Іменем України
24 листопада 2020 р. № 400/4040/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
про:визнання бездіяльності протиправною; стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.03.2020 р. по 08.05.2020 р. в розмірі 63 012,18 грн.,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплаті в день виключення із списків частини (01 березня 2020 року) компенсації за неотримане речове майно; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний рорахунок при звільненні (невиплати в день виключення із списків вісбкової частини компенсації за неотримане речове майно) за період з 01.03.2020 по 08.05.2020 у розмірі 63012,18 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на день виключення зі списків особового складу військової частини, з 01.03.2020 виникла заборгованість з виплати компенсації за неотримане речове майно. Компенсація за неотримане речове майно виплачена тільки 08.05.2020, тобто через 69 днів з дня виключення із списків військової частини. Оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не проведено своєчасно розрахунок з позивачем при звільненні з військової частини, не виплачено у день виключення зі списків частини грошової компенсації за неотримане речове майно, то з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.03.2020 по 08.05.2020 в сумі 63 012,18 грн.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію виклав у відзиві. Відповідач зазначив, що грошова компенсація за неотримане речове майно виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби. Крім того, грошова компенсація за неотримане речове майно є одноразовою грошовою соціальною виплатою та не відноситься до складових грошового забезпечення військовослужбовця, носить разовий компенсаційний характер. Тому, вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в данному випадку не застосовуються.
Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження 24.11.2020 без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відповідно до визначених строків в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки клопотань від сторін про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, від сторін не надходило.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Херсонському прикордонному загоні Державної прикордонної служби України Військовій частині НОМЕР_1 з 2020 по 2020 рік.
28.02.2020 наказом начальника 79 Прикордонного загону ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (закінчення контракту військовослужбовця).
Під час звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, відповідачем не проведено повного розрахунку щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
08.05.2020 ОСОБА_1 виплачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно в розмірі 16281,10 грн.
13.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.
Відповідач листом від 07.08.2020 року відмовив у здійсненні виплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом другим ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, яка зазначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до п. 3 "Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно"(далі - Порядок), затвердженого постановою КМУ № 178 від 16.03.2016 року, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Пунктом 7 Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем видано ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить йому до видачі, згідно якої нарахована грошова компенсація вартості за неотримане речове майно в розмірі 16281,10 грн. Компенсація виплачена позивачу 08.05.2020 року.
Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку про те, що відповідач вжив всіх заходів для проведення необхідних розрахунків із позивачем, що підтверджується належними та допустимими доказами, отже протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно не встановлено.
За таких обставин, в цій частині позову належить відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок по виплаті грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні, суд зазначає наступне.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Згідно ст. 9-1 Закону №2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Так, компенсація вартості за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а є самостійним видом компенсації, яка виплачується за умови добровільної відмови позивача від отримання належного йому речового майна, яке він міг отримати, перебуваючи на військовій службі.
Оскільки компенсація вартості за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, тому не є оплатою праці, таким чином вимоги статей 116, 117 КЗпП України не можуть бути застосовані у даних правовідносинах.
Крім того, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. В даному випадку компенсація вартості за не отримане речове майно носить разовий, компенсаційний характер, тому вимоги вказаного Закону не поширюють свою дію на такі виплати.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_3 ) відмовити.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 27.11.2020.