27 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/3634/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Ткаченко О.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення утриманого грошового забезпечення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2020 № 368 в частині визнання винним, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «догани», притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності та позбавлення премії;
- стягнути утримане грошове забезпечення.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що ні наказом про притягнення позивача до матеріальної відповідальності, ні службовим розслідуванням не встановлено прямої дійсної шкоди, заподіяної позивачем, за фактом неповідомлення начальника штабу батальйону військової частини НОМЕР_1 про відсутність солдата ОСОБА_2 на службі, що встановлено 16.06.2020 та видано відповідний наказ № 368 «Про результати службового розслідування», яким накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності та позбавлено премії позивача. Також зазначив, що оскаржуваним наказом не встановлено ні підстав, ні умов притягнення до матеріальної відповідальності позивача, який не завдавав шкоду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем в установлений судом строк подано до суду відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що службовим розслідуванням встановлено, що причинами та умовами, що сприяли виникненню переплати за харчування солдата ОСОБА_2 в сумі 1842,810 грн, стало недбале виконання службових обов'язків позивачем. Також вважає, що позовна вимога скасувати пункт 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 та, як наслідок, виплатити йому премію, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Старший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 09.06.2020 Управлінням персоналу Штабу Військової частини НОМЕР_3 (а.с.9).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.01.2020 № 5 тимчасове виконання обов'язків командира взводу матеріального забезпечення танкового батальйону з 05.01.2020 покладено на старшого сержанта ОСОБА_1 .
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.04.2020 № 656 «Про призначення службового розслідування» у військовій частині НОМЕР_1 проведено службове розслідування за фактом не повернення з відпустки за сімейними обставинами 09.01.2020 солдата військової служби за контрактом кухар господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 3 танкового батальйону ОСОБА_2 та несвоєчасної доповіді командира підрозділу щодо неповернення з відпустки вищевказаного військовослужбовця, що призвело до переплати за харчування.
За наслідками проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування, затвердженого ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 13.06.2020.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що тимчасово виконуючий обов'язки командира взводу матеріального забезпечення згідно рапорту № 152 від 04.01.2020 старший сержант ОСОБА_1 знав про те, що старший солдат ОСОБА_2 перебуває у лікарні, проте не доповів начальнику штаба батальйону, що призвело до переплати коштів за харчування та винагороди за безпосередню участь в операції Об'єднаних Сил солдату ОСОБА_2 .
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.06.2020 № 368 «Про результати службового розслідування» на старшого сержанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності та відповідно до пункту 5 розділу XVI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 позбавлено премії в повному обсязі за червень 2020 року.
Вважаючи протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2019 № 604 в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності та позбавлення премії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Так, загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).
Згідно зі статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
В той же час, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Частиною першою та другою статті 3 Закону № 160-IX встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірни рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Статтею 8 Закону № 160-IX визначено, що посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнено військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки чи бездіяльності, а також наявності взаємозв'язку між заподіяною шкодою.
Отже, щоб притягнути особу до обмеженої матеріальної відповідальності необхідна наявність чотирьох умов, з поміж них - вина у заподіянні шкоди, яка може бути у формі умислу або необережності.
Аналізуючи положення Закону № 160-IX, суд дійшов висновку, що обсяг матеріальної відповідальності (обмежена, повна чи підвищена) ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до обмеженої матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, а тому суд вважає, що відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем та наявність взаємозв'язку між діями останнього та заподіяною шкодою.
Таким чином, для притягнення військовослужбовця до обмеженої матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.
Разом з тим, Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний викопувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статі і 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно - правової відповідальності за ці правопорушення.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно із статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру, завданих державі та іншим особам збитків.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.
Стаття 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачає, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно ст. 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Командир бригади (полку, корабля 1 рангу) має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а" - "г", а також пунктами "д" - "ж" (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
З пояснень начальника стройової частини військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_4 стало відомо, що старший солдат ОСОБА_2 убула у відпустку за сімейними обставинами 28.12.2019 року і повинна була повернутися до зони виконання Операції Об'єднаних сил 09.01.2020. Станом на 09.01.2020 стройовою частиною відділення персоналу штабу згідно книги тимчасово відсутніх та прибулого особового складу була повернена до виконання завдань. Посадовими особами батальйону не було вчасно повідомлено стройову частину рапортом через командира військової частини про неприбуття військовослужбовця до місця виконання завдань.
З пояснень кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 3 танкового батальйону старшого солдата ОСОБА_2 стало відомо, що вона дійсно не прибула до зони проведення Операції об'єднаних сил у зв'язку з тим, що 08.01.2020 разом з дитиною потрапила до лікарні. З лікарні була виписана 17.01.2020. Після того як старший солдат ОСОБА_2 повернулася додому, то в другої дитини була висока температура, на наступний день, а саме 18.01.2020 року вона потрапила знову до лікарні, але вже з іншою дитиною. Намірів ухилитися від виконання службових обов'язків не мала. Оскільки 18.01.2020 був вихідним днем, то лікарняний був відритий лише 20.01.2020. Оскільки єдиним, хто знаходився з дітьми під час відсутності старшого солдата ОСОБА_2 є її мати, яка на той час також перебувала у лікарні, покинути хворих дітей вона не могла.
