ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2020 року м. Київ № 640/23363/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною та скасування постанови
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - позивач), адреса: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач), адреса: 03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 32, в якій позивач просить
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 11 вересня 2020 року у виконавчому провадженні №61256816.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що рішенням Подільського районного суду міста Києва у справі №758/3875/17 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 61% від відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 17 вересня 2016 року.
На підставі вказаного рішення суду, відповідачем відкрито виконавче провадження №61256816.
Листом від 06 березня 2020 року №1000-0802-5 15740 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення суду управління здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, визначеному судовим рішенням, за період з 17 вересня 2016 року по 03 листопада 2019 року. Розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 3318,18 грн, сума доплати по перерахунку за вказаний період становить 10217,38 грн.
Також, у вказаному листі зазначено, що сума доплати за період з 17 вересня 2016 року по 03 листопада 2019 року буде виплачена ОСОБА_1 в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №649 із сум, передбачених Державним бюджетом на виконання судових рішень.
Проте, постановою державного виконавця від 11 вересня 2020 року на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області накладено штраф за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.
Позивач з вказаною постановою не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання та витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №61256816.
Станом на 30 листопада 2020 року вимоги ухвали суду від 26 жовтня 2020 року в частині витребування належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження №61256816 відповідачем виконані, проте, не надано відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.
Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки без поважних причин, на підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В судове засідання 09 листопада 2020 року сторони не з'явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Представник позивача надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю.
У відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням викладеного та зважаючи на неявку сторін належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи, у судовому засіданні 09 листопада 2020 року судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про подальший розгляд у письмовому провадженні.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З наданої суду копії матеріалів виконавчого провадження №61256816 вбачається, що на виконанні у відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 758/3875/17 виданий 18 грудня 2019 року Подільським районним судом міста Києва про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 61% грошового забезпечення на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як звільненому зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про поліцію», починаючи з 17 вересня 2016 року, з урахуванням проведених за цей період виплат.
Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження №61256816 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа, у пункті 2 резолютивної частини вказаної постанови зобов'язано боржника (Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області) виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Копія якої отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 18 лютого 2020 року, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області підготовило лист, адресований відповідачу про те, що рішення Подільського районного суду міста Києва у справі №758/3875/17 виконано управлінням в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 61% від сум грошового забезпечення, доплата до пенсії за період з 17 вересня 2016 року по 03 листопада 2019 року у розмірі 10 734, 14 грн буде виплачена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (Т.1, арк. 12-19). Проте, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу органу державної виконавчої служби вказаного листа та, відповідно, доказів отримання цього листа відповідачем.
11 вересня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн, яку позивач отримав 15 вересня 2020 року (Т.1, арк. 20, 21-22).
Вважаючи протиправною вказану постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тесту - Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII).
У відповідності до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404 - VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини 1 статті 26 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 63 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Наведене в сукупності свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ.
Як вже було зазначено судом, постановою від 14 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження № 61256816 з примусового виконання виконавчого листа у справі №758/3875/17, виданого 18 грудня 2019 року Подільським районним судом міста Києва про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
У листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначено, що на виконання вказаного вище рішення суду відповідачем було здійснено перерахунок пенсії з 17 вересня 2016 року, а також зазначено, що доплата до пенсії за період з 17 вересня 2016 року по 03 листопада 2019 року у розмірі 10 734, 14 грн буде виплачена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі по тексту - Порядок № 649), який передбачає вчинення пенсійним органом (боржником) певних дій, які спрямовані на погашення заборгованості. Крім того, відповідно до пункту 1 цього ж Порядку визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Пунктом 2 Преамбули вказаної постанови Кабінету Міністрів України, установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Згідно з пунктом 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктом 6 Порядку №649 передбачено, що перевірку обґрунтованості розрахованої суми, що підлягає виплаті органом Пенсійного фонду України при виконанні судового рішення, проводить у Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - "комісія").
Згідно пункту 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
При цьому, пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Таким чином, Порядком №649 визначено спеціальну процедуру проведення погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, зокрема відповідні дії, які повинен вчинити боржник щодо виконання рішень судів певної категорії.
Разом з тим, на виконання умов Порядку №649 позивач мав провести розрахунок суми виплати відповідно до рішення суду, направити відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне з рішень.
Головним управлінням Пенсійного фонду у Київській області надано копію витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою щодо виконання рішення суду у справі №758/3875/17.
Проте, суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/5248/19 від 12 листопада 2019 року (із змінами внесеними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» визнані протиправними та нечинними, тобто, Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 втратив чинність на момент винесення постанови про накладення штрафу.
Більш того, суд зауважує, що позивачем не надано доказів того, що лист, на який він посилається в обгрунтування заявлених позовних вимог та який не містить ані вихідного номеру, ані дати його складення та направлення на адресу відповідача, також такий лист відсутній й в матеріалах виконавчого провадження, копія якого надана суду, у зв'язку з чим суд виходить з того, що вказаний лист не було направлено на адресу відповідача та станом на 11 вересня 2020 року позивач мав виконати рішення суду в повному обсязі.
Проте, наведені вище обставини в сукупності свідчать, що позивачем станом на 11 вересня 2020 року не виконано рішення Подільського районного суду міста Києва у справі №758/3875/17, зокрема, в частині виплати ОСОБА_1 суму доплати за період з 17 вересня 2016 року по 03 листопада 2019 року у розмірі 10 217, 38 грн.
За таких обставин, суд вважає, що при винесенні постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому правові підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник