30 листопада 2020 р. м. Чернівці справа № 824/527/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Грінлайн" до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -
Приватне підприємство "Грінлайн" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просить :
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000017.219 від 30.03.2020 року та №00000027.219 від 30.03.2020 року Буковинської митниці Держмитслужби (далі - відповідач).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки при оформленні митних декларацій від 23.02.2018 р. №UА408000/2018/900873 та від 26.02.2018 р. №408010/2018/000673 із застосуванням режиму вільної торгівлі з країнами ЄС, підприємством надано декларації, інвойси складені експортером AGROFROST NV на інвойсі №18005 від 11.01.2018 р. та застосовано преференцію по сплаті ввізного мита "410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, яка відображена в графі 36 митний декларацій і які відповідають всім вимогам Протоколу 1 Угоди.
Вказує, що таким чином позивачем при митному оформленні надано всі документи, які безумовно підтверджують верифікацію отриманих товарів, зокрема, декларації інвойси складені експортером AGROFROST NV та містять інформацію щодо країни походження товарів.
Тому, на думку позивача, оскільки надані приватним підприємством "Грінлайн" декларації, інвойс містять повну та достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні, ним підтверджено країну походження задекларованих за митними деклараціями товарів у відповідності до вимог статей 43, 44, 257, 266, 335 Митного кодексу України.
27.04.2020 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи на 09:00 год. 27.05.2020 р.
14.05.2020 р. представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якій вказує, що з метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, митницею, відповідно до ст. 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, було скеровано на верифікацію до ДФС України Сертифікату EUR.1 від 22.02.2018 р. №PL/MF/AN 0546384, який в свою чергу був направлений на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польщі.
Уповноважений орган Республіки Польща повідомив про неподання експортером документів для підтвердження преференційного статусу походження товарів.
Таким чином, товари, митне оформлення товарів яких здійснене за митними деклараціями від 23.02.2018 р. №UА408000/2018/900873 та від 26.02.2018 р. №408010/2018/000673 підлягають оподаткуванню ввізним митом за повною ставкою ввізного мита. Тому пільгові (преференційні) ставки ввізного мита при митному оформленні товарів за вказаними митними деклараціями були застосовані невірно.
Вказує, що вищенаведене свідчить про порушення позивачем п. 1 ст. 16 Протоколу 1 до Угоди, вимог ч. 7 ст. 36, ч.1 ст.257 МК України та п.190.1 ст.190 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом на суму 31989,85 грн та податку на додану вартість на загальну суму 6397,97 грн.
Тому, вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без порушень та у відповідності до вимог чинного законодавства.
27.05.2020 р. відкладено розгляд справи до 09:00 год 16.06.2020 р.
16.06.2020 р. відкладено розгляд справи до 10:00 год 08.07.2020 р.
08.07.2020 р. відкладено розгляд справи до 10:00 год 22.07.2020 р.
22.07.2020 р. судом оголошено перерву до 09:00 год 16.09.2020 р.
16.09.2020 р. відкладено розгляд справи до 12:00 год 05.10.2020 р.
05.10.2020 р. судом оголошено перерву до 10:00 год 02.11.2020 р.
02.11.2020 р. представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.
У судове засідання призначене на 02.11.2020 р. відповідач не з'явився, явку представника не забезпечив, про підстави неприбуття не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення повістки про виклик.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Частиною 1 ст. 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
Враховуючи приписи ст.ст.194, 205 КАС України, суд вважає, що подане представником позивача клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.
Приватне підприємство "Грінлайн" (60235, Чернівецька область, Сокирянський район, с. Ломачинці, ШЛЯХ, будинок 3-Г, ідентифікаційний код 36404625) (а.с 43 - 46). .
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.01.2018 р. між AGROFROST NV (Продавець) та ПП "Грінлайн" (Покупець) укладено контракт №18005 (а.с. 16 - 20, 128 - 131, 132 - 135).
Згідно п.1.1 вказаного Контракту Продавець поставляє, а Покупець купує машину для захисту від заморозків виробництва компанії AGROFROST NV. Товар поставляється під кодом ("код тарифний"): 84193100. Ціна товару становить 18950,00 євро (п. 2.1).
Пунктом 3.1 визначається, що товар поставляється на умовах "EX WORKS - вул. Познаньська 22, 66-520, Добегнєв - Польща" згідно Інкотермс 2010.
Аналогічна інформація також міститься у виданому компанією AGROFROST NV інвойсі №18005 від 11.01.2018 р. (а.с. 21, 136, 137 - 138).
У відповідності до граф 1, 8, 10 сертифікату з перевезення EUR.1 від 22.02.2018 р. №PL/MF/AN 0546384 компанія AGROFROST NV є експортером товару:8419, машина для захисту від заморозків Frostbuster, модель F401, серійний номер 40109341 за інвойсом 18005.