З пояснень командира відділення паливно-мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 (позивача) стало відомо, що з 04.01.2020 по 03.02.2020 він тимчасово виконував обов'язки командира взводу матеріального забезпечення. З приводу кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення старшого солдата ОСОБА_2 йому було відомо, що вона знаходилася на лікарняному.
З пояснень тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріального забезпечення 3 танкового батальйону старшого солдата ОСОБА_5 стало відомо, що 08.01.2020 він знаходився у щорічній відпустці, у цей час старший солдат ОСОБА_2 , кухар господарчого відділення взводу матеріального забезпечення доповіла йому, що знаходиться у лікарні з дітьми та відправила фото довідок. Оскільки старший солдат ОСОБА_5 з 04.01.2020 знаходився у відпустці, то скинув фото довідок командиру 3 танкового батальйону підполковнику ОСОБА_6 , але не звонив і ніяких дій більше не робив.
З пояснень командира 3 танкового батальйону підполковника ОСОБА_6 , стало відомо, що старший солдат ОСОБА_2 не повернулася з відпустки за сімейними обставинами у зв'язку з тим, що знаходилась на лікуванні ЦРАБ у зв'язку з хворобою дітей. Довідки про лікування надала після повернення з відпустки.
З пояснень тимчасово допущеного до виконання посади начальника штабу - першого заступника командира 3 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_7 стало відомо, що старший солдат ОСОБА_2 не прибула своєчасно з відпустки 07.01.2020, мотивуючи цей факт сімейними обставинами в зв'язку з захворюванням дітей та батьків. Про неприбуття старшого солдата ОСОБА_2 тимчасово виконуючий обов'язки командира взводу матеріального забезпечення старший сержант ОСОБА_1 не доповів. Під час проведення звірки зі стройовою частиною по особовому складу 09.01.2020 розбіжностей виявлено не було, про що було надано рапорт командиру військової частини. Доповіді про прибуття або неприбуття старшого солдата ОСОБА_2 з відпустки командиру військової частини не надавалась.
З системного аналізу вимог чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку, що відповідачем доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою позивача і настанням шкоди, вина позивача у заподіянні шкоди військовій частині, які згідно з Законом № 160-IX є обов'язковими і необхідними умовами притягнення позивача до обмеженої матеріальної відповідальності.
Суд звертає увагу, що службове розслідування щодо встановлення причин і умов, що призвели до несвоєчасної доповіді щодо неповернення з відпустки солдата ОСОБА_2 встановило порушення позивачем за час тимчасового виконання обов'язків командира взводу в частині своєчасного і точного обліку за підлеглим особовим складом, що стало підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності відповідно до ст.ст. 5, 45, 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Щодо позбавлення премії суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно розділу XVI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.06.2018 № 260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорії військовослужбовців, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Розмір щомісячної премії у військовій частині НОМЕР_4 та підпорядкованих їй військових частинах установлює командир цієї частини виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі військової частини НОМЕР_4 .
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Згідно пп. 9. п.5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.08.2018 № 260 щомісячна премія не виплачується у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.06.2020 № 368 «Про результати службового розслідування» старшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності та відповідно до пункту 5 розділу XVI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260, позбавлено премії в повному обсязі за червень 2020 року.
Як зазначалось вище, під час службового розслідування встановлено, що тимчасово виконуючий обов'язки командира взводу матеріального забезпечення згідно рапорту № 152 від 04.01.2020 старший сержант ОСОБА_1 знав про те, що старший солдат ОСОБА_2 перебуває у лікарні, проте не доповів начальнику штаба батальйону.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.12.2019 № 309 обов'язки начальника штабу - першого заступника командира 3 танкового батальйону покладено на майора ОСОБА_7 .
Відповідно до довідки-розрахунку №3 сума переплати за харчування становить 1842 (одна тисяча вісімсот сорок дві) гривні 80 копійок.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.02.2020 № 277 старшому солдату ОСОБА_2 помилково нараховано винагороду за безпосередню участь в операції Об'єднаних сил в розмірі 4612 ( чотири тисячі шістсот дванадцять) гривень 90 копійок, що підтверджується довідкою - розрахунком № 521 від 02.06.2020 року.
Виходячи із матеріалів справи та службового розслідування вина тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріального забезпечення 3 танкового батальйону старшого сержанта ОСОБА_1 виражається у формі службової недбалості у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх службових обов'язків, що призвело до переплати коштів за харчування та винагороди за безпосередню участь в операції Об'єднаних Сил солдату ОСОБА_2 .
Разом з тим суд враховує, що в силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийняття оскаржуваного наказу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення утриманого грошового забезпечення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 27 листопада 2020 року.
Суддя О.Є. Ткаченко