справа № 380/9802/20
про повернення позовної заяви
30 листопада 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши матеріали адміністративної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Бізнес-Вектор» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Бізнес-Вектор» до Державної податкової служби України, у якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.11.2017 про зупинення реєстрації податкової накладної № 10 від 29.10.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 29.10.2017 № 10, яка подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Бізнес-Вектор».
Ухвалою судді від 09.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Бізнес-Вектор» було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.11.2020 від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування зазначеної заяви зазначив, що 14.11.2017 відправив на реєстрацію податкову накладну № 10 від 29.10.2017. Того ж дня позивач отримав спірне рішення відповідача про зупинення реєстрації податкової накладної. 22.12.2017 позивач скерував на адресу відповідача скаргу із вимогою зареєструвати податкову накладну № 10 від 29.10.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, станом на 21.11.2020 податкова накладна № 10 від 29.10.2017 не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а рішення за результатом розгляду скарги не прийнято. Позивач вважає, що строк на звернення до адміністративного із вказаним позовом пропущено з поважних причин і такий підлягає поновленню.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених позивачем в основу заяви про поновлення строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, КАС України встановлений скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як уже зазначалося, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 ПК України визначений порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлений спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Водночас, пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлений скорочений строк звернення до суду.
Так, згідно з пунктом 56.19 статті 56 ПК України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому, є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Варто звернути увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень»" від 24 жовтня 2013 року № 657-VII були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов'язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.
Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону № 657 дає підстави для висновку про те, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань.
Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про зупинення/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тобто норми вказаного Кодексу не врегульовують відповідне питання.
Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому, такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19).
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем використовувалася процедура адміністративного оскарження рішення комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.11.2017 про зупинення реєстрації податкової накладної № 10 від 29.10.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, шляхом подання 22.12.2017 скарги до Державної податкової служби України № 02-12.
Як стверджує позивач станом на 21.11.2020 відповідачем скарга від 22.12.2017 № 02-12 не розглянута, податкова накладна № 10 від 29.10.2017 не зареєстрована, а відповідне рішення не прийнято.
З урахуванням викладеного вище, строк на оскарження позивачем до суду рішення про зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, від 14.11.2017 становив шість місяців, оскільки як стверджує позивач Державна податкова служба України його скаргу так і не розглянула.
Як вже зазначалося судом, рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку у шестимісячний строк для звернення до суду, який встановлюється за умови, що рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Таким чином перебіг строку звернення до суду з цим позовом розпочався 25.12.2017 (наступний робочий день) та закінчився 25.06.2018.
Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся засобами поштового зв'язку лише 29.10.2020, тобто більше як через два роки після завершення шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 122 КАС України.
При цьому, обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач фактично зводить до того, що саме бездіяльність відповідача щодо розгляду його скарги призвела до пропуску строку звернення до суду.
Однак, на думку суду, відповідні посилання позивача не є поважними причинами для пропуску строку звернення до суду та підставою для очікування розгляду його скарги більше двох років, що свідчить про відсутність непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду.
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом.
Проте, суду не надано доказів оскарження позивачем бездіяльності відповідача щодо прийняття відповідного рішення за результатами розгляду його скарги від 22.12.2017 № 02-12 до суду.
Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З огляду на вищенаведене, на переконання суду, у даному випадку немає об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали чи унеможливили своєчасне звернення позивача до суду з даним позовом протягом двох років та чотирьох місяців з моменту звернення позивача із скаргою, яку як стверджує позивач до сьогодні не розглянуто.
Суд зазначає, що застосування в даному випадку наслідків пропуску строку звернення до суду не може вважатися надмірним формалізмом.
Більше того, суд звертає увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Таким чином, суд наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною четвертою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу відповідно до п.9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
В свою чергу, пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI встановлено, що у разі повернення заяви або скарги, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Згідно з наявним в матеріалах справи оригіналом платіжного доручення від 23.10.2020 № 1130 за подання даного позову до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 4204, 00 грн. Вказане також підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
З огляду на викладене, сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 241-243, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Бізнес-Вектор» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Бізнес-Вектор» (80222, Львівська область, Радехівський район, с. Синьків, вул. Центральна, буд. 45, код ЄДРПОУ 38759116) з Державного бюджету України сплачену суму судового збору у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн, відповідно до платіжного доручення від 23.10.2020 № 1130.
Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати позивачеві разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.М. Брильовський