В графі 4 ("Країна, група країн або територія, на яких продукт вважається виготовленим") Сертифікату EUR.1 від 22.02.2018 р. №PL/MF/AN 0546384 зазначено Європейський Союз (а.с. 22, 126).
Вказаний транспортний засіб був ввезений на митну територію України. Митне оформлення товару на умовах вільної торгівлі в рамках Угоди "Про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, іншої сторони", ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони" проведено за митною декларацією №UА408000/2018/900873.
Товар експортовано від іноземної фірми - контрагента AGROFROST NV на підставі контракту від 11.01.2018 р. №18005.
Крім того, позивачем подано додаткову декларацію до попередньої митної декларації, а саме електронну митну декларацію №408010/2018/000673 від 26.02.2018 р., в якій митному органу повідомлено додаткову інформацію щодо товару, що переміщається через митний кордон України за декларацією №UА408000/2018/900873.
Відповідно до графи 34 митної декларації країною походження імпортованого Товару зазначено - ЕU Європейський Союз. Декларування здійснено на підставі Сертифіката з перевезення товару форми ЕUR. 1 від 22.02.2018 р. №PL/MF/AN 0546384, виданого уповноваженим органом Республіки Польща.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, наказом Буковинської митниці Держмитслужби від 24.02.2020 р. №67 посадовими особами відповідача проведена документальна невиїзна перевірка дотримання приватним підприємством "Грінлайн" вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару задекларованого по митній декларації ІМ40 ДЕ від 28.02.2018 р. №UA408010/2018/000673, за результатами якої 16.03.2020 р. складено акт №3/7.2-19/36404625 (а.с. 68 - 78).
Під час перевірки встановлені наступні порушення: п. 1 ст. 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом Європейським співробітництвом з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони ратифікованої Законом України від 16.09.2014 р. №16-78 - VII в частині відсутності підтвердження статусу походження товарів ввезених за сертифікатом з перевезення товару EUR від 22.02.2018 р. №PL/MF/AN0546384, як такого що походить з певної країни в розумінні цього Протоколу та підпадає під дію цієї Угоди, ч. 7 ст. 36 та ч. 1 ст. 257 МК, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті мита на суму 31989,85 грн; п. 190.1 ст. 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 6397,97 грн.
За результатами перевірки 30.03.2020 р., прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:
- №00000017.219, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 39987,31 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 31989,85 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7997,46 грн (а.с. 88);
- №00000027.219, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України суб'єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні) на загальну суму 7997,46 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 6397,97 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1599,49 грн (а.с. 89).
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Статтею 278 МК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з ч. 1 ст. 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до п.п. "в" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування податку на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8. ст. 187 ПК України).
Відповідно до п. 190.1. ст. 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що у разі ввезення товару на митну територію України виникає податковий обов'язок зі сплати ввізного мита, а також податку на додану вартість у розмірі та в порядку, встановленому законом. При цьому, при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість враховується розмір мита.
Відповідно до п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно з пунктом 54.4. статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Слід звернути увагу, що в межах правовідносин у даній справі суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок, наявності чи відсутності права підприємства на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.
Так, згідно зі ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки. Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним приладдю, запасним частинам та інструментам. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ч.ч. 1 -3 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Тобто, вказаними нормами, встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, одним із яких є сертифікат про походження товару.
Відповідно до ч. 8 ст. 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною 9 ст. 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Частиною 3 ст. 48 МК України визначено, що у разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.
Згідно із ч. 1 ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МК України).
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості (п. 4, п. 5 ч. 5 ст. 54 МК України).
Частиною 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Згідно з ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Так, умови торгівлі між Україною та Європейським Союзом регламентуються положеннями розділу IV "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі - Угода про асоціацію), яка ратифікована Законом України №1678-VII від 16.09.2014 р.
Статтею 26 ч. 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію визначено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" (далі - Протокол І, до цієї Угоди).
Згідно з ч. 1 ст. 2 розділу 2 Протоколу І з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: -товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у ст. 5 цього Протоколу; - товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до ст. 6 цього Протоколу.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: - сертифікат з перевезення товару EUR.1; - у випадках, вказаних у ст. 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Згідно зі ч. 1 ст. 17 розділу 5 Протоколу І Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митним органом країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Статтею 28 Протоколу І визначено, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, "interalia" (переклад - також), в тому числі :
- (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;
- (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
- (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
- (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;
- (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
Тобто, у разі визнання товарів, такими, що проходять з Європейського Союзу або України на них розповсюджується Угода про асоціацію та, відповідно, зменшується або скасовується ввізне мито, тобто застосовуються преференції.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі контракту №18005 від 11.01.2018 р., укладеного між ПП "Грінлайн" (Україна) та AGROFROST NV (Бельгія), придбав у компанії AGROFROST NV машину для захисту від заморозків Frostbuster, модель F401, серійний номер 40109341, який був ввезений на митну територію України, що підтверджується митними деклараціями №UА408000/2018/900873 та №408010/2018/000673 від 26.02.2018 р.; рахунком - фактурою №18005 від 11.01.2018 р. та сертифікатом про походження товару EUR.1 від 22.02.2018 р. №PL/MF/AN0546384.
