн.
За результатами адміністративного (досудового) оскарження, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 296 ПК України, платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.
Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги.
Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.
Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з п.п. 49.1, 49.18 - 49.21 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.
Для цілей цього Кодексу під терміном "базовий звітний (податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.
Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.
Якщо згідно з відповідним розділом цього Кодексу з питань окремого податку, збору звітний (податковий) період не встановлено, податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені цим пунктом для місячного базового звітного (податкового) періоду, крім випадків, коли подання податкової декларації не передбачено таким розділом цього Кодексу.
Враховуючи вказані вище норми та обставини справи, граничним терміном для подання позивачем декларації за 1 півріччя 2014 р. - 11.08.2014 р., для декларації за 3 квартали 2014 р. - 10.11.2014 р., для декларації за 2014 р. - 09.02.2015 р., для декларації за 1 квартал 2015 р. - 14.05.2015 р.
Сторонами не ставилось під сумнів подання позивачем вказаних вище декларацій за період з 1 півріччя 2014 р. по 1 квартал 2015 р. 28.05.2015 р., тобто з пропуском встановленого законодавством строку.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-XII, за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.
Згідно пункту 25 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 20.05.2014 року № 1275-VІІ, який набрав чинності 08.06.2014 року) самозайняті особи (фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь період їх військової служби звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV цього Кодексу, а також звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV цього Кодексу.
Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
З наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу Командира військової частини ПП НОМЕР_1 від 20.06.2014 р. №43 вбачається, що відповідно до мобілізаційного плану визнано призначеним, зарахованим до списків особового складу військової частини ПП НОМЕР_1 прапорщика ОСОБА_1 , призваного Святошинським РВК м. Київ 20.06.2014 р. - діловодом штабу військової частини ПП НОМЕР_1 , визнано таким, що з 20.06.2014 р. справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.02.2016 р. №15, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , старшого офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненого наказом Командувача військ оперативного командування "Північ" від 17.11.2015 р. №101 у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про не придатність або обмежено придатність до військової служби) визнано таким, що справи і посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до Святошинського районного військового комісаріату міста Києва.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 28.05.2015 р. позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою, в якій просив відмінити нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу звітності та сплату по ЄСВ у зв'язку з призовом його по мобілізації до лав Збройних Сил України з 20.06.2014 р. До вказаної заяви позивачем додано копію витягу з наказу Командира військової частини ПП НОМЕР_1 від 20.06.2014 р. №43.
Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на те, що, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідачем не зазначено (не надано жодних доказів), а судом не встановлено, що вимоги пункту 25 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не поширюють свою дію на позивача та/або ним не дотримані, суд приходить до висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 в межах спірних правовідносин до відповідальності за несвоєчасну подачу декларацій по єдиному податку за період з 1 півріччя 2014 р. по 1 квартал 2015 р., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0169101302 від 31.05.2018 р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко