Справа № 560/7580/20
іменем України
30 листопада 2020 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Польовий О.Л., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить зобов'язати відповідача виконати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 по справі №822/1016/18 у такий спосіб: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області першочергово здійснити перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, після чого зобов'язати виконати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 по справі №822/1016/18, зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подана позовна заява з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Разом із тим, із поданих матеріалів слідує, що спірні правовідносини між ОСОБА_1 та пенсійним органом виникли у зв'язку з неналежним виконанням, на думку позивача, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 по справі №822/1016/18.
Тобто позивач висловлює незгоду із способом виконання судового рішення, що й слугувало підставою його звернення до суду з іншим позовом.
Воднчас, розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовані окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення у бажаний для позивача спосіб.
За змістом пунктів 40, 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (пункт 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11.12.2008 у справі "Антонюк проти України").
Пунктом 54 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень встановлено, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу.
Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, тому, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право позивача у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно неправильного виконання окремого судового рішення у іншій справі суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду у певний спосіб шляхом ухвалення нового судового рішення.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України. Неправильне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Тому вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються.
Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.02.2019 (справа №806/2143/15), від 03.04.2019 (справа №820/4261/18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи викладене, у відкритті провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяО.Л. Польовий