30 листопада 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1583/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на суму 517331,58 грн до Державного бюджету України та 3769,22 грн до місцевого бюджету.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку із несплатою грошового зобов'язання за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 521100,80 грн, яка виникла на підставі: пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог законодавства; єдиного податку з фізичних осіб. У відповідності до вимог Податкового кодексу України податковим органом було сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 24 січня 2020 року №1799-56. Вказано також і про те, що дана сума заборгованості на день подання позовної заяви являється узгодженою.
Ухвалою суду від 29 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання заяв по суті справи.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача, яка міститься в матеріалах справи, а саме: АДРЕСА_1 , було відправлено ухвалу від 29 вересня 2020 року.
Проте конверт з такою ухвалою повернувся на адресу суду із зазначенням причин невручення - «інші причини».
Частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, однак своїм правом подати у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не скористався.
Клопотань про розгляд справи за участю сторін до суду не надходило.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та ідентифікаційних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість по: пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог законодавства; єдиному податку з фізичних осіб, яка виникла на підставі:
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» №0004503304 по акту про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №26/24-13-33-04-17/ НОМЕР_1 від 27 січня 2020 року;
- податкової декларації платника єдиного податку №9606 від 07 березня 2019 року.
Загальна сума заборгованості згідно вказаного розрахунку становить 521100,80 грн.
Дослідженням наявних у матеріалах справи судом установлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області складено акт від 27 січня 2020 року №26/24-13-33-04-17/ НОМЕР_1 , на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2020 року №0004503304, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі 517331,58 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачу листом від 17 березня 2020 року на офіційну адресу: АДРЕСА_1 .
Крім цього, до контролюючого органу відповідачем було подано податку декларацію платника єдиного податку за 2019 рік. Водночас, згідно облікової картки ОСОБА_1 з єдиного податку станом на 31 серпня 2020 року за останнім рахується заборгованість у розмірі 3769,22 грн.
Отже, за відповідачем рахується заборгованість по: пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог законодавства; єдиному податку з фізичних осіб на загальну суму 521100,80 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку суму податкового боргу у розмірі 521100,80 грн не сплатив, Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.
Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області з метою погашення податкового боргу було направлено корінець податкової вимоги форми "Ф" від 24 січня 2020 року №1799-56 на суму 5419,22 грн на відому йому адресу відповідача, а саме: 58029, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Федора Достоєвського, буд. 5-Ж.
Проте конверт з указаним документом було повернуто податковому органу із зазначенням причин невручення - "за закінченням терміну зберігання".
Водночас, зазначена податкова вимога не була відкликана.
Крім цього, податковим органом було направлено на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , податкове повідомлення-рішення форми «С» №0004503304 від 17 березня 2020 року, прийняте за результатами позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (акт перевірки від 27 січня 2020 року №26/24-13-33-04-17/ НОМЕР_1 ), а також розрахунок штрафних санкцій.
Однак поштовий конверт з указаними документами також було повернуто податковому органу із зазначенням причин невручення - "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що відповідачу належним чином вручено зазначену вище податкову вимогу форми "Ф" від 24 січня 2020 року №1799-56 та податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0004503304 від 17 березня 2020 року.
Поряд з цим, суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 20 березня 2020 року по справі №804/1318/18, згідно змісту якого добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з ним негативних для такого платника наслідків.
Вирішуючи даний спір, суд враховує зазначену правову позицію в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом також установлено, що станом на день розгляду даної справи вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались, доказів їх оскарження в судовому чи в адміністративному порядку відповідачем не надано.
Крім цього, як вбачається з облікової картки платника податку, відповідачу збільшено недоїмку на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №9606 від 07 березня 2019 року на суму 3769,22 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 521100,80 грн, яка виникла по: пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог законодавства; єдиному податку з фізичних осіб.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи відповідачем суду не подано.
Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позов у встановлений судом строк.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на суму 517331 (п'ятсот сімнадцять тисяч триста тридцять одна) грн 58 коп. до Державного бюджету України та 3769 (три тисячі сімсот шістдесят дев'ять) грн 22 коп. до місцевого бюджету.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 листопада 2020 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, 58013, код ЄДРПОУ 43143196); відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя О.П. Лелюк