30 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/4184/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі, також ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 13.08.2020.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відмова відповідача є необґрунтованою, адже перелік документів, що підтверджують статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право на пільги, встановлені Законом № 796-ХІІ, зокрема, документами для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Водночас довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Ухвалою суду від 30.09.2020 розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача надав відзив, в якому позов не визнає, посилаючись на те, що документи, надані позивачем для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мають розбіжності, тому не можуть прийняті до уваги відповідачем.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є громадянином, який постійно проживав або постійно працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням 4 категорії серії НОМЕР_1 , виданого Чернігівською міською державною адміністрацією (а.с.12).
З копії паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Семенівським РВ УМВС України в Чернігівській області від 23.01.1997 року видно, шо позивач з 01.04.1991 постійно зареєстрований у м. Семенівка Чернігівської області (а.с.5). Докази щодо реєстрації в іншому місці, відсутні.
За даними відділу «Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Семенівської міської ради Семенівського району Чернігівської області, викладеними в довідці від 16.02.2020 № 12-07/1655, позивач у період з 15.09.1987 по 09.04.1992, та з 04.11.1994 по теперішній час постійно проживає та працює у м. Семенівка Чернігівської області ( а.с. 13).
За даними трудової книжки серія НОМЕР_3 , у період з 01.06.1988 по 09.09.1991 позивач працював в організації Будівельно - монтажний потяг № 685 тресту «Калужтрансстрой» (м. Калуга) (а.с.16).
13.08.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с.10-11). До заяви позивачем додано: диплом, довідку про заробітну плату, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , трудову книжку серія НОМЕР_3 , довідку «Центру надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Семенівської міської ради Семенівського району від 16.07.2020 № 12-07/1655 про період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю (а.с.12,13).
За результатами розгляду вказаної заяви, ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 06.09.2020 № 2500-0346-8/33126 відмовлено в призначенні позивачу пенсії, оскільки з поданих документів встановлено розбіжності, зокрема, позивач в один і той же період проживав і працював в різних містах, тому довідка відділу «Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Семенівської міської ради Семенівського району Чернігівської області, від 16.02.2020 № 12-07/1655 не відповідає дійсності (а.с.8-9).
Вважаючи зазначену відмову пенсійного органу протиправною та необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (Закон №796-ХІІ).
Відповідно до приписів статі 9 Закону № 796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зі змісту положень статті 15 цього Закону слідує, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Одночасно абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 ( далі- Порядок № 22-1), визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XII).
Аналізуючи зміст наведених норм, Верховний Суд при розгляді аналогічних судових справ (постанова від 12.02.2020 у справі №497/1830/16-а, постанова від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а, від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, 22.03.2018 у справі №588/538/16-а) дійшов висновків, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули особливий статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 55 до Закону №796- XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності трудового стажу.
Відповідно до норм частини третьої та четвертої статті 65 Закону № 796-XII, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Під час розгляду даного спору по суті суд встановив, що єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії слугувала, на думку відповідача, розбіжність інформації в поданих позивачем документах, як такої, що мала визначити час постійного проживання або роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Суд звертає увагу, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу постраждалої особи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, проживали та працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Водночас, єдиним документом, що підтверджує такий статус та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі № 752/15346/17, від 18.06.2020 у справі № 591/4104/16-а.
Натомість з матеріалів справи видно, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорія), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим позивачу як особі, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за формою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, яка є чинною.
Тому доводи відповідача, що позивач немає права на пенсію відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, суд відхиляє.
Посилання відповідача як на підставу правомірності своїх дій на наявність розбіжностей в поданих позивачем документах, суд також відхиляє, оскільки відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
У свою чергу пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Тому у разі розбіжностей в поданих заявником документах, пенсійний орган має використовувати надані йому повноваження, вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідач своїм право не скористався, яким дає йому діюче законодавство і необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи, дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії по формальним підставам.
З урахуванням підстав для відмови позивачу у призначені пенсії на пільгових умовах, що наведені в листі пенсійного органу від 06.09.2020 № 2500-0346-8/33126, слідує, що відповідачем лише враховано розбіжність інформації в документах, проте не сформовано правової обґрунтованої позиції, що таких документів було дійсно недостатньо для вирішення питання про призначення пенсії. Тобто, відмова відповідача не відповідає критерію достатньої обґрунтованості, а тому, не може бути прийнята, як рішення суб'єкта владних повноважень, ухвалене, згідно з нормами частини другої статті 19 Конституції України.
При цьому документальних доказів прийняття відповідачем з цього приводу окремо оформленого рішення (індивідуального акта) матеріали справи не містять, а тому суд вважає, що у спорі між сторонами мало місце вчинення суб'єктом владних повноважень (відповідачем) по відношенню до позивача протиправних дій.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За положеннями частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В даному випадку, відповідач не надав суду жодних доказів в обґрунтування правомірності вчинених дій щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку за поданою заявою.
За змістом норм частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Водночас суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність захисту права позивача, шляхом визнання протиправним дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови позивачу в призначенні пенсії на підставі статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.05.2020, з урахуванням наведених вище висновків суду.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю частково.
У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 420,40 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 пенсії від 14.05.2020 з питання призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять грн) 40 коп., сплачений відповідно до квитанції № 51 від 25.09.2020.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул.П'ятницька, 83-А, м.Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 30 листопада 2020 року.
Суддя І.І. Соломко