Судом встановлено, що Чернівецька митниця ДФС зверталася до Департаменту адміністрування митних платежів та Управління митно-тарифного регулювання ДФС України для скерування запиту до уповноважених органів Польщі з метою перевірки достовірності сертифіката про походження товару позивача.
Із змісту листа уповноважених органів Республіки Польща від 21.05.2019 р. №0801-ІОС.4331.47.2018.13ІМЕ про результати перевірки сертифіката EUR.1 від 22.02.2018 р. №PL/MF/AN0546384 встановлено, що експортер не надав документів, які підтверджують преференційне походження товару, зазначене у сертифікаті на перевезення товару № PL/MF/AN0546384.
Тобто, митний орган Республіки Польща підтвердив факт непроведення перевірки наданого сертифікату EUR.1 від 22.02.2018 р. №PL/MF/AN0546384 про походження товару, а не про встановлення чи не встановлення достовірності самого сертифікату.
При цьому матеріали справи містять лист компанії AGROFROST NV, яким засвідчено, що через компанію GMP Metal Works Sp. z.o.o., яка знаходиться у Польщі, Познаньська, 22, 66-520 Добегнев, виробила машину Frostbuster F401, серійний номер 40109341 та продали її компанії ПП "Грінлайн". Також повідомили, що вказана машина була вироблена у Європейському Союзі у Польщі. Продаж машини відбувся 11.01.2018 р. на підставі VAT рахунку - фактури №18005. 22.02.2018 р. після відвантаження машини був підготовлений документ CMR №108182 та виданий документ EUR 1 №PL/MF/AN0546384/
Із копії митної декларації країни відправлення від 23.02.2018 р. №UА408000/2018/900873, встановлено, що відправником/експортером товару є компанія AGROFROST NV (Бельгія). В графі 15 декларації "Версія/Код країни відправлення" зазначено Королівство Бельгія.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на підтвердження країни походження товару позивачем надано митну декларацію країни відправлення від 23.02.2018 р. №UА408000/2018/900873, додаткову електронну декларацію від 26.02.2018 р. №408010/2018/000673, контракт №18005 від 11.01.2018 р., рахунок - фактуру №18005 від 11.01.2018 р., лист - відповідь компанії AGROFROST NV та сертифікат про походження товару EUR.1 від 22.02.2018 р. №PL/MF/AN0546384.
При цьому, судом встановлено, що позивачем сплачено в повному об'ємі всі обов'язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а сам сертифікат про походження товару EUR.1 від 22.02.2018 р. №PL/MF/AN0546384 є чинним та не скасованим.
Слід звернути увагу, що жодних зауважень до наданих документів та ввезеного товару у митного органу станом на дату ввезення не було. Судом встановлено, що наданий позивачем сертифікат з перевезення (походження) комплектуючих форми EUR.1 не скасований та не визнаний недійсним митним органом, а тому підтверджує пільги зі сплати митних платежів.
Таким чином, позивач дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію по імпортованих товарах з країни Європейського Союзу.
Як наслідок, позивач отримав надані митним органом пільги та правомірно застосував діючу на момент розмитнення преференційну ставку ввізного мита на товари, що возяться на територію України суб'єктами господарювання.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що товар, митне оформлення якого здійснено за митними деклараціями відправлення від 23.02.2018 р. №UА408000/2018/900873 та від 26.02.2018 р. №408010/2018/000673 на підставі сертифікату EUR.1 від 22.02.2018 р. №PL/MF/AN0546384 є таким, що походить з ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому позивачу правомірно надані (отримані) пільги, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд зазначає, що нормами ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначена норма розподіляє обов'язок надання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні даної справи, суд відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує висновки Європейського суду з прав людини, наведені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року, де суд зауважив, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки захист прав повинен бути не лише формальним, але й реальним. Також надмірні формальності не можуть покладатися в основу рішень адміністративного органу, якими б заперечувалася сутність змісту конституційно гарантованого права.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн, що підтверджується квитанцією від 13.04.2020 р. № 65241 (а.с. 1).
Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує з Буковинської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 4204,00 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000017.219 від 30.03.2020 року та №00000027.219 від 30.03.2020 року Буковинської митниці Держмитслужби.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Буковинської митниці Держмитслужби на користь приватного підприємства "Грінлайн" судові витрати (судовий збір) у сумі 4204,00 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Приватне підприємство "Грінлайн" (Шлях, 3-Г, с. Ломачинці, Сокирянський район, Чернівецька область, 60235, Код ЄДРПОУ 36404625)
Відповідач - Буковинська митниця Держмитслужби (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, 58023, Код ЄДРПОУ 43332555)
Суддя І.В. Маренич