справа №380/7196/20
27 листопада 2020 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали справи № 380/7196/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з 12 грудня 2017 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 12 грудня 2017 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 грудня 2017 року по день постановлення рішення;
- звільнити від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»;
- встановити військовій частині НОМЕР_1 місячний строк подання звіту про виконання судового рішення.
Ухвалою судді від 11 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху в частині необхідності подання позивачу оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі, який становить 840,80 грн., суддя в ухвалі від 11 вересня 2020 року, взявши до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, виходив з того, що на позовну вимогу про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 грудня 2017 року по день постановлення рішення не поширюється пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому за таку позовну вимогу позивач повинен сплатити судовий збір.
На виконання вимог ухвали судді від 11 вересня 2020 року про залишення позовної заяви без руху в частині подання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі, який становить 840,80 грн., позивач подав до суду копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданого 04 березня 2015 року Управлінням особового складу штабу Командування ВМС ЗС України та просив звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою від 02 жовтня 2020 року суддя відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Після відкриття провадження у справі суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 161 КАС України, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (надалі - Закон № 3674-VI).
За визначенням, наведеним в частині першій статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Пільги щодо сплати судового збору визначено в частині першій статті 5 Закону № 3674-VI.
Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Суд відзначає, що ця норма Закону № 3674-VI має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII).
Нормами частини другої статті 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, наведено у статті 12 Закону № 3551-XII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що «вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII».
Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі) не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Позивач звернувшись до суду з цим позовом, вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у тому, що на момент звільнення зі служби відповідач не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 12 грудня 2017 року, тому повинен нарахувати виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 грудня 2017 року по день постановлення рішення.
З огляду на підстави та предмет позову у цій справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не стосуються пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача як учасника бойових дій; така виплата не входить в структуру грошового забезпечення та, відповідно, не є «заробітною платою» в розумінні Кодексу законів про працю України. Оскаржені діяння відповідача зумовлені невчасним розрахунком при звільненні особи з публічної служби та жодним чином не пов'язані з наявністю/відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій.
Таким чином, в розрізі положень статті 12 Закону № 3551-XII, змісту та підстав заявлених позовних вимог відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання цього позову в частині, що стосується зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 грудня 2017 року по день постановлення рішення.
Тому ОСОБА_1 за цю позовну вимогу належить сплатити судовий збір.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2102 гривні.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за заявлену позовну вимогу немайнового характеру про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 грудня 2017 року по день постановлення рішення позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі, який становить 840,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, позивачу необхідно подати до суду оригінал документа про сплату судового збору у розмірі, який становить 840,80 грн., у зв'язку з чим відповідно до частини 13 статті 171 КАС України позовну заяву належить залишити без руху.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 248, 256, 294, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (м. Очаків, Миколаївська область, 57508) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Особі, що звернулася із позовною заявою встановити в п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб подання до суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі, який становить 840,80 грн.;
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 15 статті 171 КАС України якщо позивач не усуне недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.
Процесуальні строки, встановлені цією ухвалою, можуть бути продовжені судом за заявою особи відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Клименко О.М.